Сьогодні:30 November, 2020

Тарас Жабінець: «Провізор повинен бути особистістю»

Щороку на конкурсі професіоналів фармацевтичної галузі України «Панацея» когось визнають найкращим. Звичайно, одразу виникає питання: чому саме ця людина тримає у руках знак поваги від усієї професійної спільноти? До речі, «Аптекарем року»-2012 став Тарас Жабінець, завідуючий аптекою №4 ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» (м. Львів). Дослідники конкурсу повідомили, що він отримує винагороду за компетентність, бізнес-партнерство та ділову репутацію. Аби дізнатися, що саме стоїть за цими словами, «РАП» звернувся до переможника безпосередньо.

Тарасе Йосиповичу, на вашу думку, чому саме ви отримали почесну нагороду «Панацея»?

Для мене ця подія досить несподівана і приємна. Однак я хотів би відзначити, що це нагорода не тільки моя, але й усього колективу аптеки та фірми. Ми вже неодноразово перемагали на конкурсі «Панацея». Мабуть, справа в тому, що ми перші в Україні впровадили стандарт ISO 9001-2001 в свою роботу і щоденно намагаємось бути ближчими до нашого відвідувача, задовольняти всі його потреби, надавати повну фармацевтичну опіку. Тому, напевно, ми заслужили на визнання.

Скільки років ви вже працюєте провізором?

Мій професійний шлях почався 10 років тому. Спочатку я працював у цілодобовій аптеці-гуртівні «Декада-2000», у 2000 р. був провізором в аптеці фірми «Едельвейс», а з 2003 р. – завідуючим аптечним пунктом ТОВ «Гетман». Наступним етапом стала робота у ТОВ «Маркет Універсал ЛТД», де вже понад 5 років я завідую аптекою № 4. Нагорода для мене є високою відзнакою. Її складно отримати, але утримати – ще складніше. Адже відтепер потрібно завжди «тримати марку», бути готовим до того, що на мене звертатимуть увагу. І я не можу допустити, щоб колеги говорили: «Це ж треба, він отримав «Панацею», а не знає простих речей!». Тому я й надалі намагатимусь розвиватись і втілювати у свою роботу новітні методики.

Чи можете ви сказати, що фармація – це ваше покликання?

Так, звичайно. У мене в родині близько 18 медиків різних спеціальностей, і серед них я – перший провізор. З вибором мені допомогла мама. Я можу завдячувати їй та своїй бабці, яка також дуже мене підтримувала. Разом вони надали мені змогу вивчитися у такі непрості часи 90-х років. До речі, я є першим з платного випуску медичного університету ім. Данила Галицького. У нас була група усього з 8 чоловік, і ми намагалися вчитися якомога краще, аби «відробити» гроші, отримані завдяки важкій праці наших батьків. З кінця 4 курсу я почав працювати в аптеці, одночасно продовжуючи навчання. Я намагався пізнати глибше всі нюанси професії, яка мене буквально захопила. Бути провізором – дуже цікаво, адже протягом дня ми спілкуємось з багатьма різними людьми, всі вони приходять зі своїми турботами. І важливо, щоб ми не тільки могли запропонувати необхідний медикамент, але і вміли полікувати словом.

Розкажіть, у чому полягає головна складність керування аптечним закладом?

Як людина, що пройшла шлях від провізора першого столу до завідувача аптекою, я можу сказати, що керувати людьми – надзвичайно нелегка справа. Потрібно виробити єдиний командний дух, при цьому надавати приклад своїм працівникам, аби вони «підтягувалися» вгору. Дуже важливо, щоб цінності, декларовані керівництвом, були близькими для усього колективу. Також керівник повинен забезпечити у аптеці гідний сервіс і адекватну асортиментну політику. Але, на мій погляд, ще важливішим є привітне ставлення до відвідувачів. Зараз існує багато гарних аптек, але люди вже не дивляться на «обгортку», а хочуть уваги, теплоти, якісної фармацевтичної опіки. У нас вони є, і я вважаю, це наш козир, який ми повинні розвивати.

Чи є у вашій аптеці екстемпоральне виробництво ліків?

Нажаль, поки немає. Але, на мою думку, настануть часи, коли ми почнемо власне виробництво – зараз все до того йде. Ринок вже починає диктувати свої умови у цьому напрямку, і коли з’явиться велика потреба у екстемпоральному виробництві, ми його обов’язково впровадимо.

Яких успіхів ви досягли на посаді керівника аптечним закладом?

Відомо, що в Україні зараз велике конкурентне середовище, аптеки відкриваються на кожному кроці. Біля моєї аптеки на відстані 500 м працювали близько семи таких закладів. Зараз їх кількість скоротилася до трьох. Відкривалися й аптеки «двері в двері», одна з них ще залишилася, але інші вимушені були закритися. Секрет полягає у тому, що ми були першими, і як з самого початку завоювали довіру людей, так через усі кризи й пройшли без вагомих втрат. Нажаль, фармацевту зараз часто створюють негативний імідж, говорячи про те, що він завищує ціни на ліки, продає фальсифікат тощо. Але якщо подивитися глибше, то нас дуже сильно регулює держава, і від аптечного працівника не так багато залежить. Все, що ми можемо зробити, – це максимально наблизити ціни до можливостей споживачів, забезпечити їм якість обслуговування. І завдяки тому, що робимо ці кроки, ми отримуємо позитивну реакцію від людей.
Одним з досягнень на посаді завідуючого я вважаю організацію роботи у нашій аптеці таким чином, що кожен працівник відповідає строго за свою ділянку. Це допомагає підвищити керованість процесом, покращує взаємодію між підрозділами підприємства, нарешті, оптимізує витрати.

Зараз по всій Україні реалізується пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на препарати для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Розкажіть, будь ласка, як у вас проходить цей процес?

Ми все виконуємо згідно чинного законодавства. Але, на мій погляд, цьому процесу не вистачає системності. Потрібно більше інформації доносити в аптеки. Недалеко від нас знаходиться центр з артеріальної гіпертензії. Ми, звичайно, повідомляємо їх про наявність генериків, які найбільш доступні за ціною. Хотілося б, щоб законодавство у частині пілотного проекту було чіткіше прописано, аби ми краще розуміли, що і як робити.

З вашої точки зору, які риси притаманні гарному фармацевтові?

Це цілий комплекс властивостей. Перш за все він повинен мати гідний зовнішній вигляд, викликати до себе прихильність, бути чуйним та уважним до потреб відвідувачів. Важливо бути професіоналом у своїй справі, тому що «гарних очей» у нашій професії замало.
Також потрібно бути гнучким і вміти пристосовуватися до обставин. Це дуже важко, адже за день через провізора проходить багато людей, і треба усього за кілька секунд визначити, чого людина потребує, розповісти про особливості вживання і умови зберігання препарату. Під час «Євро-2012» ми стиснулися з тим, що фармацевт повинен ще й володіти іноземною мовою. Також слід займатися самоосвітою, дбати за свій розвиток. Багато є успішних і неуспішних аптек. Чому так відбувається? Просто до одного провізора люди йдуть, а до іншого – ні. Тому найважливішим є те, щоб фармацевт був особистістю. Зараз з’явилася цікава тенденція: кожна людина прагне мати «свого» фармацевта. І я вважаю, згодом ми до цього прийдемо. Тож потрібно вже сьогодні створювати коло людей, які прагнуть отримати ліки з рук саме цього працівника.

На вашу думку, як сім’я відреагує на присвоєння вам звання «Аптекар року»?

Я гадаю, рідні будуть щасливі. Моя дружина – стоматолог, вона добре розуміє мою роботу, завжди йде поруч, тому якоюсь мірою це й її винагорода. Ще в мене є син 9 років і дочка 7 років, яка тільки-но пішла у перший клас. Я сподіваюсь, що мої діти будуть брати з мене приклад у своїх прагненнях. Чесно кажучи, хотілося б, щоб вони пішли по моїх стопах. Звичайно, за умови, що фармація буде їм до душі. Зараз важко щось казати, адже вони ще зовсім маленькі. Але я їх у всьому підтримаю, яку професію вони б не обрали.


Гарна стаття, чи не так? Поділіться з друзями!

Facebook