Категорії
Цікавий світ

Мандрівка до трьох полів

Літо – сезон відпусток, але це не привід з нетерпінням рахувати дні до омріяного відпочинку або ж сумувати за ним, якщо цьогорічна відпустка вже в минулому. Адже справжній мандрівник подорожує цілий рік, для цього в нього є безліч можливостей – чимало тривалих святкових вікендів і щотижневі вихідні, протягом яких можна побачити багато цікавого. Отже, залишаймо спекотну столицю й гайда на південь, вниз за течією Дніпра, за надзвичайними краєвидами.

Для нашої подорожі цілком достатньо одного дня, на ночівлю повернемося додому. Така поїздка буде зручною і для гостей Києва – зупинившись у столиці, ви зможете відвідати й передмістя, якому є чим пишатися. Поїхали! Недовгий маршрут Трипілля – Халеп’я – Витачів краще долати автівкою. Можна власною, а можна орендованою, на щастя, в Києві вже працює чимало компаній, що можуть запропонувати подорожувальнику тимчасовий транспорт. Шукайте пропозиції за запитом «оренда авто Київ», підбирайте машину за ціною та характеристиками та уважно читайте умови договору. Дещо драконівське в цих документах знайти можна, наприклад, шалені штрафи за забруднення чи пошкодження салону, але якщо нічого не порушувати, умови оренди авто в Україні та в Європі не надто відрізняються, перевірено.

До речі, до кожного з пунктів нашого маршруту можна дістатися й громадським транспортом – з автостанції «Видубичі» в напрямку Канева мало не щопівгодини курсують автобуси або маршрутні таксі.

Колиска цивілізації

Наша перша зупинка – селище Трипілля. Воно розташоване за пів сотні кілометрів від столиці на березі Канівського водосховища в гирлах трьох річок – Стугни, Красної та Бобриці. В давнину ці річки розділяли три родючі поля – звідси й назва поселення. Часом його заснування вважають Х ст., коли князь Ярослав Мудрий збудував на високих пагорбах укріплення з цілою системою сигнальних веж, на яких у разі загрози запалювали вогонь, попереджаючи Київ про небезпеку нападу ворога. Одна з таких веж і розташовувалася в Трипіллі – її вогонь було видно аж у Києві. За часів Київської Русі тут була фортеця, яка залишалася в містечку до 1811 року, коли споруду було ліквідовано. Проте містечко стало відомим не завдяки військовим перемогам. Славу йому принесли знахідки відомого археолога Вікентія Хвойки, який у 1897 році розкопав поряд із Трипіллям поселення нікому не відомої на той час культури. Відкриття Хвойки стало справжньою сенсацією в науковому світі, адже лише уявіть – археолог відкрив цілий народ! У VI–V тис. до н. е. тут жили землероби, цивілізація яких була надзвичайно розвиненою і виникла набагато раніше, ніж єгипетська! Вчені вважають, що саме трипільці першими винайшли ткацький верстат, започаткували радіальну забудову міст, яку використовують і досі, створили повільний гончарний круг – він дозволив суттєво вдосконалити процес виготовлення посуду. Цікаво, що об’єм трипільського посуду – стандартизований та кратний об’єму чоловічої жмені (приблизно 84 г), а особлива трипільська символіка налічує понад 300 знаків. З них створювали орнаменти – своєрідну трипільську писемність, завдяки котрій ми маємо уявлення про побут цього народу.

Дізнатися більше про прадавню культуру, ймовірну колиску сучасної цивілізації, можна в двох місцевих музеях: у приватному історико-археологічному комплексі «Прадавня Аратта», що на набережній, та в обласному археологічному музеї на Замковій горі. Крім державного музею, на горі стоять пам’ятники Вікентію Хвойці та ще одній місцевій знаменитості – отаману Зеленому.

Зелений та Дана

Коли у 1919 році село захопили більшовики, селяни повстали проти нової влади. Спротив очолив трипілець Данило Терпило, більш відомий як Зелений. Сміливий та харизматичний отаман зміг зібрати під свої знамена понад 30 тис. повстанців та майже рік боровся за свободу рідної землі, поки наприкінці того ж року не загинув у бою.

Що ж, відвідали музей, побачили пам’ятники відомим трипільцям – саме час піднятися на іншу гору, заради якої до Трипілля їдуть поціновувачі невідомого та містичного. До хрещення Русі на цій горі, яка зветься Дівич-горою, старослов’янські красуні молилися богині Дані, щоб дала їм жіночого щастя, здорових діточок та хорошого врожаю. Сучасні езотерики вважають Дівич-гору місцем сили, тож сюди піднімаються всі приїжджі, незалежно від того, чи вірять вони в подібні оповідки. До того ж з гори відкривається чудовий краєвид – могутній Дніпро у всій красі. Картинку трішки псує промзона, але будьмо поблажливими – якщо дивитися в інший бік, природа видається майже незайманою.

Жодної халепи!

Милування красою нашої головної річки варто продовжити у Халеп’ї, наступному населеному пункті, до якого ми прямуємо. У цьому селі також знайдено залишки поселень часів трипільської культури, крім того, збереглися руїни давньоруського міста Халеп (XI–XIII ст.), яке також було збудоване як фортеця для захисту від войовничих кочівників. Невідомо, у які халепи потрапляли половці під добре укріпленим містечком, але нам з вами жодна не загрожує. Ми прогуляємось узбережжям Дніпра – у Халеп’ї до річки можна наблизитися впритул та навіть відпочити на маленькому пляжі. Якщо пощастить і погода буде вітряною, ви побачите справжній шторм із плескотом хвиль та «баранчиками» піни – майже повна ілюзія моря. А щодо неймовірних краєвидів, то шукайте на Гугл-мапі точку з гордою назвою Observation Area, яка в реалі є самотньою лавочкою над дніпровською кручею, та прямуйте туди. Види – замилуєшся! До речі, сюди варто взяти ковдру та їжу і влаштувати пікнік з видом на Дніпро, тамтешня краса наганяє неабиякий апетит!

Важливо: щоб не витрачати час в пошуках перекусу, їжу краще взяти з собою. Туризм у цих місцях поки що не масовий і на кожному кроці кафешку ви не побачите. А якщо побачите, то лише одну – комплекс «Колиба» у Трипіллі. Тут можна поїсти і навіть зупинитися на ночівлю. В інших населених пунктах доведеться шукати продукти в невеликих місцевих магазинчиках та бути вдячними за той асортимент, який вони пропонують.

Після пікніка можна оглянути халеп’янське озеро (Калинове або Ріца – місцеві звуть його по-різному), яке вважають найкрасивішим на Київщині, та від нього пішки, хвилин за 40, дістатися нашої третьої зупинки – села Витачів. Але ми використаємо авто, заощаджуючи час. Сучасний Витачів – мальовниче село, а колись це був важливий торговий і військовий порт. Повідомлення про нього можна знайти в книзі візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління державою» – у ній Витачів описаний як місце, де руси збирають свої кораблі перед походом. Таким чином, Витачів був укріпленим портом уже за часів княгині Ольги. Так само як і в Трипіллі, тут стояла сигнальна вежа, з якою пов’язана одна з версій походження імені «Витачів»: «viti» в перекладі зі скандинавських мов означає «сигнальний вогонь».

Як у кіно!

Про фантастичні краєвиди Дніпра, які відкриваються з Витачівських круч, говорить назва однієї з гір – Красуха. У тих, хто тут побував, залишаються враження на все життя – під високими схилами розкинулася безмежна широчінь Дніпра, подекуди вкрита цятками очеретяних острівців, що хаотично здіймаються з води аж до того місця, де річка межує з небокраєм! Майже містичне видовище – не випадково відомий український письменник-фантаст Олесь Бердник обрав літописну витачівську гору Городище місцем проведення зібрань своїх послідовників, громадян Української Духовної Республіки. Фантастична краса місцевих краєвидів надихала й кінематографістів. Тут знімали сцени десятків українських стрічок, найвідоміші з них – «Вавилон ХХ» та «Поводир». Після зйомок останнього за селом тривалий час стояла українська хата, яку побудували спеціально для фільму. На жаль, вона вже зруйнована, проте до послуг туристів дерев’яна каплиця, побудована за ескізами Тараса Шевченка, та не менш дерев’яний вітряк – знайти це місце на мапі можна за запитом windmill. Фоткайтесь досхочу, адже це – завершення нашої подорожі, час додому!

Бюджет поїздки на дві людини (без ночівлі):

Пальне для автомобіля – 350 грн
Вхід до музеїв з екскурсіями (Аратта та Археологічний в Трипіллі, 2 людини) – 210 грн
Харчування – 100 грн (лише кава з тістечками, інше – з собою)
___________________________________
Разом: 660 грн