Категорії
Краса та здоров'я

Інсулінова теорія ожиріння, або Схуднення без перекусів

Михайло Хецуріані,
біохімік, молекулярний біолог, аспірант
Інституту фізіології
імені О. О. Богомольця

Ви будете здивовані, але проблема ожиріння досі нерозгадана. Звична теорія про надмірне харчування та малорухливий спосіб життя – лише частина величезної мозаїки метаболізму. Набрати зайвих кілограмів нам також «допомагають» гормони та деякі генетичні особливості. У цьому матеріалі ми поговоримо про інсулін – один із ключових гравців ожиріння.

Чому так важко худнути

Якщо ви зібралися скинути зайву вагу, то варто приготуватися до серйозної роботи, адже організм опиратиметься вашим спробам. Так сталося, що людина еволюціонувала в умовах постійної нестачі їжі, де одним із головних завдань було знайти поживні речовини, і бажано з надлишком, який конвертується у жирові відкладення. Це дорогоцінні запаси, які організм використає в черговий голодний період. У первісні часи декілька днів без їжі були нормою, і саме в таких умовах розвивалася людина.

Наша гормональна система працює так, щоб якомога ефективніше використати кожну калорію, а бажано – запасти енергію у вигляді жиру, бо хтозна, що буде завтра. Така, здавалося б, раціональна стратегія виживання для багатьох сучасних людей обернулася справжньою трагедією. Сьогодні в розвинених країнах не існує проблеми нестачі харчів. Для того, щоб отримати їжу, нам не потрібно йти на виснажливе полювання. Достатньо відвідати найближчий маркет, або ще простіше – замовити їжу додому.

Та попри сучасні досягнення, наше тіло продовжує функціонувати за первісними лекалами, та конвертує поживні речовини у жирову тканину. При цьому процес схуднення організм сприймає як кризу, тому всіляко опиратиметься цьому, наприклад, сповільнюючи метаболізм.

Гормональна теорія ожиріння

З дитинства нам відомий факт – якщо багато їсти, то неодмінно станеш гладким. Та, мабуть, усі помічали, що є люди, які їдять більше за інших, але при цьому залишаються стрункими. Ба більше, вони навіть спортом не займаються.

Коли стало зрозуміло, що традиційна модель ожиріння не дає відповідей на ці питання, то науковці почали шукати інші причини, які призводять до зайвої ваги. З’ясувалося, що велику роль у цьому процесі відіграють гормони, зокрема інсулін.

Інсулін – гормон, що продукується підшлунковою залозою. Це один із ключових регуляторів енергетичного обміну [1]. Зокрема, інсулін необхідний для ефективної утилізації глюкози. Аби глюкоза потрапила всередину клітини, інсулін має зв’язатися з інсуліновим рецептором. Якщо інсуліну замало (наприклад, у випадку пошкодження клітин підшлункової залози), то в такому разі говорять про цукровий діабет 1 типу. Але частіше інсуліну вдосталь, однак цукор все одно накопичується в крові. Це відбувається через неефективну взаємодію між інсуліном та інсуліновими рецепторами. Інакше кажучи, клітини просто не реагують на інсулін. Такий стан зветься «інсулінорезистентністю», що є передумовою для цукрового діабету 2 типу.

Саме завдяки численним дослідженням у діабетології вдалося багато дізнатися про інсулін. Наразі це найбільш вивчений гормон серед усіх інших. Зокрема, показана і його роль у розвитку ожиріння. Розглянемо докладніше, як це працює.

Як інсулін додає ваги

Той факт, що інсулін сприяє ожирінню, вперше помітили лікарі, які спостерігали за пацієнтами, хворими на цукровий діабет 1 типу. Виявилося, що багато з таких людей після початку інсулінотерапії починають набирати вагу. Сумніви стосовно адипогенної (тієї, що сприяє утворенню жирових клітин) дії інсуліну розвіялися після спостереження за пацієнтами з інсуліномою. Це рідкісна пухлина, яка у великих кількостях продукує інсулін. Понад 70 % людей, що хворіють на інсуліному, страждають від ожиріння. Цікаво, що після хірургічного видалення цієї пухлини вага пацієнтів нормалізується [2].

А тепер розберемо деякі молекулярні механізми адипогенної дії гормону. Як відомо, підшлункова залоза продукує чергові порції інсуліну щоразу, як ви щось з’їсте. Частина глюкози із їжі йде на задоволення енергетичних потреб, частина – відкладається в печінці і м’язах у вигляді глікогену. А от надлишок – трансформується у жир. Така конвертація глюкози у жирні кислоти і стимулюється інсуліном, який своєю чергою активує усі необхідні для цього процесу ферменти. Але це лише пів біди. Інсулін також блокує фермент гормончутливої ліпази, яка розщеплює жирові відкладення. Тобто інсулін, з одного боку, пригнічує розщеплення жиру, а з другого, – сприяє його утворенню. Саме тому щоразу, як ви вживаєте їжу, вимикається процес спалення жирів.

Інсулінорезистентність – ключова точка, з якої починається ожиріння

Як відомо, різке зниження цукру в крові є вкрай небезпечним явищем і загрожує комою та смертю. Саме тому хворим на цукровий діабет рекомендують завжди носити із собою цукерки, адже, якщо раптом вони введуть завелику кількість інсуліну (або пропустять прийом їжі), то різке зниження цукру можна швидко компенсувати солодощами. Отже, велика кількість інсуліну – шкідливий чинник.

Коли людина часто харчується, особливо їжею, яка багата на прості цукри (солодощі, вироби з тіста), то це стимулює продукцію надмірної кількості інсуліну. За таких умов організм намагається захистити себе – розвивається інсулінорезистентність, тобто знижена чутливість до інсуліну. Через це багато тканин недоотримують глюкозу, і це сприймається як брак інсуліну, що своєю чергою стимулює підшлункову залозу до ще більшої продукції гормону. Тобто інсулінорезистентність і надлишкова продукція інсуліну підсилюють одна одну. Цікаво, що з розвитком цього процесу зростає і маса тіла доти, поки ці процеси не врівноважаться. Збільшення продукції гормону зміщує цю рівновагу, і людина добирає ще декілька зайвих кілограмів.

У чому причина?

Вважається, що основною причиною надлишкової стимуляції інсуліну є спосіб харчування, який зазнав серйозних змін. По-перше, за останні декілька десятків років з’явилося багато рафінованої їжі з великим вмістом цукру. Нагадаємо, що вживання цукру не є природнім для організму, адже раніше із таким продуктом людина ніколи не стикалася.

Друга причина розвитку інсулінорезистентності – часте харчування. Ще 50-100 років тому було заведено харчуватися 2-3 рази на добу без так званих перекусів. Проміжки між прийомами їжі тривали по 4-5 годин, а між вечерею та сніданком наступного дня – до 10-14 годин. Така модель харчування дає змогу вщухнути інсуліновому піку, який виникає одразу після вживання їжі. Сьогодні ж більшість людей харчується інакше. Зранку ми снідаємо, дорогою до роботи ще можемо випити кави з цукром, на роботі обідаємо та часто з’їдаємо смаколики із чаєм або кавою. Після того на нас чекає вечеря, а інколи й нічні «полювання» в холодильнику. Інакше кажучи, ми просто не даємо підшлунковій залозі перепочити. Щоразу, як ми щось вживаємо, продукується інсулін, якщо впродовж дня не робити перерв, то інсулінова хвиля не вщухне, а процес спалення жиру буде заблокований.

Заключення

Варто зазначити, що інсулінова теорія ожиріння не дає відповіді на всі питання, що стосуються зайвої ваги. Як і ідея про надлишкову калорійність раціону, ця теорія лише частково пояснює появу зайвої ваги. Деякі науковці стверджують, що інсулін сам по собі не може бути причиною ожиріння, і утворення надлишкової маси відбувається тільки за умов калорійного перенасичення.

1. Moroder L, Musiol HJ. Insulin-From its Discovery to the Industrial Synthesis of Modern Insulin Analogues. Angew Chem Int Ed Engl. 2017 Aug 28;56(36):10656-10669.
2. Doherty GM, Doppman JL, Shawker TH, Miller DL, Eastman RC, Gorden P, Norton JA. Results of a prospective strategy to diagnose, localize, and resect insulinomas. Surgery. 1991 Dec;110(6):989-96; discussion 996-7.