Категорії
Цікавий світ

Прогулянка Лисими горами

Зима – не найкомфортніший сезон для подорожей. Якщо це, звісно, не подорожі до теплих країн. Але прогулянки приносять нам задоволення за будь-якої погоди, тож вирушаємо у недалеку, але абсолютно містичну мандрівку. Наша мета – київські Лисі гори!

Знавці Києва вважають, що в столиці аж тринадцять Лисих гір. Офіційні джерела нараховують лише чотири. А містики і досі сперечаються, котра з них справжня. Тож ходімо, відвідаємо найбільш відомі.

Розпочнемо, як і належить, з початку. Тобто з центру міста, вулиці Володимирської, де розташований музей Історії України. За легендою, саме тут князь Кий збудував своє місто, в чому нас запевняє камінь з написом «Откуда есть пошла земля Русская». Камінь стоїть на Старокиївській горі, яку києвознавці називають першою Лисою. Ті ж таки легенди стверджують, що у часи Кия на горі жив жахливий Змій і, щоб оселитися тут, Кию довелося його вбити. Змій згинув, а містика залишилась. І вже не легенди, а літописи свідчать, що не будь-хто, а сам Володимир побудував на горі язичницьке капище, де молилися дохристиянським богам. І навіть приносили численні жертви, подекуди і людські, тож Старокиївська гора просякнута кров’ю. Але з часом Володимир змінив віру, охрестив Русь, а на горі звели першу кам’яну церкву – Десятинну. Мабуть, щоб замолити гріхи. Але чи то гріхів було забагато, чи то дух знищеного Змія ніколи не полишав цих місць, але церкву будували тричі. І тричі вона руйнувалася, востаннє – за радянських часів. Тож гора залишалась лисою. До речі, Старокиївську гору містики вважають осередком не зовсім світлих сил. Мабуть завдяки давнім кривавим жертвопринесенням.

Ви не повірите, але поруч з першою Лисою горою є й друга, Замкова. Шукати довго не доведеться, варто лише прогулятися Пейзажною алеєю. Алея між Лисими горами – улюблене місце відпочинку киян. Попри містичну славу навколишніх пагорбів – це добре, казкове місце. Завдяки небайдужим мешканцям навколишніх будинків в листопаді 2008 року на Пейзажній алеї було відкрито Дитячий сквер. Автором «казкового» проєкту став справжній патріот нашого міста скульптор Костянтин Скретуцький («Їжачок у тумані» на Рейтарській та Віслючок у провулку Рильського – теж його рук робота!). Чого тут тільки не побачиш: тридцятиметрову кішку-сороконіжку, фонтан-слона, велетенських горобців, Маленького принца, закоханих зебр, величезного зайця, лавку-кота та лавку-кролика. Навіть смітники тут незвичайні, виконані у формі гральних кісток. Будь-якої пори року на Пейзажці можна перекусити або випити кави.

Але ми вже на місці. Кажуть, на Замковій горі, що височіє над Андріївським узвозом, у середньовіччі таки був замок. Як і Десятинну церкву, його зводили тричі. Але де тепер той замок? І церква, що стала його наступницею? Лисі гори вперто відкидають будь-які будівлі, зберігаючи свою «голомозість» майже у первинному вигляді. Це Київ, друзі, – просто за 10-15 хвилин від центральних вулиць існує паралельний світ – з дикуватими лісами, стежками та старими могилами. Такий дизайн горі до вподоби, все інше вона відправляє на смітник історії!

До речі, із Замкової відкривається чудовий вид на Воздвиженку, що розташувалася внизу, в урочищі Гончари-Кожум’яки. Історія району поринає у часи Київської Русі. Тут завжди жили люди праці, здебільшого гончари, а центральна вулиця поєднувала Верхнє місто із Житнім ринком на Подолі, що тривалий час був одним з важливих центрів київської торгівлі. На початку двотисячних тут побудували різнокольорове, малоповерхове містечко з архітектурними забаганками в різних стилях. Тут гуляють, фотографуються, знімають кліпи та весільні відео, але… майже не живуть – подейкують, що ціни на нерухомість тут непомірні.

Але ми рухаємося далі, до третьої Лисої гори. Обходимо Андріївську церкву і розпочинаємо прогулянку Алеєю художників. Особисто мені цей шлях дуже подобається. Парк, що поєднує Андріївський узвіз і Володимирську гірку відновили у 2019 році – тепер пагорбами, з яких відкривається дивовижний вид на місто, можна гуляти будь-якої пори року – алея мальовнича та дуже зручна. Тут майстри пропонують свої поробки, а художники – картини. Наприкінці маршруту дістаємося чергової Лисої гори.

Розумію ваш здивований погляд, адже це Володимирська гірка, де височіє пам’ятник хрестителю Русі! Але колись тут стояв зовсім інший монумент – язичницький ідол Перун. За оповідками, у ньому сидів чорт і коли князь звелів скинути ідола в Дніпро, чорт верещав настільки голосно, що його стогін було чутно в гаю ще декілька десятиліть. А люди, які тягли величезного Перуна з гори до річки, відчували неймовірне навантаження, тож місцевість отримала назву Чортове беремище (брем’я, тягар). Цікаво, що яр, яким рухали поваленого бога, тепер є трасою київського фунікулера, а на вершині гори збудували Михайлівський Золотоверхий собор – за легендою, саме будівництво храму вгамувало галас чорта. Пагорби з відьмацькою славою все ж робили спроби демонструвати характер – Михайлівський монастир був зруйнований, а в часи другої світової на цих схилах збудували концтабір. Але добро перемогло – монастир відновлено, на Володимирській гірці тепер чудовий парк, якому додав родзинки нинішній мер, побудувавши над узвозом міст до арки Дружби народів. І хоч міст і досі зазнає критики, але покладену на нього місію – приваблювати туристів – він виконує стовідсотково. Тут людно будь-якого сезону і за будь-якої погоди! І це не дивно, адже оглядові майданчики мосту заввишки понад 30 метрів – прекрасне місце для фото.

Але нам не можна довго милуватися краєвидами, час піднятися на четверту Лису гору. З минулої мандрівки Києвом ми пам’ятаємо, що скинутий у Дніпро Перун виплив (видибав) саме на території сучасних Видубичів біля найбільш відомої Лисої гори. Дістатися місцини найзручніше власним авто або таксі, машина довезе до підніжжя, а далі доведеться йти пішки. Можна скористатися метро, але тоді й піший шлях буде довшим. Існує чимало легенд про видубицьку Лису гору – її й досі вважають місцем відьомських шабашів, тож на круглій вершині ви насправді побачите ідолів, наступників потонулого Перуна. Але історичні факти вражають не менше – у XIX ст. тут був Лисогірський форт, від якого залишилися лише невеликі руїни з написами 1800-х років. На початку XX ст. тут страчували злочинців, зокрема і вбивцю Петра Столипіна – Дмитра Богрова. Місце його поховання старанно зрівняла із землею ціла рота солдатів. До речі, могили інших страчених теж рівняли – злочинці не мали права на могилу, тож у видубицькій Лисій горі знайшли останній прихисток приблизно дві сотні лиходіїв. А ще раніше, в часи хана Батия, у місцевих печерах замурували чимало невинних душ. Подейкують, що вони і досі плачуть. Тому існував реальний наказ для службовців Лисогірського форту – коли солдат іде в караул, боятися дивних звуків не варто, вони безпечні. Неймовірно, але під Лисою горою є ціле підземне містечко – залишки стародавнього монастиря, з келіями ченців та підземними тунелями і, подейкують, що деякі з них ведуть аж до Печерської лаври! Зовні місцевість залишилась такою ж, як тисячі років тому – первісна природа майже в центрі сучасного мегаполісу. Гора оповита чималою кількістю доріжок, але заблукати тут доволі важко – на горі завжди гуляють кияни або туристи. Якщо підніметеся на самісінький верх – дістанете нагороду, надзвичайно мальовничий вид на лівий берег столиці. Насолоджуйтеся!

А якщо вам сподобалося мандрувати Лисими горами, по секрету всьому світу назву ще декілька:


Лисими вважають гору Щекавиця, де був похований славнозвісний вкушений змією віщий Олег, піщаний пагорб у районі Вигурівщини (знавці творчості Булгакова стверджують, що саме туди літала його Маргарита), гора, на якій стоїть Батьківщина-Мати, Кирилівська гірка тощо. Тож нам ще гуляти і гуляти, були б сили та бажання, адже Київ неосяжний і містичний!

Бюджет прогулянки на двох:
• Кава, перекуси – 200 грн
• Таксі – 150 грн
_____________________________________________________________
Разом: 350 грн