Лікування антибіотиками повинно розпочинатися у разі наявності в пацієнта лабораторно підтвердженої або ж із високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції — не вірусної, не грибкової, а саме бактеріальної.
Точно визначити бактерію можна після бактеріального дослідження біологічного матеріалу від пацієнта. Докладніше, коли таке дослідження треба проводити, вказано у Стандарті медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою».
Водночас у лікаря повинна залишатися можливість оперативно та обґрунтовано призначити емпіричну антибіотикотерапію, адже своєчасність — важливий принцип раціонального використання антибіотиків.
Тож емпірична антибіотикотерапія передбачає початок лікування до точного встановлення етіології захворювання (ідентифікації інфекційного збудника) з урахуванням відомих даних на момент огляду.
У стаціонарах перед початком емпіричної антибіотикотерапії обов’язково виконується забір біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження, щоб паралельно з проведенням емпіричної терапії встановлювався етіологічний збудник.
Як лікар обирає антибіотик, коли збудник іще не відомий?
Під час вибору антибіотика необхідно зважати на:
- ймовірність інфікування певним мікроорганізмом;
- ймовірність антимікробної резистентності збудника;
- ризики можливих побічних реакцій;
- супутні захворювання;
- вік людини;
- імунний статус;
- дані локальної антибіотикорезистентності (кумулятивні антибіотикограми).
Джерело: ЦГЗ МОЗ України
Читайте також:
Читайте також:





