А що стоїть за твоїми словами?

Життя – це гра напівтонів, простіше було б як у кіно: поганий – хороший, злий – добрий. Чорне та біле так жити було б легше. Утім, у нашій мові завжди будуть напівтони, гра. Потрібно почути, що стоїть за словами, а це не завжди просто. Нам сказали неправду, нам не сказали всієї правди, ми не дізналися правди… Все це – різний підтекст, який не завжди означає, що нас обдурили.

Словами можна травмувати або вилікувати, образити чи вмотивувати. Слова справді важливі.

– Добрий день, дайте мені Н…
– Ви ним давно користуєтеся?
– Так!
– Ви на 100 % задоволені результатом чи як завжди?

Альтернативне запитання, після якого легко перевести пацієнта на більш якісний препарат. Чому? Тому що в запитанні є соціальне підтвердження недостатньої ефективності – «як завжди». Якщо запитання поставити правильно, воно може довго стояти. ☺

Існує історія про легендарного адвоката Плевако, відомого своєю риторикою.

Якось до нього потрапила справа про вбивство – чоловік убив свою дружину. До суду Плевако прийшов, як завжди, спокійний та впевнений в успіху, до того ж без жодних паперів і шпаргалок. І коли настала черга виступати захисту, Плевако підвівся та сказав: «Панове присяжні!» У залі почав стихати галас. Плевако знову: «Панове присяжні!» У залі постала мертва тиша. Адвокат повторив: «Панове присяжні!» У залі розпочалося шарудіння, але промова не починалася. Знову: «Панове присяжні!» Залою прокотився невдоволений гомін народу, який зачекався запланованого видовища. А Плевако вкотре промовив: «Панове присяжні!» Зал вибухнув обуренням, сприймаючи все це, як знущання з поважної публіки. А з трибуни знову пролунало: «Панове присяжні!» Почалося щось неймовірне. Зал ревів разом із суддею, прокурором та присяжними. І ось нарешті Плевако підняв руку та закликав народ заспокоїтися.

«Ну що, панове, ви не витримали навіть 15 хвилин мого експерименту! А як почувався цей нещасний чоловік, коли 15 років поспіль слухав несправедливі докори та шипіння своєї сварливої дружини з кожного нікчемного приводу?!»

Зала заціпеніла, а потім вибухнула захопленими оплесками. Чоловіка виправдали.

– Дайте щось від болю у суглобах.
– Вам порадити препарат, який насправді працює?

Це запитання-трюїзм. Трюїзм, також труїзм (англ. truism, від true «вірний, правильний»), – загальновідома істина, банальність. Трюїзмами ми користуємося, щоб стимулювати пацієнта казати ТАК. Коли людина чує або каже слово ТАК, в організмі виробляється невелика порція ендорфіну й надалі дуже складно чинити опір пропозиції.

– Дайте мені Ц…
– Голова болить?
– Так!
Дивіться, є три головні причини болю: здебільшого це буває або від «стрибків» тиску, або від проблем із хребтом, або на тлі перевтоми. Ви особисто із чим свій біль пов’язуєте?

Перше запитання – це трюїзм, відповідь на нього очевидна.

Потім ми задаємо словами певну рамку мислення, ми пропонуємо три варіанти, з яких пацієнт має обрати. А далі – це справа техніки! Ми рекомендуємо людині додатковий препарат, який впливає на причину головного болю.

Зверніть увагу, усе це режим «Win-Win»-комунікації, в якій виграють обидві сторони.

Хоча, звісно, напівтони…

Історія про Мухаммеда Алі

Стюардеса: «Будь ласка, пристебніть ремені перед злетом».
Мухаммед Алі: «Я – Супермен. Супермен не потребує жодних ременів!»
Стюардеса: «Супермен навіть жодних літаків не потребує!»

У більшості фраз є підтекст, його варто навчитися зчитувати. До того ж потрібно щоразу «прокачувати» себе на тему: «ЩО ВІН МЕНІ КАЖЕ, ЧОМУ ВІН МЕНІ ЦЕ КАЖЕ, ЧОМУ САМЕ ЗАРАЗ?»

Ці три важливі запитання тренують у нас навичку емпатичного слухання. Щодо вміння «читати» людину, тут ми нерідко робимо величезні помилки: намагаємося поставити себе на її місце.

Також шкідливою є народна мудрість «Чини так з людьми, як би ти хотів, щоб чинили з тобою». Що ж, купи чоловікові квіти!

На жаль, багато народних мудростей об’єктивно шкідливі. Справа в тому, що ВИ і якийсь ВІН, на чиє місце ви себе ставите, – різні люди!

«У моїх аптеках працюють молоді дівчатка, але здібні!»

Що стоїть за цією фразою? Цього керівника видав опортуністичний союз АЛЕ.

А що, молоді не можуть бути здібними, до чого тут АЛЕ?

«Давайте не будемо тут обговорювати це питання?» А де його можна обговорити?

Потрібно вловлювати зайві слова, півтони, відтінки сірого. ☺

Природа людини є такою, що ми схильні заощаджувати власні ресурси. Якщо можна зробити щось швидко та просто, ми так і робимо. Немає сенсу чухати праве вухо лівою рукою або шульзі чистити зуби правою. Так само й у розмові: якщо ми не хочемо щось насправді висловити, то зайві слова ми також не говоримо. Усвідомлено чи несвідомо, але з наших вуст вилітають ті «зайві» слова. Насправді вони не зайві, ми щось говоримо, але є питання – чують нас чи ні.

Приклад: «Зараз у нас немає бонусних карток».

У цій фразі є підтекст, який легко побачити: вочевидь, раніше були бонусні картки, але від них чомусь відмовилися. Запитання: чому?

Свого часу я мав співбесіду з кандидатом на посаду комерційного директора, діалог був приблизно таким:

– Леоніде, чому ви хочете в нас працювати?
– Справа в тому, що раніше я працював у великій корпорації.
– І?
– Мене там вичавлювали, як лимон!
– І? Тепер ви повністю вичавлений чи щось залишилося?

Що стоїть за цими відповідями? – Не дуже-то я й намагатимуся!

«Цілий місяць вона лікувалася від цього захворювання», «Всього місяць вона лікувалася від цього захворювання», «Для того, щоб перемогти захворювання, їй знадобився один місяць» – начебто за змістом однакові фрази, але ні.

Подумаймо, що таке зайві слова. Як зрозуміти, яке слово є зайвим? Усе просто: якщо ми його позбудемось і сенс буде зрозумілим, то викинуте слово чи фраза і є зайвими.

Приклад:

А. Я не їм м’яса.
Б. Зазвичай я не їм м’яса.

У варіанті «Б» є підказка: зрозуміло, що людина їсть м’ясо, але рідко.

Де ж шукати підказки під час аналізу зайвих слів?

1. У часі

– З осені розпочинаємо справжню роботу!
 Чому з осені? До цього була несправжня робота?

***

– У вересні ми очікуємо на третю хвилю вірусної інфекції.
 Чому у вересні? Коли закінчилася друга хвиля?

***

– Такі рішення не ухвалюють за п’ять хвилин!
 А які ухвалюють за п’ять хвилин?

***

– Учора я ставила запитання споживачам і намагалася робити допродаж.
– Чому тільки вчора? Намагалася – і що, виходило?

***

– Іноді потрібно розслабити клієнта, перш ніж відповідати на його заперечення.
– А який метод роботи із запереченнями ви використовуєте в інших випадках?

***

– Цього року я прочитав п’ять книг!
– А що було раніше, чому цього року, чому лише п’ять?

***

– Це завдання я точно завершу вчасно.
– А які завдання ви завершуєте не вчасно? У чому відмінність саме цього завдання, якими є ваші пріоритети щодо термінів виконання завдань?

2. У причині та наслідках

Я часто писав про те, що коли людина знаходить причину того, що відбувається, то вирішення будь-якої проблеми стає простим. Якщо вам пропонують складне рішення, це означає лише одне – причину не знайдено!

Якщо у вас мокне килим, потрібно знайти й залатати витік, нескінченно сушити килим не має сенсу. Усунь витік – і килим висохне сам!

 Я не продовжуватиму розмову в такому тоні!
 А в якому продовжиш?

***

– У нас немає нормального бюджету для просування!
 Який бюджет вважається нормальним? Яке просування можливе за існуючого бюджету?

***

 Я б більше працював, якби підняли зарплату хоча б на 200 доларів!
 А за яких умов ти б виклався на всі 100 відсотків?

***

– Іноді ми можемо піти на такий випадок!
 За яких обставин ви йдете на такий варіант? Як часто це відбувається?

3. Який? Кому?

– Такій людині, як ви, хочу порадити найкращі ліки.
 А іншій людині ви порадите гірші?

***

– До тренінгу в цій аптечній мережі я готуюся ретельно та заздалегідь.
 А до інших тренінгів готуєтеся аби-як і в останній момент?

***

– Вам готові надати особливі умови.
 А решті ви що пропонуєте?

***

– Наша філія в Дніпрі дуже успішна!
 Чи є інші філії? Наскільки вони успішні?

Важливо розуміти, що аналіз зайвих слів не передбачає миттєвого встановлення діагнозу, це лише привід думати далі, глибше замислитися над ситуацією.

Є такі діагности, які домислюють, припускають, «вангують». Я не раджу так робити, краще прояснити, прокачати, поставити акуратні та точні питання.

Приклад: «Зараз я використовую демократичний стиль управління».

Миттєві діагности відразу вирішать: «Ну, зрозуміло, раніше він був диктатором і стиль управління був винятково авторитарним». Чому? Адже він міг бути товариським чи навчальним. Краще акуратно поцікавитися: «Скажіть, а до цього часу ви якому стилю управління віддавали перевагу?»

Читайте продовження в наступному номері РАП


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook