Якщо вірити рекламі, алергія – одна з найбільших проблем людства. І це правда, на відміну від іншої, доволі розповсюдженої думки: достатньо прийняти «чарівну» пігулку – і хвороба відступить. На жаль, реалії життя свідчать про інше. Виявляється, алергія – це не лише свербіж, сльозотеча, чхання та ручаї з носа, а ще й лихоманка, нудота, діарея та загальна слабкість. Надмірна дратівливість, коли увесь світ немилий, теж може бути проявом алергії. І хоча ця проблема відома людям із часів будівництва пірамід, саме за останні два десятиліття захворюваність на алергію зросла більше ніж втричі, і сьогодні понад 25 % населення Землі страждає на різні її прояви. А якщо вірити даним деяких досліджень, від алергії потерпають до 60 % мешканців мегаполісів! Отже, симптоми захворювання різноманітні, а причин – безліч. На все, що нас оточує – рослини, комах, домашній пил, шерсть тварин, побутову хімію, організм може відреагувати непередбачено. То що ж це за біда і як з нею боротися?
МЕДИЦИНА ДЛЯ ПРАЦІВНИКА ПЕРШОГО СТОЛУ
Алергія: визначення
Згідно з одним із сучасних визначень, алергія є надмірною реакцією імунної системи на чужорідні речовини (алергени). Імунна система – це наш загін «спецпризначенців», який відповідає за сталість внутрішнього середовища організму. Усі чужинці, які потрапили до нього ззовні (бактерії, віруси, паразити), або замасковані під своїх «терористи», утворені в процесі життєдіяльності (атипові клітини), мають бути знешкоджені. Система імунітету має здатність відрізняти «своє» від «чужого» і вживати заходів щодо знищення останнього. За порядок в організмі відповідає чимала «армія» готових до оборони «бійців»: певні органи (вилочкова залоза, селезінка), острівці лімфоїдної тканини (лімфовузли, глоткове лімфоїдне кільце, лімфоїдна тканина кишківника тощо), клітини крові (різні види), антитіла (особливі білкові молекули). У нормі, коли чужинець, до прикладу, вірус уперше потрапляє до організму, імунна система реагує, аналізуючи і запам’ятовуючи його структуру, а потім виробляє антитіла, що зберігаються в плазмі крові. Наступне проникнення того самого антигену спричиняє негайну атаку заздалегідь синтезованих антитіл, які швидко знешкоджують непроханого гостя, і людина не хворіє. Окрім антитіл, у битві беруть участь і Т-лімфоцити, здатні продукувати ферменти, що руйнують антигени. Їх так і називають – «Т-кілери». За механізмом алергічна реакція дуже схожа на нормальну реакцію імунної системи на антиген. Відмінність полягає лише в неадекватності співвідношення сили реакції та її причини. Здоровий організм ігнорує вплив більшості речовин, що потрапляють до нього. Медики називають цей «ігнор» рефрактерністю. То чому ж у деяких людей розвивається сильна реакція на те, що інші просто не помічають? Однозначної відповіді на це запитання, на жаль, немає. Різке зростання числа сенсибілізованих людей в останні десятиліття частково пояснюється величезною кількістю контактів з новими речовинами та матеріалами в повсякденному житті.
Алергія: найбільш поширені екзогенні (зовнішні) алергени
- Харчові: молоко, яйця, шоколад, мед, цитрусові, злакові, приправи, консерванти, харчові барвники.
- Побутові: домашній, готельний, бібліотечний пил та деякі його компоненти (мікроскопічні кліщі-дерматофагоїди, мікроорганізми тощо), лупа та шерсть кішок, собак, коней та інших тварин, пір’я і пух (зокрема з подушок), сухий корм для риб, екскременти свійських птахів, таргани, спори цвілевих грибків (насамперед у вологих приміщеннях).
- Контактні: мийні засоби, пральні порошки, косметика, вироби із синтетичних матеріалів.
- Пилкові – пилок дерев (береза, осика, ліщина тощо), злаків (жито, кукурудза, соняшник), бур’янів (амброзія, кульбаба, полин та інші рослини), лугових трав (грястиця збірна, тимофіївка, райграс тощо).
- Хімічні: низькомолекулярні (нікель, хром, ртуть, динітрохлорбензол) та високомолекулярні хімічні речовини (лаки, фарби, полімери).
- Інсектні: отрути та алергенні субстанції комах.
- Лікарські: будь-який лікарський засіб може бути алергеном.
Алергени внутрішнього походження (ендоалергени)
Під час травм, інфекцій, під дією токсичних речовин або випромінювання нормальна структура тканин порушується, і організм сприймає їх як чужі, реагуючи утворенням антитіл.
Алергія: стадії
Усі види алергічних реакцій базуються на єдиному механізмі, в якому можна виокремити кілька стадій.
Імунологічна стадія
Це перша зустріч організму з антигеном та первинне вироблення антитіл до нього – сенсибілізація. Реакція виникає за повторного та всіх наступних надходжень антигену. Антитіла атакують антигени з метою знищення та утворюють комплекси антиген – антитіло.
Патохімічна стадія
Утворені імунні комплекси пошкоджують особливі опасисті (тучні) клітини, що є в багатьох тканинах. Медіатори запалення (гістамін, брадикинін, серотонін), які містяться в цих клітинах, активуються та викидаються у загальний кровотік.
Патофізіологічна стадія
Це результат впливу медіаторів запалення на органи й тканини. Виникають різноманітні зовнішні прояви алергії – спазм мускулатури бронхів, посилення перистальтики кишківника, шлункової секреції та утворення слизу, розширення капілярів, поява висипу на шкірі, риніт тощо.
Оскільки алергія може перебігати по-різному, виокремлюють кілька типів алергічних реакцій.
- І тип – анафілактичні (негайного типу)
Реакції взаємодії імуноглобулінів (антитіл) групи E (IgE) та G (IgG) із зовнішнім антигеном. Комплекс, що утворився, осідає на мембранах опасистих клітин з вивільненням великої кількості гістаміну. Час виникнення реакції: від кількох хвилин до кількох годин після проникнення антигену в організм. Приклади: анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив’янка, атопічна бронхіальна астма, алергічний риніт, харчова алергія в дітей. - II тип – цитотоксичні (або цитолітичні)
Реакції взаємодії імуноглобулінів груп M та G з власними клітинами організму, що сприймаються імунною системою як антигени. Внаслідок цієї взаємодії клітини руйнуються та гинуть. Час розвитку клінічної картини: до кількох годин. Приклади: гемолітична анемія, гемолітична жовтяниця новонароджених за наявності резус-конфлікту (руйнування еритроцитів), тромбоцитопенія (гинуть тромбоцити), ускладнення під час переливання крові, введення лікарських препаратів (токсикоалергічна реакція). - III тип – імунокомплексні (феномен Артюса)
Імунні комплекси з молекул антигену та антитіл груп G та M відкладаються на внутрішніх стінках капілярів та пошкоджують їх. Час реакції: від кількох годин до кількох діб. Приклади: сироваткова хвороба (імунна відповідь на введення сироватки), гломерулонефрит, ревматичні захворювання. - IV тип – пізня гіперсенсибілізація (уповільненого типу)
Час розвитку реакції: за добу та більше після надходження антигену до організму. Реакції відбуваються за участю T-лімфоцитів (звідси ще одна їхня назва – «клітинно-опосередковані»). Атака на антиген забезпечується не антитілами, а специфічними клонами T-лімфоцитів, що розмножилися після попередніх потраплянь антигену. Лімфоцити виділяють активні речовини – лімфокіни, здатні спричиняти запальні реакції. Приклади: контактний дерматит, інфекційно-алергічна бронхіальна астма, інфекційно-алергічний риніт.
Алергічні реакції поділяють і за характером перебігу – сезонні та цілорічні.
Крім істинної (специфічної) алергії, існують стани, що клінічно дуже схожі на алергічні, але такими не є. Виділення гістаміну та інших медіаторів запалення відбувається не в результаті сенсибілізації організму специфічними антигенами, а як наслідок будь-яких інших проблем в організмі, як-от зниження антитоксичної функції печінки при її захворюваннях. Такі реакції називають псевдоалергічними (неспецифічними).
Чинники, що сприяють розвитку алергічних реакцій:
- наявність спадкової схильності;
- сенсибілізація в ранньому дитячому віці (зокрема внутрішньоутробно);
- вплив тютюнового диму;
- дія промислових відходів, що сприяють сенсибілізації;
- вживання великої кількості солодкої їжі, яка посилює вираженість алергічних реакцій;
- емоційний стрес;
- періоди гормональної перебудови організму: пубертат, вагітність, клімакс, менструація;
- надмірна інсоляція.
Алергія: клінічні форми
Чимало авторів класифікують алергічні реакції за клінічними формам:
1. Алергодерматози (алергічні захворювання шкіри):
а) атопічний дерматит (різкий свербіж, почервоніння та набряк ділянок шкіри) – трапляється в дітей;
б) кропив’янка (шкірний свербіж, раптова поява та швидке зникнення на шкірі та/або слизових оболонках пухирів) – частіше буває в дорослих;
в) ангіоневротичний набряк Квінке (обмежений набряк шкіри, підшкірної клітковини та слизових оболонок, небезпечний тим, що в разі поширення на ділянку дихальних шляхів може виникнути задуха).
2. Алергічний риніт.
3. Алергічний кон’юнктивіт.
4. Поліноз (сінна лихоманка, весняний катар) – алергічний риніт, спричинений пилком рослин.
5. Бронхіальна астма.
6. Сироваткова хвороба – генералізована алергічна реакція на введення медикаментів, зокрема чужорідний білок сироваток.
7. Анафілактичний шок – реакція всього організму на контакт з алергеном. Характеризується початковим збудженням та подальшим пригніченням ЦНС, бронхоспазмом і різким зниженням артеріального тиску. Це найбільш важкий вияв алергії.
Будь-який прояв алергії потребує консультації лікаря для ідентифікації алергену, обрання правильної тактики лікування та профілактики повторних алергічних реакцій. Утім, наявність у пацієнта певних симптомів – привід для термінового звернення по медичну допомогу.
Симптоми алергії, що загрожують здоров’ю та життю пацієнта:
задишка, утруднене дихання, порушення роботи нервової системи, різке падіння артеріального тиску, напади задухи;
- ознаки набряку гортані: хрипкий голос, кашель-«гавкання», утруднення дихання;
- поширення набряку на верхню половину обличчя;
- прояви вираженого занепокоєння, почуття страху, слабкість, підвищена рухова активність;
- абдомінальний синдром – нудота, блювання, біль у животі різної інтенсивності;
- алергічний риніт супроводжується кров’яними виділеннями з носа або підвищенням температури та гнійними виділеннями з носа;
- виникнення нових проявів алергії під час лікування;
- прояви алергії не зменшуються протягом доби після початку лікування або повторюються епізодично.
Алергія. Лабораторний лікнеп
Алергія є імунною відповіддю організму, з пошкодженням власних тканин, на взаємодію з антигеном, який не є шкідливим за своєю природою. Антиген – це речовина, яка в організмі розпізнається імунною системою та ініціює її відповідь. За хімічною структурою антигени можуть бути полісахаридами або білками.
Отже, алерген – це матеріал біологічного походження, контакт із яким спричиняє алергічну реакцію сенсибілізованих індивідуумів – тобто тих, що мають підвищену чутливість до конкретного алергену. За розвиток алергічних реакцій відповідальний імуноглобулін Е загальний (IgE загальний). Сімейну або особисту тенденцію до продукції IgE-антитіл у відповідь на нормальний вплив алергенів називають атопією. Саме для встановлення атопічних алергічних захворювань визначають вміст загального IgE у сироватці крові. Тест на загальний IgE виявляє сумарну концентрацію антитіл цього класу в плазмі чи сироватці людини. Основними показаннями, за наявності яких обов’язково призначається такий аналіз крові, є:
1) діагностика атопічних алергічних захворювань;
2) діагностика синдрому гіперімуноглобулінемії Е;
3) у разі виявлення або виключення паразитарних інвазій;
Підвищений рівень імуноглобуліну Е відзначається у таких випадках:
- полінози;
- бронхіальна астма;
- харчова алергія;
- астматичний бронхіт;
- кропив’янка;
- набряк Квінке;
- атопічний дерматит;
- сироваткова хвороба;
- лікарська алергія;
- синдром Лайєлла.
Також підвищений рівень IgE може бути спричинений:
- глистними інвазіями;
- паразитарними інфекціями;
- IgE-мієломою;
- синдромом гіперімуноглобулінемії.
Знижений рівень IgE може означати:
- не-IgE-мієлому;
- синдром атаксії-телеангіектазії;
- набутий імунодефіцит;
- уроджений дефіцит.
ВАЖЛИВО! Варто зазначити, що нормальні показники виключають наявність алергічних проявів.
Розроблено безліч способів виявити алерген.
1. Шкірний тест
Методи подряпини та уколу, які проводяться для визначення збудника алергії в конкретної людини. Вони абсолютно безболісні та безкровні. Зазвичай дослідження виконують на шкірі передпліччя, на яку наносять краплі алергенів, після чого роблять легкі уколи або маленькі подряпини. Поява почервоніння або набряку шкіри визначає алергію на нанесену речовину.
2. Аналіз специфічних антитіл IgE
Це дослідження є діагностикою алергії за кров’ю, воно дає можливість визначити групу причинних алергенів.
3. Провокаційні випробування
Такий тест проводиться за суворими показаннями під наглядом лікаря. Невелику кількість алергену вводять в організм та через певний час оцінюють реакцію.
4. Елімінаційні випробування
Елімінація означає видалення алергену. Її типовим прикладом є дієта, тобто повне виключення з раціону передбачуваного алергенного продукту.
Особливості обстеження дітей. Аналіз на алергени в дитини роблять за рекомендацією педіатра. Дітям можна робити ті самі аналізи, що й дорослим:
- загальний аналіз крові на алергію;
- визначення рівня імуноглобуліну E (IgE);
- визначення антитіл імуноглобулінів G та E (IgG, IgE);
- шкірна проба на алергію.
Кров у дитини береться з вени, після чого робиться тест на панелі алергенів, що включає такі групи, як:
- алергени побутові (домашній пил: кліщ Dermatophagoides pteronyssinus та Dermatophagoides farinae);
алергени гельмінтів; - алергени біохімічні;
- алергени рослин (вільха, береза, ліщина, суміш трав, пилок жита, полин, подорожник);
- алергени тварин (кішка, кінь, собака);
- алергени харчові (Alternaria Alternata (грибок), білок, молоко, арахіс, лісовий горіх, морква, борошно пшеничне, соєві боби). Зазвичай лікар призначає тест із групи, реакція на яку найбільш імовірна. За допомогою тестів роблять аналізи на лікарську алергію, харчову алергію, наявність алергенів на собак, кішок тощо.
ВАЖЛИВО! До аналізів необхідно готуватися!
Діти та дорослі не повинні мати жодних захворювань, оскільки хвороби впливають на достовірність результатів; аналіз потрібно робити тоді, коли показники крові нормалізуються.
Аналізи проводяться натще.
За декілька днів до аналізів з раціону необхідно вилучити продукти з високою алергенністю, припинити приймати лікарські препарати.
Раціональна фармакотерапія
Більшість пацієнтів з алергією, особливо ті, що мають виражені її прояви, консультуються з лікарем. Тому до аптеки такі відвідувачі приходять зі встановленим діагнозом і рецептом на певні засоби. Однак, якщо відвідувач із підозрою на алергію не має рецепта, фармацевту необхідно з’ясувати:
- хто саме потребує допомоги (той, хто звернувся, його дорослі члени сім’ї чи знайомі, дитина (вік));
- скільки часу триває нездужання, чи звертався пацієнт до лікаря;
- чи проводилися певні заходи до моменту звернення до аптеки;
- чи приймав хворий ліки та які саме.
Якщо пацієнт не відвідував лікаря, необхідно скерувати його на консультацію, щоб не пропустити захворювань органів дихання, шкіри або іншої патології, «замаскованої» під алергічну реакцію.
Якщо діагноз був встановлений лікарем, але призначене лікування виявилося неефективним, змінювати або посилювати його має лише фахівець. Завдання провізора – полегшити симптоми захворювання за допомогою безрецептурних препаратів.
Щоб лікування було ефективним, пацієнту варто:
- уникати контакту з потенційними алергенами;
- проводити елімінаційні заходи (виводити алергени з організму) – частіше приймати душ, застосовувати очищувачі повітря в приміщенні, проводити вологе прибирання тощо;
- дотримуватися гіпоалергенної дієти.
Для полегшення різних проявів алергії використовують препарати як системного (таблетки, драже, сиропи тощо), так і місцевого застосування (мазі, гелі, креми, краплі для носа та очей). Основними фармакологічними групами препаратів для лікування алергічних реакцій є:
- антигістамінні засоби (для системного та місцевого застосування);
- глюкокортикостероїди для місцевого застосування (за призначенням лікаря);
- стабілізатори мембран опасистих клітин (за призначенням лікаря);
- симпатоміметики для місцевого застосування;
- засоби елімінаційної терапії.
Оскільки основним медіатором алергії є гістамін, тому в якості засобів для боротьби з алергією насамперед застосовують антигістамінні препарати. Ці засоби класифікують за поколіннями, що відображає еволюцію їхнього розвитку і вдосконалення. Ось найбільш поширена класифікація препаратів цієї категорії:
Читайте також:- Препарати першого покоління.
Ці ліки першими з’явилися на ринку. Вони ефективно блокують гістамін, втім мають недолік – виражений седативний ефект, тобто препарати першого покоління можуть спричинити млявість або сонливість. Приклади: дифенгідрамін, клемастин, мебгідролін, ципрогептадин тощо. - Препарати другого покоління.
Ці засоби були розроблені пізніше і є вдосконаленою версією ліків першого покоління, тож розвиток сонливості при прийманні препаратів цієї групи менш імовірний. Типовими представниками антигістамінних засобів другого покоління є цетиризин і лоратадин. - Препарати третього покоління.
Є найновішими та найбільш ефективними ліками зазначеної категорії, з найменшим ризиком розвитку побічних ефектів. До цієї групи належать левоцетиризин, дезлоратадин, фексофенадин тощо.
Крім того, антигістамінні препарати можна розділити на системні (ті, що чинять вплив на організм в цілому) і місцеві (назальні, очні краплі тощо).
Небажані побічні ефекти антигістамінних препаратів І покоління:
- виражена седативна та снодійна дія, тож ці препарати краще застосовувати увечері;
- негативний вплив на ЦНС – порушення координації, запаморочення, зниження концентрації уваги;
- М-холінолітична (атропіноподібна) дія – сухість у роті, нудота, блювання, діарея або запор, тахікардія;
- швидкий розвиток звикання до препарату (тахіфілаксія);
- препарати потрібно приймати кілька разів протягом доби.
Препарати I покоління не можна застосовувати за наявності:
- астено-депресивного синдрому;
глаукоми; - спастичних явищ з боку органів шлунково-кишкового тракту;
- атонії кишківника та сечового міхура;
- під час усіх видів діяльності, що вимагають активної уваги та швидкої реакції.
Антигістамінні препарати І покоління, особливо ципрогептадин, можуть сприяти підвищенню апетиту. Якщо ваш відвідувач огрядний, йому не варто рекомендувати такий препарат! Прометазин може спричиняти коливання артеріального тиску. Під час алергічних ринітів і полінозу застосування антигістамінних препаратів I покоління небажане, оскільки ці засоби можуть посилювати сухість слизових оболонок, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів. У разі поєднання алергічного риніту та полінозу з бронхіальною астмою ця група препаратів не використовується, оскільки може спровокувати чи посилити бронхоспазм.
Особливості, притаманні антигістамінним препаратам ІІ та ІІІ покоління:
- мають дуже високу специфічність та спорідненість до H1-гістамінорецепторів;
- не мають М-холінолітичної дії;
- у терапевтичних дозах не спричиняють седативної дії;
- можуть застосовуватись у будь-який час доби (зокрема, в першій половині);
- добре всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту;
- абсорбція препарату не залежить від прийому їжі;
- не спричиняють тахіфілаксії;
- швидкий початок дії, основний ефект триває до 24 годин;
- застосовуються 1 раз на день, що зручно для споживача.
Алергія. Особливості застосування протиалергійних засобів
Антигістамінні препарати всіх поколінь не можна поєднувати з:
а) алкоголем;
б) заспокійливими та снодійними лікарськими засобами;
в) транквілізаторами, нейролептиками;
г) опіоїдними аналгетиками. Такі поєднання пригнічують ЦНС!
Форми алергії, за наявності яких рекомендується призначення антигістамінних препаратів:
- алергодерматози з вираженим свербіжем (гостра та хронічна кропив’янка);
- холодова кропив’янка;
- набряк Квінке;
- поліноз;
- цілорічний або сезонний алергічний риніт та кон’юнктивіт;
- реакція на укуси комах;
- лікарська алергія;
- псевдоалергічний синдром на харчові продукти;
- запобігання алергічним ускладненням під час вакцинації.
Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування використовують у разі алергічних ринітів (сезонних та цілорічних). Засоби виробляють у формі назальних спреїв або гелів. Зазвичай місцево використовують:
− Азеластин
− Диметинден
− Лоратадин.
Глюкокортикостероїди для локального (місцевого) застосування:
− Беклометазон
− Бетаметазон
− Будесонид
− Мометазон
− Флютиказон
Мають виражену протиалергічну дію, оскільки впливають на всі ланки патогенезу алергічної реакції. Однак засобам притаманна значна кількість побічних ефектів, тому навіть форми для місцевого застосування повинні призначатися лише за рецептом лікаря! Виняток – беклометазон у формі водного назального спрею. Використання такої форми майже повністю виключає всмоктування беклометазону зі слизової оболонки носа в системний кровотік, тому цей лікарський засіб є безрецептурним.
- Глюкокортикоїди в назальних формах не призначають після перенесених травм носа (не раніше, ніж через 2 місяці) та операцій на носовій перегородці (не раніше, ніж за 1 рік), а також за наявності виразок слизової оболонки носа.
- За тривалого застосування глюкокортикоїди можуть спричиняти кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових оболонок, носові кровотечі, пригнічення функції кори надниркових залоз.
- Не застосовують у вагітних, матерів-годувальниць, а також у дітей до 4 років.
Стабілізатори мембран опасистих клітин
- Кромоглікат натрію
- Кетотифен
- Недокромил натрію
Препарати цієї групи запобігають виділенню медіаторів алергії (гістаміну, лейкотрієнів тощо) з опасистих клітин, знижуючи інтенсивність проявів алергічної реакції. Кромоглікат натрію у вигляді порошку, розчинів, капсул, дозованих аерозолів добре переноситься пацієнтами. Лікувальний ефект розвивається поступово – за 2 тижні та пізніше. У перші дні застосування препаратів кромогліцієвої кислоти в формі назального спрею можливе подразнення слизової носа, що не потребує відміни препарату. Місцеві форми відпускаються без рецепта. Кетотифен, крім основного ефекту, чинить безпосередню антигістамінну активність. Він також може спричиняти сонливість та сприяти збільшенню маси тіла. Недокроміл натрію запобігає розвитку бронхоспазму різної природи. Крім основної дії, має виражений протизапальний ефект. Випускається у вигляді дозованого аерозолю для інгаляцій. Призначений для щоденного прийому дорослими та дітьми віком від 12 років, спочатку по 2 інгаляції 4 рази на добу, а потім, у разі поліпшення стану, 2 рази на добу. Терапевтичний ефект розвивається до кінця першого тижня. Застосовується для профілактики нападів бронхіальної астми.
Оскільки під час застосування стабілізаторів мембран опасистих клітин терапевтичний ефект настає поступово, препарати використовують винятково з метою профілактики розвитку алергічної реакції. Досягнути стійкого ефекту можна протягом курсу лікування (10-12 тижнів). При цьому препарати для місцевого застосування необхідно використовувати щонайменше чотири рази на день.
Форми алергії, за яких рекомендується призначення стабілізаторів мембран опасистих клітин:
- сезонний алергічний риніт;
- сезонний алергічний кон’юнктивіт;
- профілактика нападів бронхіальної астми;
- алергодерматози;
- харчова алергія.
Для усунення проявів алергії можна використовувати й препарати сорбційно-детоксикаційної дії, які зв’язують алергени та продукти незавершеного метаболізму:
- вугілля медичне активоване;
- діосмектит;
- гідрогель метилкремнієвої кислоти.
Під час використання ентеросорбентів потрібно дотримуватися інтервалу між прийомами ентеросорбентів та інших лікарських засобів, а також їжі, оскільки можливе уповільнення та/або зниження абсорбції лікарських засобів та/або недостатня дія сорбентів. За тривалого використання препарати можуть спричиняти закреп. Активоване вугілля може фарбувати кал у чорний колір.
Симпатоміметики для системного та локального застосування під час алергічних реакцій:
− Тетризолін
− Ксилометазолін
− Нафазолін
− Оксиметазолін
− Фенілефрин
− Трамазолін
− Діметінден + фенілефрин
− Туаміногептан + ацетил цистеїн
- Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не слід застосовувати триваліше, ніж протягом 5-7 днів.
- Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно провести ретельний туалет носової порожнини.
- Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може призвести до потрапляння препаратів до легень та розвитку пневмонії.
- Симпатоміметики можуть спричинити підвищення артеріального тиску, тому хворим на артеріальну гіпертензію та гіпертиреоз їх призначають з обережністю.
- Симпатоміметики можуть спричинити підвищення внутрішньоочного тиску, тому хворим на глаукому їх призначають з обережністю.
- Симпатоміметики не призначають особам, які мають порушення мозкового кровообігу, серцевого ритму, а також за вираженого атеросклерозу.
- Симпатоміметики не призначають одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з β-адреноблокаторами (можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту, розвиток порушень серцевого ритму), седативними (можливе ослаблення дії), антидепресантами, інгібіторами МАО (можливе посилення дії). Засоби вводять через носову порожнину.
За необхідності підібрати засіб для дитини, вагітної жінки або мами, що годує грудьми, необхідно дотримуватися інструкції.
Засоби елімінаційної терапії
Застосовуються у разі алергічних ринітів як допоміжний засіб під час використання локальних судинозвужувальних засобів; для усунення сухості слизової оболонки носа та гігієни порожнини носа.
Високоочищений стабілізований 0,65% розчин натрію хлориду максимально відповідає природному назальному секрету, покращує нюх та транспортну функції миготливого епітелію, сприяє відновленню носового дихання, скорочує період реабілітації та дозволяє знизити дозу та частоту використання судинозвужувальних засобів місцевої дії.
СКРИПТИ ІНІЦІАТИВНИХ ПРОДАЖІВ
Обов’язковий пункт – запитання «Для кого купуєте?». Якщо для дитини – необхідно уточнити вік.
Під час запиту одного продукту можна рекомендувати комплексне рішення, тобто після першого запиту можна спробувати пропозицію двох або більшої кількості продуктів, залежно від реакції, платоспроможності та готовності споживача до придбання додаткових товарів.
Відкритий запит «Дайте щось від…»
| Запит | Питання першостольника | Рекомендація | Ключове повідомлення на момент рекомендації |
| Запропонуйте щось проти алергії на шкірі від мийних засобів | Ви припинили використовувати засоби-алергени? Ваша робота потребує концентрації уваги? | Рекомендую протиалергійний засіб ІІ покоління – він не спричиняє млявості та сонливості. Додатково візьміть протиалергійний крем | Комплексний підхід – системний та місцевий засоби – прискорить одужання |
| Порадьте щось проти висипу на шкірі після нервового напруження | Висип виник після стресу? | Рекомендую крем проти алергії та безпечний рослинний заспокійливий препарат | Щоб вирішити проблему, потрібно усунути причину-приймати заспокійливе. Крем допоможе позбутися шкірних проявів алергії |
| Дайте щось від весняного нежитю | Сезонний алергічний нежить у вас щороку? | Рекомендую сучасні протиалергічні препарати – таблетки та спрей у ніс | За комплексного підходу ви швидко відчуєте полегшення |
—
Закритий запит «Дайте це»
| Запит | Питання першостольника | Рекомендація | Ключове повідомлення на момент рекомендації |
| Дайте… (назва протиалергенних таблеток) | Які симптоми алергії вас турбують? (відповідь: почервоніння очей, сльозотеча) |
Одних таблеток недостатньо. Додатково рекомендую ефективні протиалергійні очні краплі | Щоб швидко позбутися алергії, необхідний комплексний підхід – системне та місцеве лікування |
| Дайте… (назва протиалергічних крапель у ніс) | Для вас чи для дитини? Скільки років дитині? | Рекомендую комплексне лікування – краплі в ніс і таблетки | Використовуйте обидва засоби за віковою дозою – комплексний підхід швидко позбавить малечу проявів алергії |
Читайте також:
