Спелеотерапія — немедикаментозний вид реабілітації та лікування органів дихання. В його основі — використання мікроклімату підземних соляних шахт і карстових печер.
У МОЗ розповіли, чи корисні соляні кімнати для здоров’я і чи ефективний такий метод лікування й реабілітації.
Спелеотерапія, як лікувальний метод, виникла ще під час Другої Світової війни. Жителі Еннепеталя (місто західної частини Німеччини) переховувалася від бомбардувань у печері Клютерхеле. Серед них були й пацієнти з астмою. Спостерігаючи за ними, Доктор Карл Герман Шпаннагель звернув увагу, що після перебування у печері, стан хворих покращився.
«Дієвість» методу буцімто досягається бактерицидною та бактеріостатичною дією на мікрофлору дихальних шляхів. Також за легендою сіль покращує дренажну функцію бронхів і полегшує відходження мокротиння.
Втім, науковці до спелеотерапії ставляться більш скептично. Дослідження, яке можна знайти в Кокрейнівській бібліотеці, свідчить — метод не безнадійний. Він таки має позитивні ефекти. Але короткострокові.
Читайте також:Вчені наразі не можуть знайти відповідь на наступне питання: наскільки довго триває позитивна дія методу та чи можна вважати таке лікування економічно ефективним.
У МОЗ наголошують, спелеотерапія чи галотерапія (соляна кімната) не можуть бути основним методом лікування та реабілітації. Під час відновлення функцій людини слід послуговуватись виключно доказовими підходами.
Джерело: МОЗ України
Читайте також:
