Сьогодні:29 October, 2020

Соціальні мережі – рука допомоги

Пам’ятаєте, в одному з номерів нашого журналу ми розглядали дуже актуальну на сьогодні тему – теорію шести рукостискань (Социальные связи и теория шести рукопожатий – № 4 (38), 2015). Нині, у час існування соціальних мереж, люди із серйозними проблемами мають можливість доволі швидко їх вирішити.

Особливо коли це стосується проблем у зоні АТО, де потреби з’являються і змінюються дуже часто: постійно виникає нестача медикаментів, продуктів харчування, одягу, спеціального обладнання тощо. І саме на своєму прикладі ми хочемо продемонструвати, як це працює. На один із закликів про допомогу відреагувала компанія «Агентство Медичного Маркетингу». Відгук Лідії Сторожук, Нововоронцовська група з плетіння маскувальних сіток «Серпанок»:

«Мирні, добрі, часом сором’язливі хлопці-українці − хлопці, які не вміли, не хотіли вбивати. Важко було їм звикати до зброї. Але якось несподівано вони, і разом з ними я, ми – ми перестали бути мирними людьми. І дуже боляче було матерям, сестрам, дружинам чути: загинув український військовий, а тоді ще один, і ще… Я, як і більшість із нас, переживала війну по телевізору та Інтернету. Живу я в невеликому містечку в Херсонській області, яка за кілька днів стала прикордонною. Маю родичів у Росії, з якими неодноразово велися суперечки щодо ситуації в країні. Потім з нашого містечка почали забирати людей в АТО. І захотілося чимось допомогти. Та чим? Одного разу відіслала невелику суму грошей для поранених “кіборгів” через волонтера зі Жмеринки, Сергія. Зайшла на його сторінку і… була вражена роботою волонтерів! Там і дізналася про виготовлення маскувальних сіток своїми руками. З радістю почала робити те саме. Ми із чоловіком купили сітку двох видів, мішковину для маскувальних костюмів, дерев’яні рейки, виготовили рамку. Замовляли через Інтернет, шукали, де дешевше. Потім прийшли небайдужі, які розуміли, що ми – люди, суспільство, а значить, повинні спільно діяти, підтримувати тих, хто ціною власного життя дає можливість нам, херсонцям, спокійно спати у своїх незруйнованих будинках.
Нас було небагато, ми були різних професій: бібліотекар, бухгалтер, садовод, медпрацівник, учитель, працівник податкової служби та інші. Переважно жінки. Працювали спочатку шість днів на тиждень, пізніше встановився трошки легший розпорядок (чотири дні на тиждень). Ми почали збирати матеріал для плетіння (старі білі простирадла, наволочки, старенький одяг потрібного кольору). Фарбували простирадла в необхідні кольори, розрізали їх на смужки і заплітати сітку. Трохи згодом почали в’язати маскувальні костюми, їх ще називають “кікімори”. Ми не знали, кому віддамо перші сітки й “кікімори”, але дуже швидко знайшлося кому… Замовлень стало більше, працювати довелося інтенсивніше. Усю роботу здійснювали на другому поверсі спортивної школи, що дуже зручно – було де розстелити сітку!

Процес простий: купуємо сітку-основу, відрізаємо шматок потрібного розміру, розтягуємо його на рамку і починаємо заплітати, не пропускаючи жодного вічка. Щоб виготовити “кікімору”, треба розкроїти сітку, зшити з неї костюм – штани і сорочку з капюшоном, розтягнути це все на рамочці і в’язати нитка за ниткою, вплітаючи подекуди зелені (попередньо пофарбовані) нитки. Загалом “кікімора” повинна бути схожа на старе сухе бадилля, купу сіна або на суху траву, крізь яку пробивається зелень. Коли закінчувалися запаси сітки, ті добровольці, які в’язали “кікімори”, почали здавати власні кошти на придбання нової партії. Шили рюкзачки для “кікімор”, іноді випікали солодощі, і разом із сітками передавали бійцям. У літню спеку на другому поверсі спортивної школи стало жарко, ми перейшли в приміщення навчальновиробничого комбінату, яке розміщується в парку. До нас заходять бійці, які прибувають на ротацію, щось підказують, підправляють. В’язати приходять навіть діти 3–10-х класів.

Координатор всеукраїнського проекту “Маскувальна сітка для армії руками волонтерів”, Олеся, попросила мене взяти “під крило” один з батальйонів 57-ї бригади. Ми ще доробляли сітки для попереднього замовлення, і лише нещодавно зробили кілька сіток для “підопічних”. Однак перші вислані сітки передали бійцям іншого батальйону 57-ї бригади, яким це було необхідніше. Зараз треба виконати велике замовлення, але закінчилися матеріали. Через відсутність коштів ми змушені були б призупинити діяльність нашої групи. Не біда звичайно, можна просто кинути все, і продовжувати жити, займатися мирними справами… Та ми вже не могли. Я відважилася попросити допомоги через мережу Facebook. Просила без особливої надії, оскільки таких, як ми, багато. І більшість потребують допомоги набагато більше, ніж ми… Однак того ж вечора мені написав представник компанії “Агентство Медичного Маркетингу” і повідомив, що гроші будуть. Уже через кілька днів я отримала потрібну суму від компанії. Тепер ми маємо гроші на матеріали і зможемо продовжити нашу роботу! Це було несподівано. Величезне спасибі! Дуже важливо мати подібну підтримку, і я від імені всієї групи та військових дякую за небайдужість! Це дає нам наснагу продовжувати нашу роботу!»
Ми розуміємо, що залишатися байдужими в таких справах просто неможливо, адже в зоні АТО перебувають наші захисники, які відстоюють нашу з вами свободу і незалежність! Ми від щирого серця вітаємо наших героїв із Днем Незалежності нашої країни і бажаємо швидкого і благополучного повернення додому! Ми особисто горді, що маємо можливість їх підтримати! Слава Україні! Героям слава!

Прес-служба компанії «Агентство Медичного Маркетингу»


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook