РАНИ

Дрібні травми, порізи, забої, подряпини або садна – ці неприємності час від часу трапляються чи не з кожним із нас. Здебільшого ми не вважаємо їх проблемою, адже це не серцевий напад і навіть не ГРВІ.

Водночас ненадана або неправильно надана медична допомога за будь-якого пошкодження може спричинити серйозні наслідки. І лише чітко знаючи, що потрібно зробити в кожній конкретній ситуації, таким наслідкам можна запобігти. Завдання фармацевта полягає в тому, щоб надати фахову консультацію людині, яка звернулася до аптеки, рекомендувати необхідні лікарські засоби, а іноді й надати першу долікарську допомогу. Саме фармацевт повинен визначити, наскільки серйозне пошкодження та, за потреби, скерувати травмованого відвідувача аптеки до лікаря.

Медицина для працівника першого столу

Отже, рана (vulnus) – це механічне пошкодження тканин чи органів, що супроводжується порушенням цілісності їхніх покривів.

За механізмом утворення розрізняють такі види ран:

• Різані – завдані ковзним рухом тонкого гострого предмета (ширина рани більша за глибину).
• Колоті – завдані предметом з невеликим поперечним перерізом (глибина рани більша за ширину).
• Колото-різані – завдані гострими предметами з ріжучими краями.
• Рвані – виникають унаслідок надмірного розтягування тканин.
• Вкушені – завдані зубами тварин чи людини.
• Рубані – завдані важким гострим предметом.
• Розбиті – характеризуються роздавлюванням та розривом тканин.
• Забиті – виникають від удару тупим предметом з одночасним забиттям навколишніх тканин.
• Скальповані – з повним або майже повним відділенням клаптя шкіри.
• Операційні (хірургічні) – утворені під час хірургічної операції.
• Вогнепальні – від вогнепальної зброї чи уламків боєприпасів вибухової дії.
• Комбіновані – рвано-укушені, колото-різані тощо.

Рани можуть бути поверхневими, тобто зачіпають лише шкіру або слизову, і глибокими – поширюються на підлеглі тканини.

Якщо хід рани веде в порожнину тіла – грудну, черевну, суглобову або в порожнину черепа, така рана вважається проникною. У повсякденній роботі фармацевт найчастіше стикається з мікротравмами – порізами, саднами або подряпинами.

Поріз – наскрізне пошкодження всіх шарів шкіри, яке в низці випадків може супроводжуватися пошкодженням підлеглих тканин.

Подряпина – пошкодження епідермісу (поверхневого шару шкіри), обмежене за площею й таке, що має, як правило, лінійну форму.

Садно (або садна) – більший (порівняно з подряпиною) за площею дефект поверхневих шарів шкіри.

Найчастішою причиною порізів, саден та подряпин є неуважне поводження з ріжучими або колючими предметами в побуті та під час роботи, заняття екстремальними видами спорту, складні погодні умови (падіння під час ожеледиці), необережне поводження з домашніми тваринами.

Фармацевту варто знати, що сучасна медицина розділяє рановий процес на 3 фази.

I фаза (до 2 тижнів) – період запалення, протягом якого відбуваються процеси, спрямовані на усунення запалення та очищення рани від відмерлих (змертвілих) тканин.

II фаза (2–4 тижні) – період регенерації, що закінчується заповненням порожнини рани новоутвореною грануляційною тканиною.

III фаза (до 6 місяців) – період формування рубця та епітелізації рани.

Саме від фази ранового процесу залежить рекомендація того або іншого лікарського засобу.

У разі поранення, зокрема й легкого, необхідно надати потерпілому першу допомогу. Загальноприйнятими методами першої допомоги під час порізів, подряпин і саден є:

• Промивання рани

Невеликі порізи та подряпини промивають чистою водою з милом за допомогою ватного або марлевого тампона. Сильно забруднені рани промивають перекисом водню. Також можна скористатися антисептичним засобом.

• Накладання стерильної пов’язки (за наявності кровотечі – тиснучої)

Суху стерильну пов’язку зазвичай накладають на поріз. Подряпини та садна краще загоюються, коли відкриті. Перед накладанням пов’язки поріз висушують чистим ватним або марлевим тампоном. Якщо крізь пов’язку просочилася кров, поверх першої необхідно накласти другу тиснучу пов’язку. Додавати нові пов’язки потрібно поверх старих, щоб не пошкодити вже утворений згусток згорнутої крові. Пов’язка має бути тугою, але не перешкоджати нормальній циркуляції крові.

• Зупинка кровотечі

Потрібно щільно притиснути до рани пов’язку та надавити на неї рукою (до 15 хв). Щоб зменшити кровотечу, доцільно підняти пошкоджену частину тіла. Таким чином можна зупинити будь-яку кровотечу, крім артеріальної. Під час проколів і порізів з незначною кровотечею не варто зупиняти її, оскільки вона сприяє очищенню рани.

• Застосування антисептика

Для профілактики інфікування застосовують антисептичні препарати (див. підрозділ «Раціональна фармакотерапія»). За незначних травм вжитих заходів першої допомоги зазвичай достатньо.

Однак існують «загрозливі» симптоми, які потребують обов’язкового звернення до лікаря. Візит до медичного закладу необхідний, якщо:

1. Кровотеча має яскраво-червоний колір, кров витікає з рани під тиском («пульсуюча» кровотеча) – можливе пошкодження артерії.
2. Сильна кровотеча, яка супроводжується великою втратою крові.
3. Поріз глибокий або має довжину більш як 2 см – можливо, знадобиться накладення швів.
4. Кровотеча не припиняється протягом 15-20 хвилин після накладення пов’язки.
5. Поріз або подряпина розташована на обличчі або іншому місці, де утворення шраму необхідно звести до мінімуму.
6. Глибокий поріз міститься на кисті або зап’ястку – можливе пошкодження нервів або сухожиль.
7. Наявні ознаки запалення – червоні смуги, почервоніння, що розповсюджується більш ніж на 2 см навколо рани, набряк та підвищена температура навколо рани.
8. У пацієнта підвищується температура тіла.
9. Забруднена рана в пацієнта, якому робили протиправцеве щеплення понад 5 років тому.
10. Рану неможливо якісно очистити та відмити від бруду.
11. З рани виділяється багато ексудату і вона довго не загоюється.
12. Поранення супроводжується нудотою і блюванням, насамперед під час травм голови.
13. За наявності будь-яких ран і порізів на обличчі та голові в дітей.

Раціональна фармакотерапія

Перелік лікарських засобів для симптоматичного лікування поверхневих відкритих ран, які відпускаються без рецепта

1. Антибактеріальні засоби для місцевого застосування: сульфадіазин срібла, сульфаніламід, сульфатіазол, хлорамфенікол.
2. Антисептичні і дезінфікуючі засоби: діамантовий зелений, етанол, йод, калію перманганат, мiрамiстин, нітрофурал, перекис водню, повідон-йод, хлоргексидин.
3. Ранозагоювальні засоби для місцевого застосування: декспантенол.
   • Спиртові розчини антисептиків потрібно наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо в разі глибоких порізів. Усі спиртові розчини антисептиків можуть спричиняти місцево-подразнювальну дію, тому їхнє нанесення супроводжується відчуттям печіння.
   • Розчини перекису водню не застосовують для промивання та введення в глибокі рани – можлива емболія пухирцями повітря.
   • Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року та в осіб із захворюваннями щитоподібної залози. В окремих випадках під час застосування препаратів, що містять мірамістин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно за 15-20 хвилин і не потребує відміни лікарського засобу.
   • Лікарські засоби у формі мазей не можна наносити на мокнучі рани. У результаті тривалого лікування або нанесення на великі ділянки шкіри препаратів, що містять сульфадіазин, може виникнути аргірія – через накопичення срібла в тканинах шкіра може набувати злегка сіруватого забарвлення.
   • Лікарські засоби у формі гелю можна застосовувати в першій фазі ранового процесу, крем – у другій фазі, а мазь – у третій.

Загальні рекомендації для пацієнтів, які мають рани

1. Водні розчини антисептиків використовуються для промивання ран за допомогою ватного або марлевого тампону.
2. Розчинами, що містять етанол, обробляють шкіру навколо рани, краї рани, поверхневі мікротравми.
3. За глибоких ран не можна дуже щільно зводити краї рани, оскільки це може сприяти розвитку анаеробної інфекції.
4. Мазі наносять безпосередньо на поверхню ушкодженої шкіри або ними просочують пов’язки.
5. Перев’язувати подряпини потрібно тільки тоді, коли необхідно зупинити кровотечу – відкрита подряпина загоюється швидше.
6. Пов’язки потрібно робити достатньо тугими, але водночас не порушувати циркуляцію крові.

Алгоритм бесіди фармацевта з відвідувачем із поверхневими ранами

---