Туреччина відіграє особливу роль в історії людства – починаючи з кам’яного віку ця місцевість була колискою багатьох цивілізацій, на її території розташовано понад 2500 античних поселень. Історія цієї південної країни є невід’ємною частиною історії Римської та Візантійської імперій, тож Туреччину недарма вважають своєрідним музеєм просто неба. Троя, яку знайшов Шліман, стародавні палаци та мечеті, римські статуї та залишки Візантійської культури – все це можна побачити тут. У сучасної Туреччини теж є своя місія – ці землі не лише приваблюють туристів, вони є сполучною ланкою між Сходом та Заходом.
Про фармацевтичну Туреччину в нашій країні знають небагато, хоча потужні фармацевтичні підприємства, побудовані у відповідності до найвищих стандартів, ефективно працюють в країні вже десятки років. І весь цей період вони вдосконалюються та модернізуються, ідучи в ногу з часом. Інтенсивному розвитку фармацевтичної промисловості країни сприяє гармонізована з ЄС регуляторна база (угоду про асоціацію з ЄС Туреччина підписала ще 50 років тому), високий рівень розвитку медицини і сучасних технологій, вигідне географічне розташування й доступна робоча сила. Сьогодні за асортиментом і показниками якості ринок турецьких лікарських засобів цілком може конкурувати з європейським. В Туреччині працюють 42 фармацевтичних виробництва, з них 14 – мультинаціональні компанії, зокрема добре відома в Україні корпорація Nobel.
Аптеки Туреччини – які вони?
Аптек в країні не бракує, їх близько 27 тисяч – по 1 аптеці (турецькою – Ekzane) на 3000 мешканців. Здебільшого вони приватні, державні заклади розташовані в лікарнях і обслуговують тільки стаціонарних хворих. Лікарняним аптекам дозволено відпускати препарати мешканцям району лише за умови, що в ньому немає аптеки, тож з її появою ця практика припиняється. В Туреччині заборонені аптечні мережі, кожен власник має право володіти лише одним закладом і, щоб отримати таке право, він повинен бути громадянином Туреччини з вищою фармацевтичною освітою та не мати судимостей.
Турецькі аптеки працюють за стандартним графіком: з 8:00 до 19:00 з понеділка до суботи. Виняток — офіційні державні свята: до прикладу, напередодні Рамадану або на свято Жертвопринесення більшість аптек зачинені. В такі дні в Туреччині передбачена робота чергових аптек – вивіски з їхніми адресами зазвичай розміщують на вхідних дверях Ekzane.
В аптеках Туреччини існує відкрита форма продажу, однак у вітринах не побачиш такого різноманіття коробочок та пляшечок, як в Україні. Навпаки, на прилавках у великій кількості представлені однакові упаковки декількох місцевих або світових брендів. Частково цю незвичну для нашого ока картину можна пояснити тим, що більшість населення охоплена медичним страхуванням і пацієнти приймають рішення про купівлю того чи іншого препарату в кабінеті лікаря, а не в торговельному залі аптеки. Отже, потреби у складному аптечному мерчандайзингу немає.
На запитання: «Чи можна в турецькій аптеці придбати антибіотики без рецепта існує лише одна відповідь» — ні! Відпуск антибактеріальних засобів здійснюється суворо за рецептом! При купівлі препаратів цієї групи фармацевт вносить до спеціальної бази даних інформацію про те, хто призначив, продав та купив антибіотик.
Безрецептурні засоби в Туреччині продаються виключно в аптеках. В супермаркетах або магазинах на кшталт аптекарських можна придбати лише вироби медичного призначення, засоби догляду за хворими або косметику.
Скільки років вчаться на фармацевта в Туреччині?
Фармацевтична освіта триває 5 років. Закінчивши університет, молодий фахівець не матиме проблем із працевлаштуванням – кількість населення в країні зростає, аптечний бізнес бурхливо розвивається, тож вакансії є завжди. Про це свідчить і статистика: за останні 10 років кількість вищих навчальних закладів, що готують фармацевтичних спеціалістів у Туреччині, збільшилася в 2 рази: від 118 у 2008 році до 206 в 2019 році. Загальна кількість випускників у 2018 році сягнула 800 тисяч і продовжує зростати.
Яка зарплата у фармацевта в Туреччині?
На тлі мінімальної зарплати (без урахування податків) у 370$ середня зарплата турецького фармацевта не видається дуже привабливою, адже складає 650-750$. Втім її рівень залежить від досвіду роботи, посади, а також міста чи селища, в якому аптекар працює. Так, у Стамбулі випускник вишу може одразу претендувати на щомісячну виплату в 1000$, а в маленькому містечку йти кар’єрними сходами до такої суми доведеться кілька років. Однак ця перспектива цілком реальна, тому молодь охоче вступає на фармацевтичні факультети. До речі, на 1000$ сім’я з двох людей може жити в Туреччині доволі пристойно.
Охорона здоров’я Туреччини: дещо про реформи
Ситуацію в охороні здоров’я та фармації Туреччини найбільш влучно характеризує слово «цивілізованість». Тут використовують всі традиційні механізми розвинених країн: систему загального медичного страхування, відшкодування вартості лікарських засобів, реєстрацію генеричних препаратів на підставі доказів їх еквівалентності оригінальним, ексклюзивність даних тощо. Усе це вдалося запровадити, незважаючи на внутрішньо- та зовнішньополітичні проблеми — націоналізм, курдський сепаратизм, корупцію та фінансові труднощі.
Реформування турецької системи охорони здоров’я триває і сьогодні, хоча процес розпочався ще у 90-ті роки минулого століття. Перехід до активних дій відбувся після виборів 2003 р., коли уряд РеджепаТайіпа Ердогана запровадив зміни у всіх сферах економіки та суспільного життя. Щодо фармацевтичної сфери, то в ній відбулося
- об’єднання декількох розрізнених страхових систем в єдину систему загального медичного страхування;
- покращення доступу до медичної допомоги громадянам, які не мають медичного страхування і користуються наданими державою зеленими картками. До 2003 року їм забезпечували тільки стаціонарне лікування; тепер вони не сплачують і за амбулаторне, віддаючи гроші тільки за частину вартості лікарських засобів у розмірі 20%;
- надання можливості обслуговуватись у приватних аптеках власникам полісів державного страхування.
Читайте також:Ціноутворення на лікарські засоби в Туреччині
Вільне встановлення цін на препарати в Туреччині заборонене. Починаючи з 2004 р. відповідальність за ціноутворення для цієї групи товарів покладено виключно на Комісію з ціноутворення. Зміна встановленої ціни може бути здійснена лише зазначеною Комісією, яка збирається на засідання раз на квартал. Підприємства галузі можуть запропонувати переглянути ціну, якщо вона змінилася у референтних країнах, або в разі зміни курс валют.
Ухвалена система референтних цін ґрунтується на показниках 5 ринків: Італії, Іспанії, Франції, Португалії та Греції. Список референтних країн щорічно переглядається, але допоки не змінювався.
Максимальна відпускна ціна препарату для виробника дорівнює його мінімальній ціні в 5 референтних країнах. Якщо в цих країнах препарат не зареєстрований, то ціна встановлюється на рівні найнижчої в одній із 25 країн-членів ЄС. У випадку, коли в жодній з цих країн препарат не був зареєстрований, виробник і Комісія з ціноутворення домовляються про його ціну, яка є обов’язковою для лікарських засобів усіх цінових рівнів. Ця процедура закріплена законодавчо, тож інші варіанти ціноутворення виключені.
Ціни на генеричні лікарські засоби залежать від вартості оригінального препарату. В Туреччині перший генерик може коштувати не більше, ніж 60% вартості оригінатора. Після цього оригінатор також повинен знизити ціну до цих 60%, а ціна наступних генериків може становити 60% вартості першого генерика. Таке ціноутворення не стосується препаратів з низькою вартістю та тих, що представлені на ринку більше 20 років. У цих випадках обмеження становить не 60, а 80%.
Зазначена цінова політика призвела до того, що туристи везуть з Туреччини не лише національні сувеніри, а й ліки, зокрема безрецептурні, оскільки в більшості випадків вони дешевші, ніж на Батьківщині.
Реімбурсація по-турецькому
Серйозні зміни сталися і в системі відшкодування вартості ліків. У минулому різні страхові організації Туреччини керувалися різними правилами. Сьогодні всі державні структури виконують єдині нормативні вимоги. Усі фонди соціального страхування користуються одним списком та відшкодовують вартість препаратів на підставі правил, описаних у «Керівних засадах імплементації бюджету», які щорічно випускаються міністерством фінансів. Основний орган, який здійснює підготовку «Керівних принципів» та списку — Комісія з відшкодування вартості лікарських засобів.
Рішення про те, чи будуть відшкодовувати вартість того чи іншого препарату, може приймати лише вищезгадана Комісія. Принципи включення/виключення лікарського засобу із списку недостатньо чіткі, тому існують побоювання, що при ухваленні рішення про відшкодування медична сторона відіграватиме меншу роль, ніж фінансова. Вимоги передбачають, що перед включенням кожного нового препарату до списку робитимуть фармакоекономічний аналіз, але зараз це не працює.
Тому часом виникають судові суперечки, втім рішення судів не завжди об’єктивні. Але варто зазначити, що статус препарату згодом може змінюватись.
Загалом турецька фармація соціально орієнтована: пацієнтам із хронічними захворюваннями та тим, які перебувають на стаціонарному лікуванні, вартість препарату відшкодовується повністю. Населення, що працює, і ті, хто перебувають у них на утриманні, мають право на 80% відшкодування вартості, пенсіонери — на 90%.
Як фармацевтичний ринок Туреччини захищається від підробок?
В Туреччині вся фармацевтична продукція сертифікована, контрафакту тут не зустрінеш. Кожна упаковка препарату отримує свій номер з інформацією про виробника, час та місце виготовлення. Його заносять до бази даних, отже будь-які препарати, що продаються в аптеці можна відстежити. А за підробку ліків можна отримати від 30 до 50 років в’язниці, тож в країні немає охочих займатися таким «бізнесом». Надійний захист ліків від підробок є ще однією причиною привезти з Туреччини «сувеніри» на кшталт медичних препаратів – туристи впевнені в їхній якості!
Чи можна українцям влаштуватись фармацевтом у Туреччині?
Туреччина є однією із найпопулярніших країн для українських біженців. З початку повномасштабної війни до цієї країни виїхали 220 тисяч громадян України. На тепер їхня кількість дещо скоротилася, проте частина українців продовжує перебувати в цій країні та потребує працевлаштування.
Однак, на жаль, турецьким законодавством визначена низка професій, на які не можна працевлаштовувати іноземців. До них належать адвокати, нотаріуси, судді, прокурори, охоронці, митні брокери, медсестри/акушери, фармацевти/оптики, стоматологи/ветеринари, керівники клінік та туристичних агенцій. Отже, фармацевт- українець в турецькій аптеці може бути лише відвідувачем. Натомість, можна змінити фах і влаштуватись бухгалтером, перекладачем, викладачем іноземних мов, програмістом, продавцем, працівником сфери туризму тощо. Щоб працювати офіційно, іноземному громадянину слід виконати низку умов, про які можна дізнатися на державних сайтах. За нелегальну зайнятість у Туреччині передбачено депортацію та штрафи, які незабаром зростуть до майже 36 тисяч лір.
Також читайте про особливості роботи аптек Франції.
- https://visitukraine.today/
- https://www.apteka.ua/article/503233
- https://provizor24.ru/blog/apteki_turcii
Читайте також:
