Категорії
Аптеки Світу

Фармація Шумеру – у витоків професії

Історія розвитку фармації та медицини сповнена таємниць та драматичних подій, великих відкриттів та самовідданої праці багатьох поколінь учених, лікарів та фармацевтів. Давайте спробуємо поринути в давнину і поглянути на тих, хто стояв біля витоків професії. Наш екскурс у минуле розпочинається з «країни чорноголових», колиски цивілізації – Шумеру.

Шумери – хто вони?

У другій половині IV тис. до н. е. в Південній Месопотамії з’явились шумери – народ, який у більш  пізніх письмових документах називав себе «чорноголовими». Досі невідомо, до якої етнічної групи вони належали; багато моментів їхньої історії заплутані і незрозумілі. Спроби археологів знайти прабатьківщину шумерів, міфічний острів Дільмун, зазнали невдачі. Лінгвісти у своїх дослідженнях просунулися не набагато далі. Мова шумерів з її химерною граматикою не споріднена з жодною з тих, що збереглися до наших днів. Навіть етнонім «шумери» є науковою абстракцією. Назва походить від титулу давніх ассирійських царів – «цар Шумера та Аккада». Оскільки семітомовне населення Месопотамії називало свою мову «аккадською», дослідники позначили іншу, як «шумерську», а її носіїв – «шумерами».

Вочевидь, батьківщина чорноголових знаходилася десь в Азії, в гірській місцевості, розташованій таким чином, що її жителі змогли опанувати мистецтво мореплавання.

Свідченням того, що шумери прийшли з гір, є їхній спосіб будівництва храмів, які зводилися на штучних насипах, до того ж, у шумерській мові слова «країна» та «гора» пишуться однаково. Дослідники наводять чимало фактів на користь того, що «чорноголові» прибули до Месопотамії морським шляхом. Перші їхні поселення з’явилися у гирлах річок. І, ледь влаштувавшись на нових землях, шумери зайнялися організацією іригаційного господарства, мореплавством та судноплавством.

Перше завойоване шумерами місто – Ереду – стало колискою їхньої державності. Звідти чорноголові рушили вглиб Месопотамської рівнини, зводячи або захоплюючи нові міста, налагоджуючи в них побут та споруджуючи величні храми-зіккурати. Вже на початку III тис. до н.е. під протекторатом шумерів перебувало півтора десятки повноцінних міст-держав, що виросли з невеликих неолітичних поселень корінних мешканців, які до шумерів навіть не знали колеса. За півтисячі років міст уже було понад 30. Ось тільки найвідоміші з них: Ур, Урук, Лагаш, Сіппар, Ніппур, Вавилон.

Шумер – батьківщина прогресу

Історики і досі сперечаються щодо причин такого потужного культурно-технічного прориву. Низка авторитетних фахівців вважає, що шумери зробили, щонайменше, 3-4 десятки відкриттів. Серед них технічні пристрої для полегшення фізичної праці (колесо, гончарне коло), досягнення в галузі науки та культури (писемність, школи, галузеві альманахи та каталоги, перша в світі фармакопея та перша збірка афоризмів і прислів’їв), політичні перетворення (двопалатний парламент, система податків, соціальні реформи), формування системи єдиних фінансових відносин (запровадження срібного шекеля – «злитків на вагу» як грошових одиниць).

У XXIV столітті до н.е. значна частина Шумера була завойована аккадским царем Шаррумкеном (Саргон Великий). До середини II тисячоліття до н.е. Шумер був поглинений Вавілонською імперією, яка набирала силу. Ще раніше, до кінця III тисячоліття до н.е., шумерська мова втратила статус розмовної, хоч і зберігалася ще протягом двох тисяч років як мова науки та культури. Самі шумери асимілювалиcь з місцевими семітськими племенами та зійшли з історичної арени, залишивши по собі тисячі таємниць і загадок.

Медицина шумерів: між богами та людьми

Шумери вважали, що вони створені для служіння богам. Своєю працею вони ніби «годують» богів, і без них боги не змогли б існувати так само, як шумери без богів.

Всесвіт чорноголових складався з нижнього та верхнього світу й землі між ними. Нижній світ вважався величезним космічним простором під землею, противагою небесам. Шумерський пантеон функціонував як асамблея на чолі з богом-царем. Сонм богів ділився на групи, основна з яких – «Великі Боги» – налічувала 50 божеств, які вершили долю людства.

Серед шумерських богів не було покровителя медицини. Богиню смерті Гулу називали великою лікаркою, але спочатку це була богиня смерті. Вона знала властивості рослин і вважалася «королевою отрут». Іншою претенденткою на цю роль була богиня Баба, дочка бога неба Ана. В одній з табличок її називають «великою цілителькою чорноголових, яка зберігає людям життя, яка створила людей, яка готує вино та пиво». А ці напої широко застосовувалися у шумерській лікувальній практиці.

Щоправда, відомий ще один шумерський артефакт, «візитна картка» лікаря на ім’я Ур-Лугалединна, придворного медика правителя Лагаша. Це циліндричний друк із зображенням бородатого божества у довгому одязі та з тіарою на голові. У правій руці бог тримає певний предмет, який дослідники вважають таблеткою. Поруч зображено дерево, з якого звисають два інструменти, що нагадують хірургічні голки. На високих постаментах стоять дві ємності. Напис свідчить: «О, бог Единмуги, намісник бога Гіра, що допомагає самкам тварин народжувати; Ур-Лугалединна, лікар є твоїм слугою». Іншої інформації про це загадкове божество поки не виявлено.

Лікування по-шумерському

На думку більшості дослідників, першими лікарями Шумера були жерці. Згодом із їхнього середовища постали два напрямки (спеціалізації): перших називали віщунами або заклинателями (ашипу), других – цілителями чи практиками (асу), що означало «людина, яка відає водою».

Ашипу знали і застосовували як заклинання, так і прогностичні передбачення. За сутністю вони були лікарями-діагностами.

Асу – знавці лікувальних трав та зілля – не лише призначали, а й готували лікарські засоби. Саме їх  можна вважати першими фармацевтами.

Віщуни встановлювали причину хвороби у відповідності до розташування зірок, польоту птахів, стану нутрощів жертовних тварин, точної дати народження пацієнта та початку захворювання. Симптоми хвороби розглядали як знаки, що визначають її результат. Знайдені таблички школи заклиначів описують процедуру цього «знакового» огляду на досить високому професійному рівні. Лікар ретельно обстежував хворого, вимірював температуру в декількох ділянках тіла, вивчав стан кровоносних судин, підраховував пульс. Магічні елементи лікування складалися із спеціальних заклинань, застосовувалися певні символічні акти – зав’язувалися вузли, ліпилися та знищувалися фігурки злих духів-винуватців хвороби. При цьому шумерський ескулап суворо дотримувався  як певної послідовності магічних дій, так і рецептури приготування ліків.

Медичний довідник на табличках

Більшість текстів, які репрезентують цей напрямок, складено за єдиним зразком. Кожна табличка містить низку послідовних записів. Зазвичай вони починаються зі стандартних формулювань  двох типів – «Якщо людина хвора (і в неї такі симптоми)…» або «Якщо людина страждає від болю (головного або інших частин тіла)…».

Далі надається докладний перелік симптомів з використанням сталої термінології та описом суб’єктивних відчуттів хворого. Встановлення діагнозу супроводжується детальними інструкціями: як та із чого готувати ліки, в якій послідовності давати їх хворому та якими процедурами супроводжувати. Кожен запис закінчується своєрідним висновком: «Він одужає…» або попередженням, що не варто розраховувати на позитивний результат.

Практикуючі шумерські лікарі знали та застосовували масаж, клізми, припарки та компреси, рекомендували спокій, відпочинок, спеціальну дієту та призначали медикаментозний курс лікування.

Шумерські ліки – ОТС, рецептура і не тільки…

У фармації шумери досягли небачених на той час результатів. Свідченням цього є перша в світі фармакопея, яку за 3500 років до н.е. на невеликих табличках з глини записав цілитель Лю-Лю. Ця унікальна праця була розшифрована лише в 1956 р., але багато термінів і процедур, зазначених у ній, досі є предметом суперечок.

Згідно з цим документом, шумерам вже в IV тис. до н.е. були відомі такі хіміко-технічні процеси як фільтрування, розчинення, подрібнення, екстракція кип’ятінням, перегонка, сушіння, випарювання. На їхній основі створювалися певні фармацевтичні технології.

Ліки готували головним чином з місцевих трав та деяких тваринних продуктів – жирів, крові, молока, кісткок та невеликої кількості мінеральних речовин. Найбільш популярними з останніх на той час були хлорид натрію та нітрат калію. З тваринних матеріалів застосовувались також зміїна шкіра та панцир черепахи.

У знанні трав шумерам був рівних. “Медицина” і “зелень” (трави) навіть позначалися одним словом. Шумерам були відомі рослини з послаблюючим ефектом, діуретики, протикашльові, імуномодулятори та анальгетики. Вони використовували кілька тисяч видів рослин. Серед них: касія, мирта, кмин, частини стовченого насіння, частини коріння, гілок, кори, камеді верби, груші, фігового дерева, фінікової пальми. Використовувалося все це як у свіжому, так і в сухому розтертому вигляді. Рослинні інгредієнти розмочували або розварювали у рідинах, змішували з водою, пивом, оцтом, медом чи твердим жиром.

Деякі ліки ковтали, інші були виготовлені як свічки або вводилися за допомогою клізми, в шкіру втирали  засоби в формі мазей або лосьйонів.

Були в арсеналі шумерських лікарів і «рецептурні препарати». Спирт та наркотичні речовини використовували лише за спеціальним призначенням, здебільшого, при хірургічних операціях та для лікування психічних захворювань. Рецептура таких засобів була утаємниченою, доступ до неї вважався привілеєм храмових жерців. Саме туди й надсилалися запити від лікарів-практиків.

На сьогодні вчені розшифрували кілька тисяч клинописних табличок, що дають уявлення про життя Шумера, втім вивчення спадку давньої цивілізації триває. На жаль, переклад медичних термінів та компонентів рецептів є доволі складним. До прикладу, рицинову олію шумери називали «кров’ю чорної змії», а білий сік макових головок – «левиним жиром». Що саме вони мали не увазі під назвами «серце бика» чи «кров коня» поки що залишається загадкою. Однак історики, археологи та лінгвісти не втомлюються вражати світ новими відкриттями з життя шумерської цивілізації.

Хто знає, які сюрпризи чекають на нас у ще не розшифрованих глиняних посланнях? Можливо, незабаром в аптеках з’являться сироп із екстрактом із «квітки вічного життя», знайденої легендарним царем шумерського міста Урука Гільгамешем.

Також раніше ми розповідали, чим здивують аптеки Іспанії.

Джерела:
  1. Crawford, Harriet. Sumer і the Sumerians.
  2. Leick, Gwendolyn. Mesopotamia: Invention of the City.
  3. Авдієв У. І. Історія Стародавнього Сходу.
  4. Винокурова І. Давні шумери біля колиски медицини
  5. Крамер С. Шумери. Перша цивілізація Землі.
Повний перелік літератури перебуває у редакції.

Марія БЕЛИК

Від РАП

РАП - https://www.rap.in.ua/