Сьогодні:30 September, 2020
лекарства

Фармацевт-2020: погляд зсередини

Цьогоріч українські фармацевти відзначають професійне свято у 21-й раз. Поважний вік. У низці країн молода людина саме з цього моменту вважається повнолітньою. За 21 рік з моменту заснування Дня фармацевтичного працівника ставлення до професії змінювалося. Ваги зсувалися з установки «Провізор – спеціаліст охорони здоров’я, але ніяк не продавець» до «Аптечна справа – це продажі». Нарешті, у 2020 році знайшовся баланс, де бути фармацевтом означає піклуватися про відвідувачів аптеки, надавати їм якісну допомогу, не забуваючи про важливість продажів. Отже, який він, сучасний український фармацевт? Що мотивує його до кращої роботи? Аби з’ясувати це, ми звернулися до провізорів трьох аптечних мереж з єдиним запитанням: за що саме ви любите свою роботу? Відповіді виявилися цікавими.

Інна Гілун

Інна Гілун: «Наш кордон – це перший стіл»

Інна Миколаївна Гілун, провізор першого столу, стаж роботи – понад 20 років, OOO «ХАРКІВАПТЕКА-2».

– Аптечна справа цікавила мене ще з дитинства: ні з чим не порівнянний таємничий запах, привітні обличчя співробітниць – зовсім інше, ніж суворі лікарі в поліклініці… Свою трудову біографію я почала на аптечному складі. Згодом переїхала до Харкова і потрапила до «аптечного царства» – мене взяли на посаду провізора до аптеки № 2, де й працюю вже понад 20 років.

Для мене особисто професія провізора – це насамперед можливість допомагати людям. У цьому бачу свою життєву і професійну місію.

За 21 рік роботи в аптеці багато що змінилося, у наше життя увійшли комп’ютеризація, автоматизація, кількість необхідних знань збільшилася в рази. Але залишилося непорушним одне: спілкування з людьми. Наша аптека цінується в Харкові саме завдяки рівню спілкування з відвідувачами та якості фармацевтичної продукції, що відпускається. Девіз нашої аптеки – «Якість, перевірена часом!». Ми вважаємо це головним професійним досягненням. Для покупця сьогодні важливо знати, що, прийшовши до аптеки, він придбає тільки якісний товар, що приймають від постачальників провізори-аналітики з вищою кваліфікаційною категорією! І це знають і цінують наші постійні покупці, а також лікарі нашого міста.

А ще хочу наголосити, що дуже важливо вміти вислухати покупця, зрозуміти його. Ми розташовані в центрі міста, навколо багато нових аптек, конкуренція висока, але, можливо, саме завдяки вмінню спілкуватися з пацієнтами багато лікарів рекомендують саме нашу аптеку. Сутність роботи провізора – перебувати на передовій лінії медицини. Наш кордон – це перший стіл. Тому в народі й прижилося визначення «провізор – працівник першого столу». Ми служимо людям, а щоб якісно відпустити медикаменти пацієнтові, потрібно його бачити, чути, розуміти, співчувати йому.

А комп’ютер – це лише помічник.аптека

Мені здається, у важливості своєї роботи всі провізори остаточно переконалися під час карантину. Адже зараз фармацевт для багатьох – єдиний працівник охорони здоров’я, з яким вони контактують. Через страх заразитися люди не хочуть йти на прийом до лікарів у поліклініки та лікарні. Коли їм потрібна медична допомога, приходять до аптеки.

Усі колеги пам’ятають, як після запровадження карантину люди купували все підряд – захисні маски, рукавички, антисептики, хлоргексидин, противірусні препарати, парацетамол по п’ять-сім упаковок. Багато хто приходив із проханням підказати, як зробити антисептики вдома, підібрати склад. У пікові дні кожен провізор нашої аптеки обслуговував до 300-350 клієнтів за зміну. Це була величезна відповідальність і напруга, але й безцінний досвід.

Саме за можливість допомогти людям у складні моменти я люблю нашу професію. Людина приходить в аптеку зі своїми болями, проблемами, і коли я з нею спілкуюся, то розумію: так, дуже важливо відпустити потрібний препарат, не помилитися. Але ще важливіше – терпляче вислухати. Якщо людина йде від мене задоволена не лише придбаними ліками, але й отриманою психологічною, моральною допомогою, відчуваєш глибоке задоволення від своєї роботи і своєї професії. Провізор лікує і душу, і тіло. Я не уявляю себе в іншій професії. Я люб­лю фармацію і себе у ній.

Мамонти, динозаври, провізори – зв’язок є?

Три роки тому група вчених намагалася довести, що професія провізора невдовзі вимре. Аптечні рóботи, комп’ютери, смартфони, замовлення онлайн – усе це, на їхню думку, дуже швидко замінить живу людину за першим столом.

Але наразі ми бачимо, що потреба у фармацевтичних працівниках не тільки не зменшується, але й зростає. Цього року фармацевт прийняв на себе величезне навантаження, частково звільнивши від нього лікарів та медичні заклади загалом. Цінність аптечної консультації щороку збільшується. Основний тренд – сімейний фармацевт, до якого клієнти ходять поколіннями. Тож, до компанії мамонтів та інших вимерлих видів приписувати фармацевтів ще не час 😉

Людмила Гребенюк

Людмила Гребенюк: «Фармація – частина особистого життя»

Людмила Євгенівна Гребенюк, завідувачка аптеки «Славутич», стаж роботи – понад 20 років.

– Життя провізора – це покликання. Але не кожна людина відразу його визначає. Я хотіла стати педагогом, але брат порадив піти в аптеку: йому дуже подобалися красиві жінки в білих халатах. Я його послухала і закінчила спочатку Житомирське фармацевтичне училище, а потім і Національний фармацевтичний університет. Навчалася на вечірньому відділенні і водночас працювала в аптеці. Проте не пропускала жодного заняття, розуміючи всю важливість і складність знань, необхідних для майбутнього. На третьому курсі народила дитину, а ще була й старостою, найактивнішою на потоці. До закінчення університету пройшла всі професійні етапи і стала завідувачкою аптеки. Упродовж 10 років працюю в мережі аптек «Славутич», де маю можливість реалізувати всі свої професійні ідеї, передавати знання молодим провізорам. Адже в нашій професії величезне значення має спадкоємність. І ще дуже важливо мати можливість допомагати людям. Цьому вчу своїх молодих провізорів. 

В аптеку приходять різні люди, в тому числі й ті, які самі не знають, що їм потрібно. Але ми зобов’язані максимально допомогти кожному. Звісно, це перша допомога, а потім ми завжди пропонуємо звернутися до лікаря. Головне – не нашкодити!аптека

Ми постійно вчимося, вдосконалюємося, йдемо в ногу із часом. Ринок зараз дуже оновлюється. І пам’ять для фармацевта – одна з основних якостей, що допомагають швидко орієнтуватися в сучасних ліках, отримувати нові знання. Однак я пам’ятаю все, що було багато років тому.

Хоча нового в нашій роботі достатньо. 

Якщо коротко, я вважаю, що професіоналізм для провізора – на першому місці. Навіть дивуюся, як можна працювати в аптеці, не маючи спеціальної освіти. А таке трапляється в деяких аптечних мережах, де комп’ютер поставлений на перше місце, а провізор є його користувачем. Це явний перегин сьогодення! 

Наша професія передбачає традиційні знання, їхню передачу з покоління в покоління. Але за постійного вдосконалення, зміцнення зв’язків не тільки з представниками сучасних виробників ліків, але й з фахівцями інших аптечних мереж. Замикатися у вузькому колі своїх інтересів не можна, адже сучасний фармацевтичний ринок дуже відкритий, без знань його тенденцій конкуренцію витримати складно.

Я свою професію люблю і вважаю частиною особистого життя, не розділяючи приватне та професійне. Намагаюся привносити як у свою сім’ю, так і в свій колектив позитив, гарний настрій, тому що це потім передається нашим відвідувачам. Я вчу співробітників нести тепло людям. Так сталося, що у своєму житті навчила багато молодих провізорів, і ставлюся до молоді, як до власних дітей та онуків. А в мене в сім’ї вже шість онуків!

На мій погляд, головне – щоб людина могла на роботі реалізуватися, розвиватися, тоді вона буде вкладати у свою професію душу, буде щиро її любити. І тоді колектив працюватиме як єдиний механізм, як годинник. І провізор буде задоволений своєю роботою.

Тільки факти

У перекладі з грецької «фармацевт» – «той, хто дарує зцілення й оберігає від хвороб».

Фармацевт має розумітися на асортименті лікарських засобів, фізико-хімічних властивостях препаратів, орієнтуватися в їхніх видах та групах, складі, правилах застосування, дозуванні, технологіях приготування, правилах зберігання, знати хімію і латину. 

Кожен фармацевт знає напам’ять тисячі назв медикаментів та рецептів. Комп’ютерна база однієї мережі аптек містить близько 44 тис. позицій товару.

Ольга Барибіна

Ольга Барибіна: «Люблю людей, яким можу допомогти»

Ольга Вікторівна Барибіна, провізор першого столу, стаж роботи – понад 11 років, аптека «Ваш консультант», розташована у Харківській обласній клінічній інфекційній лікарні.

– Мені не подобаються зміни. До душі більше посидючість, робота на одному місці. Але життя не завжди дає те, чого ми прагнемо: ще у студентські роки я одружилася й народила першу дитину, працювала в мережі «Аптека доброго дня», потім у нас з’явився ще один малюк, і довелося змінити місце роботи. Близько двох років я працюю тут – у 22-й інфекційній лікарні, обслуговую пацієнтів стаціонару. Це дуже велика різниця – аптека, що розташована в спальному мікрорайоні, та аптека на території великого медичного закладу. 

Тут усе інакше, ніж у звичайній аптеці: великі списки лікарських засобів, специфічні відвідувачі, серед яких є родичі невиліковних хворих, які не завжди повертаються додому. Психологічно дуже важко бачити цей біль і розуміти, що нічого не можна змінити. Мене часто запитують: «А ви не боїтеся працювати в інфекційній лікарні?» Особливо зараз, коли лютує пандемія.

На що завжди відповідаю: до будь-якої аптеки здорова людина не прийде!

аптека

Так, у лікарняній аптеці – особлива атмосфера і вузька специфіка, тут відчувається зв’язок фармації з професією лікаря. Провізор безпосередньо бере участь у лікувальному процесі, замовляє потрібні препарати, підбирає їх за списками, переданими лікарями. Але є одне «але». На жаль, ми не можемо замінити препарат, що призначений лікарем, на більш дешевий аналог без згоди медичного спеціаліста. Проте завжди намагаємося знайти вихід. Лікарі нам ніколи не відмовляють, навіть можуть самі зателефонувати і попросити підібрати дешевший препарат. Вони знають мене, і я всіх знаю, підтримую постійний зворотний зв’язок. Інакше не можна. 

На такій роботі розумієш роль фармакотерапії в лікувальному процесі. І відповідальність провізора, мабуть, є вищою, ніж у будь-якому іншому аптечному закладі. Сьогодні професія провізора – це невід’ємна, незамінна частина сучасної медицини. Вона змінюється на наших очах, постійно ускладнюється.

За що я люблю свою професію? Просто люблю! Люблю людей, яким можу допомогти. Мені до вподоби увесь процес обслуговування відвіду­вачів – від першої бесіди, з’ясування симптомів захворювання і аж до результатів проведених лабораторних досліджень. Адже провізор – насамперед фахівець, а потім уже – продавець лікарського засобу. Не хочу сказати, що провізор знає більше, ніж лікар. Але ми зобов’язані знати багато, і ми цього прагнемо. Мабуть, найкращий показник роботи фармацевтичних працівників – це те, що сьогодні у будь-яку аптеку стоять черги. І першу допомогу люди чекають від провізорів, хоча цього не має бути. Наш обов’язок – забезпечити хворого тим, що рекомендував лікар. Але в реальному житті все інакше. У мене в спальному районі була бабуся, яка приходила в аптеку, щоб їй швидку допомогу викликали! Ми не можемо відмовити у допомозі хворому, не можемо не втішити його. Ми за своїм першим столом першими беремо на себе людський біль і першими намагаємося його усунути. І за можливість зробити це я люблю свою професію.

Підготувала Ольга Станіславська


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook