Категорії
Краса та здоров'я

Тамування голоду: шукаємо варіанти

Ти фармацевт, і твоя робота завжди в ритмі «багатозадачності» та напруженості! А для цього треба вміти відновлювати сили – здоровий сон, збалансована їжа, відпочинок тощо. Дуже часто тобі бракує часу, щоб просто повноцінно поїсти. Протягом важкого дня нерідко доводиться відчувати голод, який терпіти просто нестерпно, та й не варто – адже це сильний стрес для нашого організму, і погане самочуття, роздратування, втома – гарантовані. А нам цього не треба.

Все геніальне – просте.
Гострого відчуття голоду можна уникнути, якщо дотримуватися режиму харчування і звертати увагу на склад приготованих страв.

Варто пам’ятати, що їжа має бути збалансованою з достатньою кількістю білків, жирів та вуглеводів. Усім відомо, що головна запорука успіху у всьому – це баланс. Але не завжди так виходить, адже життя непередбачуване, деколи клієнту треба прибілити більше часу, ніж планується, вислухати його скарги, поспівчувати, ну, така робота! І тут відчуття голоду підходить неочікувано, а до повноцінного обіду чи вечері ще довго, тож потрібно, звичайно, щось швидко перекусити. Але ці перекуси мають бути корисними і поживними. Знаєте, як в інструкції: вживати, коли очікувана користь перевищує шкоду. І такі варіанти, як магазинні шоколадки і тістечка, – мають мало поживності, а несуть лише зайві калорії. А це не наш варіант.

Тому ми пропонуємо запастися смачними та корисними варіантами для перекусів, які легко приготувати для себе, бути в хорошій формі та з гарними відчуттями.

Смачнi перекуси: рецепти

Кунжутне печиво

КБЖВ на 100 г – 523 Ккал, 17/13/45
75 г мигдалю несмаженого
75 г кунжуту
1 яєчний білок
20 г кокосової олії (можна замінити на вершкове масло 82,5% )
25 г рисового чи кукурудзяного борошна

Мигдаль подрібнюємо в борошно, змішуємо з рештою компонентів, формуємо печиво і випікаємо при 170 С 15 хв. Обережно! Дуже нестерпні аромати з духовки )

Трюфельні цукерки

КБЖВ на 100 г – 425 Ккал, 13/25/38
200 г будь-яких горіхів (гарно смакує мікс: мигдаль, кеш’ю, волоський)
200 г фініків
6 ст. л. какао
1 ст. л. насіння чіа (але необов’язково)
дрібка солі

Спочатку збиваємо в блендері горіхи, сіль і какао, потім додаємо чіа та фініки без кісточки. Добре все збиваємо знову. З маси формуємо круглі кульки і ставимо в холодильник на декілька годин. Можна без проблем брати такі цукерки із собою на роботу і смакувати із запашною кавою. Мммм!

Бананово-шоколадне печиво

КБЖВ на100 г – 152 Ккал, 11/4/17
1 стиглий банан (150 г)
1 яйце
200 г сиру 0,2–5 % у брикеті
2-3 фініки (якщо хочеться солодшого)
2 ст. л. какао
10 г кокосової стружки

Банан, фініки без кісточки, яйце та сир змішуємо до однорідної маси, додаємо какао та кокосову стружку і формуємо печиво, викладаємо на деко, застелене пергаментним папером, і випікаємо 20 хв при 180 °С.
Аромат банана із шоколадом – це фантастично смачно! Смакує з трав’яним чаєм!

Заборони не працюють! Дозволяйте собі все, але в міру!

Категорії
Краса та здоров'я

Що бачать увi снi фармацевти?

Чи знаєте ви, що саме уві сні Менделєєв зумів упорядкувати свою знамениту періодичну систему хімічних елементів? Принаймні одна з версій оповідає саме про це. А лауреат Нобелівської премії Нільс Бор, коли спав, побачив модель атома. Що ж стосується геніального і відомого Альберта Ейнштейна, так він взагалі стверджував, що вся його наукова кар’єра є переосмисленням сну, який наснився йому ще в підлітковому віці.

Розумні люди (тобто вчені) називають подібні сни усвідомленими – це коли людина спить і розуміє, що бачить сон, і якоюсь мірою може керувати ним.
Цікаво, а що сниться сучасним фармацевтам? І які геніальні відкриття вони роблять під час нічного відпочинку?

Що вивчає сомнологія?

Дослідники сну розглядали його зазвичай з двох боків: як природний фізіологічний процес і як прояв глибинної роботи підсвідомості. Тому серед тих, хто вивчав сон, безліч психологів, психотерапевтів (пам’ятаємо про Зигмунда Фрейда та його послідовника Карла Густава Юнга), філософів, фізіологів, нейробіологів.

У сучасному світі дослідженням сну займається наука сомнологія. Це розділ медицини і нейробіології, що вивчає сон як явище, його вплив на здоров’я людини, а також причини і види розладів сну. Основним методом діагностики в сомнології є полісомнографія – дослідження сну за допомогою спеціальних комп’ютерних комплексів. Цей метод об’єднує:

• запис біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалографія);
• запис активності м’язів (електроміографія);
• запис рухів очей (електроокулографія).

Це дозволяє не лише виявити те, що під час сну в організмі відбувається безліч видимих і невидимих процесів (тільки тіло людини рухається за ніч до 60 разів), а й зробити несподіване для вчених відкриття: виявляється, сон неоднорідний, складається з декількох функціональних станів, що чергуються в чіткій послідовності.

На жаль, сьогодні у фахівців багато роботи. Понад 90 видів розладів сну вже позначені як окремі напрямки. Наприклад, порушення режиму сну і неспання під час зміни часових поясів, під час стресу, депресії, у випадку змінного режиму роботи, нарколепсії. Сюди також зараховують гіперсомнію, порушення дихання під час сну (хропіння, обструктивне порушення дихання, апное), бруксизм, нічні кошмари і жахи, мимовільні рухи уві сні, сомнамбулізм, енурез, порушення сну під час прийому психоактивних речовин, особливості сну в різних вікових групах, вплив на сон циркадних ритмів, порушення гігієни сну тощо. І це, як ви розумієте, аж ніяк не повний перелік проблем, з якими стикається сьогодні людина, яка хоче спати.

Трохи історії

Піонером в експериментальній сомнології була дослідниця Марія Михайлівна Манасеіна – лікарка, яка першою у 80-х роках XIX ст. почала проводити досліди на лабораторних тваринах з метою вивчення сну. Звичайно, в той час ще не було апаратури, здатної реєструвати процеси, що відбуваються в мозку під час сну, тому наукове підтвердження її дослідженням було отримано лише в середині XX ст., з впровадженням методу тривалої поліграфічної реєстрації стану людини, що спить. Була, зокрема, американським фізіологом.

Інсомнія, або типи безсоння

Цікавий факт: попри те, що кількість осіб, що не сплять, а точніше людей, які страждають порушенням сну, зростає, лише 3 % людей мають правильно встановлений діагноз. Принаймні таку статистику наводив Державний університет у Сан-Паулу кілька років тому. Хоча приймають різні медичні препарати для відновлення режиму сну значно більше людей (порівняно з тими, хто має діагноз).

У книзі «Сон и его нарушения: о людях, потерявших бесценный дар Гипноса и его сына Морфея» виокремлюють такі типи інсомнії.

• Складність засинання – найпоширеніший вид безсоння. Як це проявляється? Ви приготувалися до сну, вмилися, почистили зуби, одягли улюб­лену піжаму і лягли в ліжко, готові бачити різнокольорові сни. А заснути ніяк не виходить. Подумки рахуєте ягнят, втомилися безмірно, відчуваєте, що мозок вимагає відпочинку, та от тільки зануритися в солодке тимчасове забуття ніяк не вдається. Так і мучитеся декілька годин. Для порівняння: у здоровому стані процес засинання займає кілька хвилин. На думку фахівців, причиною такого порушення із засинанням є невроз.

Раннє пробудження – другий тип безсоння. Це коли людина прокидається вже за дві-три години після засинання і спроби знову заснути є безуспішними. Причини такого безсоння найчастіше потребують медичного втручання, оскільки нерідко свідчать про наявність захворювань ендокринної системи (у молодих), у літніх людей це може вказувати на розвиток склерозу судин головного мозку.

Неспокійний сон – це не менш поширений тип інсомнії, як і перший. Але, щоправда, про нього як про проблему говорять рідко. Адже людина може легко і швидко засинати і навіть приділяти цьому важливому відпочинку по 8 годин на день, але сон дуже неспокійний.
Незначний шум, зміна температури повітря в кімнаті, світло, все що завгодно – і ви прокидаєтеся. Крутитеся в ліжку туди-сюди, на мить провалюючись у сон, а потім знову прокидаєтеся. Зрозуміло, після такої ночі складно почуватися відпочилим. Складається відчуття, ніби всю ніч не спав.

• Порушення сну за наявності соматичних захворювань. Окремо хочеться сказати і про це. Адже безсоння нерідко супроводжує психічні та фізичні розлади. Наприклад, хвороби серця, астма, сезонна алергія, хвороба Паркінсона, депресія або невроз. 50 % осіб, які страждають порушенням сну, скаржаться на болі в спині, у шиї або будь-які інші хронічні болі.

Нільс Бор

Лауреат Нобелівської премії 1922 року не заперечував впливу сну на створення основ його теорії планетарної моделі атома. В одному зі своїх снів він побачив сонце з палаючого газу, навколо якого оберталися планети, прив’язані до нього нитками. Раптом газ почав твердіти, а сонце і планети різко зменшилися. Після цього Нільс Бор і придумав свою модель атома.

Головні вороги хорошого сну

Звичайно, причини безсоння можуть бути різними – це і занадто інтенсивні фізичні навантаження або, навпаки, їхня відсутність, нездорове харчування, особливо на ніч (а хто з нас не любить завітати до холодильника перед тим, як вирушити в ліжко), проблеми зі здоров’ям. Але головними ворогами можна назвати стрес і порушення режиму. Актуальність останнього чинника особливо проявилася в період пандемії, коли багато хто був змушений залишатися вдома. Зникла необхідність вставати вранці, щоб зібратися на роботу, і лягати вчасно спати, щоб добре відпочити і мати сили знову працювати, почуваючись бадьорим і здоровим. Режим сну і неспання порушено: лягаємо занадто пізно, прокидаємося по-різному, як вийде. В результаті – якість сну погіршується, процес засинання ускладнюється.

Сюди ж додайте і гаджети, в яких ми пропадаємо цілодобово, скролячи стрічки соціальних мереж і всіляких розважальних сервісів.

Стрес – часта причина інсомнії. Немає сенсу перераховувати причини стресу та чинники, які його викликають, – їх величезна кількість у сучасному суспільстві. Нерідко в людини, що страждає на порушення сну, виникає тривога і страх не заснути знову. Так відбувається хронізація безсоння. Людина починає боятися, що цієї ночі вона знову не зможе спати доб­ре і це вплине на її працездатність, активність і самопочуття. Ситуація може ускладнюватися неправильними діями людини, що не спить, за допомогою яких вона ніби хоче повернути собі якісний відпочинок вночі і бадьорий стан вдень. Наприклад, дрімає протягом дня або вживає на ніч алкоголь.

Альберт Ейнштейн і його сни

Вважається, що генії сплять мало. І, звичайно, історія знає таких відомих і талановитих людей, які спали по 4-5 годин на добу. Але до Альберта Ейнштейна це не має жодного стосунку. Він спав по 10-12 годин, вважаючи свій сон важливим і цінним даром.

Його відомий вислів підтверджує це: «Дар бачити сни значив для мене більше, ніж мій талант засвоювати усвідомлені знання… Я провів уві сні третину мого життя, і ця третина аж ніяк не гірша».
Американський фізик Алан Лайтман у 1992 році написав книгу «Сни Ейнштейна» – бестселер, перекладений більш ніж 30-ма мовами світу. За припущенням письменника, саме уві сні Ейнштейн бачив парадокси концепції простору і часу.

Здоровий сон – наш клопіт?

На жаль, але ми рідко коли звертаємося з порушеннями сну до лікарів. Робимо це лише тоді, коли вдосталь намучилися і спробували всі рекомендації друзів, родичів і «фахівців» з інтернету. Нерідко саме цим ускладнюємо свій стан, бо давати рекомендації все ж має компетентна професійна людина, з огляду на безліч особистих чинників. Тому з інсомнією краще до лікаря.

Але те, що ми можемо зробити, – це подбати про себе і запобігти розвитку безсоння. Ось що радить для цього робити Андрій Курпатов, психотерапевт і автор книги «Рецепты хорошего сна». Кілька його практичних порад:

Підводьтеся з ліжка вранці і лягайте спати в один і той самий час щодня. Виключіть денний сон або максимально обмежте його тривалість.
Щодня займайтеся фізичними вправами і боріться зі стресами за допомогою психотерапевтичних технік (їх можна знайти в різних книгах, а також youtube. – Ред.).
Не беріть участі перед сном у збудливих видах діяльності, краще почитайте книгу, послухайте заспокійливу музику, а ще ліпше – прийміть за пів години до сну теплу ванну.
Уникайте прийому кави і чаю за кілька годин до сну, за винятком тих рідкісних випадків (а таке у деяких буває), коли саме вони сприяють засинанню.


Не використовуйте алкоголь як снодійний засіб – така тактика швидко приведе вас до махрового алкоголізму, що навряд чи входить до ваших планів.
Організуйте в спальній кімнаті сприятливі для сну умови: зручне ліжко й хорошу постільну білизну, підтримуйте комфортну, злегка знижену температуру.
Не потрібно валятися в ліжку, якщо не вдалося заснути протягом пів години. Краще встаньте і займіться якоюсь заспокійливою справою, умовно кажучи – вишиванням.
Не змушуйте себе заснути – додаткове напруження лише віддалить сон. Пам’ятайте – спати вам заважає тривога. Щойно вона піде, сон сам візьме своє, тому що сон – це природна потреба людини.

Ну що ж, на добраніч!

Категорії
Аптечна справа Краса та здоров'я

Вітамін D: факти та міфи

Про нього кажуть – «сонячний вітамін», адже він утворюється під впливом ультрафіолетового випромінювання. Ще зі шкільних підручників з біології нам відомо, що вітамін D відіграє величезну роль у розвитку кісткової системи, а його дефіцит призводить до розвитку рахіту в дітей. Проте функції вітаміну D цим не обмежуються, тож розглянемо найпоширеніші міфи та факти про цю біологічно активну речовину.

Міф: Вітаміну D багато не буває – що його більше, то краще

Чи буває забагато вітамінів? Так, коли йдеться про жиророзчинні вітаміни. Вони накопичуються в жировій тканині і можуть бути токсичними для організму.

Вітамін D (як і вітаміни А, Е та К) є жиророзчинним, а тому високі його концентрації можуть нашкодити здоров’ю. Та тут є одне «але». На відміну від, скажімо, вітаміну А, інтоксикація вітаміном D природнім шляхом практично неможлива. Навіть якщо ви цілий день проведете під палючим сонцем, це не призведе до гіпервітамінозу D. А в продуктах харчування його вкрай мало. Тому інтоксикація вітаміном D загрожує тим, хто неправильно вживає його у вигляді препаратів.

Якщо ви використовуєте такий препарат, то маєте знати, як приймати вітамін Д. Зокрема, це стосується добової норми для різних вікових груп. У більшості країн Європи, у США та Канаді дорослим до 70 років рекомендується споживати 15 мкг вітаміну D. Літнім людям (старшим за 70 років) варто збільшити прийом вітаміну D до 20 мкг на добу. При цьому безпечною верхньою межею для вітаміну є 100 мкг на добу (а в деяких рекомендаціях навіть більше) [1].

Цікавий факт: як пити вітамін D. Єдиного стандарту, як приймати вітамін D дорослим і дітям, немає. Як зазначалося вище, це жиророзчинний вітамін. Це означає, що ви можете щоденно вживати добову норму вітаміну або ж, наприклад, дводенну норму, але вже через день. При цьому варто пам’ятати про безпечні концентрації вітаміну та не допускати передозування. Найкращим рішенням для вас буде консультація з вашим лікарем, який вирішить, чи варто вам приймати вітамін, як часто і скільки.

Факт: Прогулянка в сонячну погоду збільшує рівень вітаміну D в організмі

Ми вже частково відповіли на це питання. Коли ультрафіолетові промені типу В потрапляють на шкіру, це призводить до певних біохімічних перетворень, унаслідок яких утворюється вітамін D3.

Варто зазначити, що під вітаміном D розуміють цілу групу біологічно активних речовин. Наразі відомо про декілька з них, а саме – холекальциферол (D3), ергокальциферол, ситокальциферол, 2,2-дигідроергокальциферол та інші. Якщо холекальциферол (D3) синтезується під дією ультрафіолету та міститься в незначних кількостях у певних продуктах, то, наприклад, ергокальциферол (D2) надходить до організму тільки з їжею.

Міф: Вітамін D захистить кістки від ламкості

Цьому твердженню схильні довіряти навіть лікарі, адже відомо, що вітамін D необхідний для засвоєння кальцію. Довгий час ні в кого не викликало сумнівів твердження, що вітамін D зменшує ламкість кісток та знижує вірогідність перелому шийки стегна та інших елементів опорно-рухового апарату.

Цікаво, але дані нещодавніх мета-аналізів свідчать, що збільшення вживання вітаміну D аж ніяк не знижує вірогідність переломів та не впливає на щільність кісток [2]. До речі, це стосується не лише прийому вітаміну D, але й кальцію.

Факт: Вітамін D впливає на ваш настрій

Якщо у вас поганий настрій, то, ймовірно, це дефіцит вітаміну D. В одному з досліджень, проведених у 2018 році, йдеться про те, що вітамін D бере участь у продукції серотоніну – нейропептиду, що регулює настрій та сон [3].

Існують також дослідження, які демонструють кореляцію між рівнем вітаміну D та психічним станом [4]. Проте, що стосується депресії, то, згідно з останнім метадослідженням, вітамін D ніяк не впливає на перебіг цієї хвороби [5].

Попри наведені вище дані, варто зауважити, що взаємозв’язок між психічним здоров’ям та рівнем вітаміну D досі дискутується в наукових та медичних колах. Наприклад, фахівці Клівлендської клініки припускають, що покращення настрою після прогулянок у сонячну погоду пов’язане не з підвищенням рівня вітаміну D, а саме з проведенням часу під сонцем [6].

Міф: Достатній рівень вітаміну D можна забезпечити правильним харчуванням

На жаль, це міф, адже у продуктах харчування вміст цього вітаміну мізерний. Значна частина вітаміну D виробляється в організмі під впливом ультрафіолетового випромінювання, а тому проводити час на свіжому повітрі в сонячну погоду – конче необхідно для здоров’я.

Саме тому, якщо ви проживаєте в північних широтах, де кількість сонячних днів замала, то рекомендується вживати препаративний вітамін D. До того ж це стосується і здорових людей, які піклуються про своє здоров’я та хочуть уникнути проблем, пов’язаних із нестачею вітаміну D.

Що стосується продуктів харчування, де міститься цей вітамін, то це головним чином яйця, деякі види сирів, риба жирних сортів, а також гриби.

Факт: Достатній рівень вітаміну D покращує показники цукру у крові

Цукровий діабет другого типу – проблема, з якою стикається дедалі більше людей на планеті. Вважається, що основною причиною «епідемії» цукрового діабету є ожиріння та гіподинамія, які є рушійною силою інсулінорезистентності. Це стан, коли інсулін погано зв’язується з клітинними рецепторами, що необхідно для того, аби глюкоза в крові потрапила в клітину. Через це цукор накопичується в крові та чинить токсичну дію майже на всі тканини, насамперед – тканини судин та нервові волокна.

В одному з нещодавніх досліджень показано, що на інсулінорезистентність також впливає рівень вітаміну D [7]. При цьому автори дослідження зазначають, що говорити про те, що одним з елементів лікування цукрового діабету 2 типу має бути вітамін D, поки зарано. Але в іншому дослідженні, що опубліковане в авторитетному журналі European Journal of Endocrinology, показано, що прийом вітаміну D протягом 6 місяців покращив чутливість клітин до інсуліну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу [8]. Дослідники зазначають, що вітамін D, ймовірно, може уповільнити розвиток цукрового діабету в людей, які схильні до цієї хвороби, а також зменшити прогресування хвороби, якщо почати вживати препарат уже після встановлення діагнозу.

Міф: Усім потрібно регулярно перевірятися на рівень вітаміну D

Не так давно з’явилася можливість перевірити свій рівень вітаміну D в організмі. Тому дедалі частіше у засобах масової інформації лунають заклики до масового тестування на вітамін D. Але це радше маркетологічна, а не медична доцільність.

Регулярно перевірятися на рівень вітаміну D варто, якщо у вас є певні діагнози, що пов’язані із цим вітаміном, наприклад, остеопороз. Направити на такий тест може ваш лікар на етапі діагностики певних станів чи захворювань, аби мати повну картину стану організму. Підвищена втомлюваність, ожиріння, перебування в умовах низької сонячної активності, а також літній вік також є підставами для такої діагностики.

Факт: Вітамін D може запобігти розвитку деяких видів раку

Одразу варто сказати, що це твердження ще дискутується, оскільки і природа онкологічних захворювань досі нез’ясована. Що стосується ролі вітаміну D у розвитку ракових захворювань, то на цю тему проведено чимало досліджень та метааналізів. Інколи різні дослідження протирічать одне одному.

Проте, якщо розглядати дослідження, проведені за останні 3-4 роки, то науковці дають дедалі більше інформації про протективну роль вітаміну D щодо низки онкологічних захворювань, зокрема раку простати, грудей та товстої кишки [9].

Якщо проаналізувати подібні дослідження, то видно, що в різних досліджуваних когортах та дослідженнях рівень вітаміну D, що має протективну роль щодо пухлин, суттєво відрізняється. Та попри ймовірну позитивну роль вітаміну в захисті організму від ракового процесу, допоки зарано говорити про включення вітаміну D до протоколу лікування.

Міф: Усі дорослі жінки потребують однакової добової дози вітаміну

Насправді все залежить від багатьох чинників: віку жінки, способу життя, місця проживання (північні чи південні широти), особливостей харчування, вагітності та інших факторів.

Для прикладу, в дослідженні 2016 року йдеться про те, що жінки, які народжували взимку та мали дефіцит вітаміну D на ранньому етапі вагітності, потребують більших доз вітаміну [10]. Це стосується і вагітних жінок із зайвою вагою. Нагадаємо, що зайва вага погіршує продукцію вітаміну D під впливом ультрафіолету, тому ожиріння – привід для прийому препаративного вітаміну.

У дослідженні 2020 року, опублікованому в журналі Clinical Nutrition, показано, що вітамін D відіграє важливу роль у запобіганні розвитку прееклампсії [11]. Це мультисистемний патологічний стан, який найчастіше виникає на другій половині вагітності. Прееклампсія характеризується появою артеріальної гіпертензії з протеїнурією (підвищеним вмістом білка в сечі).

Факт: З віком продукція вітаміну D в організмі зменшується

Як це не прикро, але вік бере своє. Саме тому літнім людям рекомендовані збільшені дози вітаміну D. Пов’язано це з тим, що з віком шкіра дедалі гірше продукує сонячний вітамін навіть за умов достатньої інсоляції. Саме тому людям старше 65 років варто звернутися до лікаря та обговорити питання забезпеченості вітамінами.

Джерела:
1. «Vitamins and minerals – Vitamin D». National Health Service. August 3, 2020. Retrieved November 15, 2020.

2. Bolland MJ, Grey A, Avenell A. Effects of vitamin D supplementation on musculoskeletal health: a systematic review, meta-analysis, and trial sequential analysis. Lancet Diabetes Endocrinol. 2018 Nov;6(11):847-858.

3. Sabir MS, Haussler MR, Mallick S, et al. Optimal vitamin D spurs serotonin: 1,25-dihydroxyvitamin D represses serotonin reuptake transport (SERT) and degradation (MAO-A) gene expression in cultured rat serotonergic neuronal cell lines. Genes Nutr. 2018;13:19. Published
2018 Jul 11.

4. Penckofer S, Kouba J, Byrn M, Estwing Ferrans C. Vitamin D and depression: where is all the sunshine? Issues Ment Health Nurs. 2010;31(6):385-393.

5. Gowda U, Mutowo MP, Smith BJ, Wluka AE, Renzaho AM. Vitamin D supplementation to reduce depression in adults: meta-analysis of randomized controlled trials. Nutrition. 2015 Mar;31(3):421-9.

6. Офіційний сайт Cleveland Clinic. https://my.clevelandclinic.org/health/articles/15050-vitamin-d–vitamin-d deficiency.

7. Sacerdote A, Dave P, Lokshin V, Bahtiyar G. Type 2 Diabetes Mellitus, Insulin Resistance, and Vitamin D. Curr Diab Rep. 2019 Sep 10;19(10):101.

8. Lemieux P, Weisnagel SJ, Caron AZ, Julien AS, Morisset AS, Carreau AM, Poirier J, Tchernof A, Robitaille J, Bergeron J, Marette A, Vohl MC, Gagnon C. Effects of 6-month vitamin D supplementation on insulin sensitivity and secretion: a randomised, placebo-controlled trial. Eur J Endocrinol. 2019 Sep;181(3):287-299.

9. Carsten Carlberg, Alberto Muñoz, An update on vitamin D signaling and cancer, Seminars in Cancer Biology, 2020.

10. Rebecca J. Moon, Nicholas C. Harvey, Cyrus Cooper, Stefania D’Angelo, Sarah R. Crozier, Hazel M. Inskip, Inez Schoenmakers, Ann Prentice, Nigel K. Arden, Nicholas J. Bishop, Andrew Carr, Elaine M. Dennison, Richard Eastell, Robert Fraser, Saurabh V. Gandhi, Keith M. Godfrey, Stephen Kennedy, M. Zulf Mughal, Aris T. Papageorghiou, David M. Reid, Sian M. Robinson, M. Kassim Javaid, Determinants of the Maternal 25-Hydroxyvitamin D Response to Vitamin D Supplementation During Pregnancy, The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, Volume 101, Issue 12, 1 December 2016, Pages 5012–5020.

11. Fogacci S, Fogacci F, Banach M, Michos ED, Hernandez AV, Lip GYH, Blaha MJ, Toth PP, Borghi C, Cicero AFG; Lipid and Blood Pressure Meta-analysis Collaboration (LBPMC) Group. Vitamin D supplementation and
incident preeclampsia: A systematic review and meta-analysis of randomized clinical trials. Clin Nutr. 2020 Jun;39(6):1742-1752.

Категорії
Аптечна справа Краса та здоров'я

Алергія на сонце. Хто винен та що робити

Щороку ми з нетерпінням очікуємо на прихід весни, адже весна – це пробудження природи, яскраві барви, тепло та лагідне сонечко. Але, на жаль, воно лагідне не для всіх. Існує чимало людей, для яких настання весни пов’язане з величезною проблемою – фотодерматитом, або алергією на сонце.

1. Зовнішні причини алергії на сонце

Здебільшого ми навіть не знаємо, що косметичні засоби, якими ми користуємося щодня, – креми, шампуні, дезодоранти – можуть містити фототоксичні речовини. Під впливом ультрафіолету алергічну реакцію здатні спричинити лосьйони або сироватки з ретиноїдами та AHA-кислотами, а також ефірні олії – трояндова, сандалова, лаймова або ж олія лимону. Компонентами багатьох косметичних засобів є похідні параамінобензойної кислоти, які теж вважають фототоксичними. Парадоксально, але ці речовини можна знайти навіть у складі сонцезахисних кремів [1]! Тому перш ніж застосовувати будь-яку косметику, слід уважно прочитати її склад. Після використання засобів, що можуть спричиняти фотосенсибілізацію, варто мінімізувати перебування на сонці.

Алергію на весняне сонце може спровокувати прийом лікарських препаратів, зокрема деяких антибіотиків, сечогінних, серцевих та протиаритмічних засобів, антидепресантів тощо [1]. Порада тут буде простою – читайте інструкцію із застосування ліків. Якщо серед побічних ефектів ви побачите слово «фотосенсибілізація», це означає, що протягом усього курсу приймання препарату варто використовувати сонцезахисний крем або лосьйон.

Алергени чатують на нас навіть під час відпочинку на природі. Сік деяких рослин, потрапляючи на шкіру, підсилює її чутливість до ультрафіолету, що в подальшому може спричинити фотодерматит, який навіть має свою назву – «лугова алергія». Як не дивно, але потенційно небезпечними щодо фотосенсибілізації є не лише відомі своїми алергічними властивостями борщівник і псоралея, а й звичайні просо та гречка під час цвітіння. Тому прогулюватися серед квітучих рослин більш безпечно у закритому одязі.

2. Внутрішні причини алергії на сонце

Причиною алергії на сонце можуть стати соматичні захворювання, насамперед хвороби травного тракту. Серед людей, що мають проблеми з печінкою, жовчним міхуром або кишківником, алергія на сонце – частий гість. Іноді вона супроводжує аутоімунні захворювання і навіть може бути їхнім першим симптомом. Прояви, подібні до алергії від сонця, характерні для порушень пігментного обміну – порфірії та гемосідерозу. У багатьох випадках фотодерматит є ознакою нестачі вітамінів і мінералів [2].

Симптоми алергії на сонце

Симптоми фотодерматиту зазвичай з’являються під час перебування на сонці або за декілька годин після контакту з ультрафіолетовими променями. Ознаками є:

  • висип;
  • свербіж;
  • почервоніння та набряк шкіри;
  • лущення шкіри.

Іноді після висипань на шкірі залишаються ділянки пігментації у вигляді плям різного розміру.

Отже, у разі алергії на сонце висип є поліморфним, тобто різноманітним – у вигляді папул, вузликів та пухирців. Він може з’явитися на тлі червоної набряклої шкіри просто під час перебування людини на сонці (рідше – за 24-48 годин після нього). Найчастіше висип дрібний, але подекуди еволюціонує від крихітних вузликів до великих пухирів. Елементи локалізуються на відкритих ділянках шкіри, що зазнали впливу світла, хоча можуть поширюватися й на закриті одягом частини тіла.

Поява висипу супроводжується інтенсивним свербежем, що зумовлений подразненням розташованих у шкірі нервових закінчень і тиском набряклих тканин на них. Набряк здебільшого поширюється лише на шкіру, але під час лугового дерматиту слизові оболонки, зокрема губ та щік, теж можуть зазнати набряку.

До речі, луговий дерматит, як і дерматит, що виникає під дією ультрафіолету після контакту з косметикою та місцевими лікарськими засобами, називають «фотоконтактним». Цей вид сонячної алергії неважко розпізнати – висип з’являється саме на тих ділянках шкіри, які контактували з косметикою, ліками або рослинами. Іноді осередки висипань навіть за формою нагадують стебла та листя. Фотоконтактна алергія часто залишає по собі пігментні плями, які поступово світлішають.

Пігментні плями характерні і для фототоксичного дерматиту, коли алергічна реакція на ультрафіолет розвивається на тлі прийому лікарських засобів всередину. Наприклад, аміодарон та трициклічні антидепресанти можуть спричинити появу на шкірі пігментації сірого кольору [2].

Часто після закінчення гострої фази сонячної алергії шкіра починає лущитися. Чому це відбувається? У нормі поверхневий шар шкіри (епідерміс) захищений від висихання ліпідною оболонкою. Вона покриває епідерміс ззовні, забезпечуючи його непроникність. Важливу роль у захисті шкіри відіграє і секрет сальних залоз. Однак під час тривалого перебування на сонці ліпідний бар’єр руйнується, шкіра втрачає вологу, стає сухою, зневодненою і починає лущитися.

Іноді алергія на сонце супроводжується підвищенням температури. Здебільшого гіпертермія пов’язана з перегрівом, але може бути проявом безпосередньо алергічної реакції: імунні клітини продукують особливі речовини – пірогени, які й зумовлюють підвищення температури до 37,1–38°С.

Більш високі цифри, особливо на тлі нагноєння деяких елементів висипу, є ознакою бактеріального запалення і приводом невідкладно звернутися до лікаря.

Як запобігти алергії на сонце

Якщо у вас коли-небудь були прояви сонячної алергії або інші дерматити, до настання сонячного сезону слід готуватися.

  1. Вилучіть з раціону або намагайтеся обмежити вживання продуктів, що можуть провокувати фотосенсибілізацію:
  • смажену їжу;
  • занадто солону їжу;
  • шоколад, какао;
  • яйця;
  • всі види горіхів;
  • цитрусові.

2. Запобігти сонячній алергії допоможе гіпоалергенна дієта. Вживайте овочеві супи, каші на воді, пісну відварну яловичину, свіжі огірки, зелень петрушки і кропу. Підсиленню імунітету шкіри сприяють продукти, багаті на антиоксиданти, – чорна смородина, журавлина, сливи, пророщена пшениця, вівсянка. Необхідно дотримуватися питного режиму – щодня вживати щонайменше два літри рідини [2].

3. Уникайте ліків з фотосенсибілізуючою дією. Якщо за станом здоров’я ви змушені їх вживати, порадьтеся зі своїм лікарем, розкажіть йому про проблему – можливо, він змінить схему лікування та призначить препарати, що не спричиняють фотосенсибілізації.

4. Перевірте стан органів травлення, насамперед печінки й жовчного міхура. Обстежтеся, якщо лікар вважатиме, що це необхідно, і дотримуйтеся його рекомендацій. У багатьох випадках відновлення фізіологічних функцій печінки та жовчного міхура вирішує проблему алергії на сонце.

5. Людям, схильним до сонячної алергії, навесні та влітку не слід користуватися косметикою, яка містить ретиноїди, параамінобензойну кислоту, анілінові барвники (додають до помад, тіней для очей та рум’ян), еозин (частий компонент червоних помад) [2]. Бажано уникати засобів для догляду за проблемною шкірою, у складі яких є борна або саліцилова кислоти. Прихильницям інтенсивних косметичних процедур до закінчення сонячного сезону варто відмовитися від пілінгів, шліфування й мезотерапії, адже вони можуть пошкодити ліпідний бар’єр шкіри. Позбавлена захисту, вона стає більш вразливою до впливу сонячного світла.

Як захиститися від алергії на сонце?

Не слід перебувати на відкритому сонці в години його пікової активності, з 10:00 до 16:00. Відпочивайте на пляжі під тентом або парасолею. Вода – не перешкода для ультрафіолетових променів, тому тривалість купань варто обмежити, 5-10 хвилин – достатній час для відпочинку від спеки. Носіть сонцезахисні окуляри та закритий легкий одяг з натуральних тканин, синтетичне вбрання пропускає до 15 % ультрафіолету. Найбільш вразливими для сонячних променів є обличчя, груди та плечі, захистити їх допоможе капелюх із широкими крисами.

Використовуйте сонцезахисні засоби з високим ступенем захисту. Їх потрібно наносити на відкриті ділянки тіла товстим шаром за 20-30 хвилин до виходу з дому й оновлювати що дві години [4; 5]. Під час відпочинку на пляжі захист від ультрафіолету оновлюють після кожного купання. Не варто забувати, що після перебування на сонці шкіра потребує зволоження. Використовуйте для цього спеціальні косметичні засоби, які містять рослинні силікони, олії, екстракти та вітамін Е.

Народні методи лікування алергії на сонце

У випадку легкого перебігу фотодерматиту можна спробувати позбутися його симптомів за допомогою народних методів. Деякі з них доволі прості та дієві.
• Щоб полегшити свербіж та зменшити набряклість шкіри, можна скористатися капустяним листям. Для посилення ефекту його слід попередньо злегка відбити, щоб виступив сік, а потім закріпити на тілі м’якою пов’язкою на 30-40 хвилин.
• Ефективними є компреси з тертої картоплі або свіжих тертих огірків. Їх теж накладають на шкіру під пов’язку на термін до години.
• Алергічний набряк та свербіж зменшаться, якщо 3-4 рази на день протирати ділянки висипань тампоном, змоченим у настоянці полину. Настоянку можна придбати в аптеці.
• Для внутрішнього застосування під час фотодерматиту підійде сік із кореня селери. Його слід приймати свіжовичавленим по половині чайної ложки тричі на день допоки симптоми не минуть.

Лікування алергії на сонце

Звісно, алергії краще запобігти, ніж лікувати, але якщо проблема вже існує, як позбутися алергії на сонце? На жаль, чарівну таблетку наразі не винайшли, тож під час лікування фотодерматиту використовують звичайні антигістамінні препарати. Ці засоби суттєво полегшують свербіж та зменшують шкірні прояви алергії. Більш безпечними та зручними є антигістамінні препарати другого та третього поколінь (цетиризин, лоратадин, фексофенадин, дезлоратадин), вони не спричиняють млявості та денної сонливості [3; 6].

Для місцевого лікування можна застосовувати мазі, креми або емульсії з ланоліном, цинком і метилурацилом. У випадку вираженої алергії на сонце доцільні місцеві засоби з кортикостероїдами (мометазоном, бетаметазоном, триамцинолоном, метилпреднізолоном), однак призначати їх має лише лікар. Неконтрольоване й тривале використання глюкокортикоїдів є небезпечним, препарати можуть спричинити розширення шкірних судин, розвиток ерітеми та навіть атрофію шкіри [6].

Нерідко весняна алергія є наслідком дефіциту вітамінів. Якщо епізоди фотодерматиту трапляються часто, варто пройти обстеження на наявність такого дефіциту. За результатами аналізів вам можуть бути призначені мультивітамінні комплекси або прийом окремих вітамінів.

Отже, алергія на сонце – явище неприємне. Воно може зіпсувати як повсякдення, так і омріяну відпустку. Але алергія на сонце – не вирок. Якщо вона виникла одного разу, це не означає, що кожну весну вам доведеться зустрічати з острахом. Дотримуйтеся простих правил перебування на сонці. Прислухайтеся до свого організму – так ви зможете зрозуміти, під впливом яких чинників з’являється фотодерматит. Якщо треба обстежитися – обстежтеся, якщо потребуєте лікування – лікуйтеся. Правильне визначення причини алергії на сонце та її усунення – запорука успіху в боротьбі з фотодерматитом. Алергія на сонце виліковна. Увага до себе та наполегливість допоможуть вам позбутися її назавжди!

1. Dawe R. S., Ibbotson S. H. Druginduced photosensitivity. Dermatol Clin. 2014; 32 (3):363-368.
2. Дударева Н. И. Фотодерматит и его профилактика. – https:// www.10gkb.by/informatsiya/stati/fotodermatit-i-ego-profilaktika.
3. Рыжко П. П. Применение антигистаминных препаратов в лечении различных дерматозов // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. – № 1. – 2002. – С. 39–41.
4. Stein K. R., Scheinfeld N. S. Drug-induced photoallergic and phototoxic reactions. Expert Opin Drug Saf 2007; 6(4):431-443.
5. Moore D. E. Drug-induced cutaneous photosensitivity: incidence, mechanism, prevention and management. Drug Saf 2002; 25(5):345-372.
6. Choi D., Kannan S., Lim H. W. Evaluation of patients with photodermatoses. Dermatol Clin 2014; 32(3):267-275.

Категорії
Краса та здоров'я

Під особливим наглядом!

Нам – жінкам – завжди хочеться мати привабливий вигляд. І зовсім не важливо, скільки нам років – 20 або 90, і куди ми збираємося – чи то винести сміття або відвідати театр – бажання бути привабливою і подобатися, щонайменше самій собі, – частина жіночої природи. Ось саме тому полиці у ванній кімнаті або дамський столик зазвичай забиті різними засобами для догляду за шкірою. Але от питання: чи дійсно для збереження краси та молодості необхідна така кількість кремчиків, тоніків, сироваток, лосьйончиків? Чи правда, що для кожного сантиметру шкіри потрібен свій крем? А якщо ні, то якого «набору» буде цілком достатньо? Спробуємо розібратися.

Навіщо нам ціла купа кремів?

Як ви вважаєте, який сенс виробникам створювати один універсальний крем, який би дбав про шкіру на будь-якій ділянці тіла, коли можна створити безліч засобів для кожнісінького сантиметру шкіри і продавати, продавати, продавати? Погодьтеся, обсяги прибутків в останньому випадку будуть значно більші, ніж у першому. Ось так на полицях магазинів і в салонах краси з’являються: кремчик для нижніх повік, кремчик для верхніх повік, для правої щоки і для лівої щоки, для великого пальця і для мізинця, для шиї, для попи тощо. Над цим можна багато і довго іронізувати. Якби…

Якби це частково не мало сенсу. Якщо увімкнути здоровий глузд і вміння порівнювати й аналізувати, то й не обов’язково потрібно бути лікарем-дерматологом, косметологом, щоб зрозуміти: наша шкіра на різних ділянках тіла відрізняється, щонайменше за своєю щільністю. Ділянки навколо очей дуже ніжні, чутливі, тому не терпітимуть грубого поводження, тоді як п’яти – ну дуже жорсткі!

Вимальовується очевидна закономірність – вибір засобів для догляду за шкірою визначається її потребами та особливостями. А саме – щільністю, проникністю, схильністю до впливу зовнішніх чинників.

Які ж місця нашого тіла потребують особливого догляду та уваги?

Чарівні очки

З огляду на те, що ось уже багато років практично кожен виробник косметичних засобів створює креми для шкіри навколо очей – ця зона потребує особливої уваги. Шкіра тонка, чутлива, з високою проникністю. У цій ділянці розташовано багато судин, що пояснює швидку появу синців у разі найменшого травмування, набряклість. Тому якщо жінка до 40 років взагалі не доглядає за шкірою навколо очей, то наближатися до цього віку вона буде разом зі зморшками.

Які ж потрібні особливі засоби для того, щоб очі сяяли? На думку Яни Зубцової та Тійни Орасмяе-Медер, авторів книги «Бьюти-мифы. Вся правда о ботоксе, стволовых клетках, органической косметике и многом другом», шкірі навколо очей потрібні засоби не такі в’язкі і жирні, як креми для обличчя. «Науково кажучи, вони мають містити менше ліпідів. Плюс важливо використовувати препарати з інгредієнтами, що зміцнюють судини».

Шия і декольте: не видати свій вік!

Ніщо так не видає вік жінки, як її шия. Шкіра в цій зоні тонка і ніжна. Крім того, шиєю ми постійно крутимо, повертаючи головою праворуч-ліворуч, опускаємо голову, притискаючи підборіддя. Загалом експлуатуємо шию як можемо. Тому зморшки тут з’являються швидко, а от позбутися їх – завдання не з простих. Відповідно, краще запобігти появі неприємних «складочок».

Що ж допоможе? Якщо вам ще немає 40 років – живильний крем – те що потрібно! До того ж не обов’язково дорогий. Якщо ж ваша вікова цифра перестрибнула «ЗА», на допомогу прийдуть стимулюючі креми. І не забувайте робити пілінги! Шиї це також дуже потрібно.

А ось зона декольте потребує кремчиків, багатих на вітамін Е і жирні кислоти, а також стимулюючі компоненти. Це можуть бути, наприклад, пептиди, екстракт ікри (Caviar Extract), комплекс ДНК (DNA).

Губки бантиком

Є ще одна зона на обличчі, про яку хвилюється багато жінок, – це губи. Точніше, шкіра навколо них. Ці жахливі вертикальні зморшки, які утворюються з роками, називають «кісетними». На думку Яни Зубцової і Тійни Орасмяе-Медер, авторів вищезгаданої книги, краще не спокушатися тим, що будь-який крем для губ допоможе впоратися з цим неприємним явищем. «Кісетні зморшки формуються пізно, і боротьба з ними за допомогою кремів малоефективна. Це той випадок, коли б я порадила ін’єкції гіалуронової кислоти. А як профілактика зморшок – засоби для губ з ефектом push-up, так звані плампери. Вони активізують місцевий кровообіг і тим перешкоджають виникненню кісетних зморшок. А заодно і червона облямівка губ стане більш яскраво окресленою – це теж “зніме” з обличчя п’ять-десять років. І головна профілактика – не курити. Тому що тут куріння точно надає негативного ефекту».

Таке прекрасне тіло

Ну а що ж можна сказати щодо шкіри всього нашого тіла? Чи є тут особливі зони, що потребують індивідуального підходу?

Так, і тут є про що поговорити. Але, на відміну від обличчя, принцип, за яким ми обираємо «фаворитів», тут протилежний. А саме – грубість і жорсткість шкіри. Такими властивостями відрізняються п’яти, ступні, лікті. Вони і потребують підключення «важкої артилерії». Це баттери для тіла та щільні креми.

Усе інше, про що ми так переживаємо (живіт, сідниці, плечі), не потребує особливого підходу. Тому немає жодного сенсу купувати окремо кремчик для живота, а окремо – для сідниць.

Оксамитові ручки

Ще одна область тіла, яка зрадницьки видає вік жінки, – це наші руки. По-перше, вони практично завжди відкриті, найчастіше піддаються механічним пошкодженням, переважно миються з милом або із використанням антисептиків. І от, намагаючись позбутися бруду і мікробів, ми одночасно змиваємо і живильний крем, що й призводить до сухості шкіри.

Тому одна з важливих вимог до засобів для догляду за руками – це щоб вони важко змивалися. Цим частково зумовлено те, що основа кремів для рук відрізняється від основи кремів для всього тіла. Ще одна не менш важлива якість – загоювальний ефект. Для шкіри рук – це справді must have. Саме на ній найчастіше з’являються мікротріщини. Відповідно, дуже непогано, якщо крем для рук містить пантенол, вітамін В5.

І звичайно ж, у зв’язку з тим, що шкіра рук зазнає агресивнішого впливу, догляд за нею має бути більш активним. До речі, ми вже писали про догляд за шкірою рук, тому підказки шукайте в одному з попередніх номерів нашого журналу. Ну і, будьте завжди красивими!

Категорії
Краса та здоров'я

Замінники цукру – між користю та шкодою

Дедалі більше людей відмовляє собі у цукрі та солодощах. У наших холодильниках стає більше здорової їжі, а на багатьох кухонних полицях вже давно як немає цукорниці. Та далеко не кожному до смаку чай або кава без цукру. Задовольнити смакові рецептори допомагають замінники цукру та підсолоджувачі. У чому їхні переваги та недоліки, та чи варто вам повертатися до цукру?

Чому відмовляються від цукру

Чи варто відмовлятися від цукру, якщо у вас немає цукрового діабету чи ожиріння? Коротка відповідь – так. Для того, аби це зрозуміти, навіть не потрібно спеціальної освіти. Варто лишень зазирнути у далеке минуле. Протягом сотень тисяч років людина жила в умовах, де не було цукру. Чи не єдиним джерелом простих вуглеводів були дикі фрукти, але це далеко не ті плоди, які ми сьогодні купуємо в маркетах.

Цукор – концентрований продукт, і наш організм просто ще не вміє адекватно на нього реагувати. Щоразу, як ви з’їдаєте солодощі або просто випиваєте підсолоджену каву чи чай, підшлункова залоза миттєво реагує, продукуючи інсулін. Цей гормон необхідний для того, аби глюкоза у крові змогла потрапити всередину клітин. Інакше кажучи, інсулін відіграє роль своєрідного ключа, яким «відмикають» клітину, аби туди змогла потрапити глюкоза.

За цукрового діабету першого типу підшлункова залоза виробляє недостатньо інсуліну. Через це у більшість клітин не потрапляє глюкоза, концентрація якої різко підвищується у крові. Варто зазначити, що до початку інсулінотерапії цукровий діабет першого типу вважався смертельною хворобою.

Інша ситуація з цукровим діабетом другого типу. У цьому випадку інсуліну продукується вдосталь, проте гормон неефективно взаємодіє з рецепторами клітин. Це інсулінорезистентність, наслідком якої знову ж-таки є цукровий діабет.

Як це не прикро звучить, але регулярне (майже щоденне) вживання цукру та солодощів – пряма дорога до цукрового діабету другого типу. Окреме питання, що в одних людей понаднормове зростання глюкози у крові вже спостерігається у 40 років, а в інших – у 80. Тобто, окрім способу життя, важливу роль відіграє і спадкова схильність до ожиріння та інсулінорезистентності.

Саме через небезпеку ожиріння, цукрового діабету та низки інших порушень дедалі більше людей відмовляють собі у цукрі. Але при цьому не відмовляються від замінників, більшість з яких не мають калорій та не виснажують підшлункову залозу. Давайте розберемося, які замінники цукру сьогодні використовуються та які стануть у пригоді різним категоріям населення.

Якими бувають замінники цукру

Усі підсолоджувачі можна розділити на дві великі групи – природні та синтетичні. Натуральні замінники цукру містяться у рослинній сировині, тоді як синтетичні виробляють з хімічних речовин.

Природні підсолоджувачі, як правило, мають деяку енергетичну цінність (яка нижча за цукор), тоді як штучні замінники цукру – не містять калорій. На відміну від цукру, природні підсолоджувачі набагато повільніше розщеплюються та не призводять до значних викидів інсуліну з підшлункової залози.

Цікаво. Деякі натуральні підсолоджувачі майже позбавлені калорій. До таких належать цукровий спирт еритритол (або еритрит) та стевія. При цьому стевія солодша за цукор, але її недоліком є специфічний присмак, який не всім до вподоби.

Синтетичні підсолоджувачі

Розглянемо найпопулярніші штучні замінники цукру, які сьогодні використовуються у харчовій промисловості.

Сукралоза

Цей замінник цукру був синтезований у 1976 році. На продуктових етикетках його позначають як Е955. Основна перевага сукралози у порівнянні з іншими синтетичними замінниками цукру – показники безпеки. Проведені за ці роки дослідження показують, що сукралоза цілком безпечна для здоров’я людини. Зокрема, FDA (Управління з продовольства і медикаментів США) вивчила понад 110 досліджень на людях і тваринах, після чого дійшла висновку про безпечність цього синтетичного замінника [1]. Відповідні організації ЄС, Канади та Австралії також рекомендують сукралозу особам з цукровим діабетом [2; 3].

Сукралоза солодша за цукор у 600 разів. Для осіб із цукровим діабетом та ожирінням вона стане у пригоді, бо цей замінник не впливає на рівень цукру у крові, а також не містить калорій. Гарна новина і для тих, кому важливий смак підсолоджувачів. Смак сукралози дуже близький до такого у звичайного цукру.

Сахарин

Сахарин у 300-400 разів солодший за цукор. Але недолік цього замінника в тому, що він має гіркуватий або металічний післясмак. У харчовій промисловості сахарин зареєстровано як Е954.

У 70-х роках минулого століття з’явилися наукові публікації, де було сказано, що сахарин збільшує вірогідність розвитку раку сечового міхура, проте пізніше ці дані були спростовані. Натомість, у 2014 році в авторитетному журналі Nature опубліковано дослідження, в якому йдеться про те, що сахарин порушує баланс кишкової мікрофлори, сприяючи непереносимості глюкози [4].

Аспартам

Це один з найпопулярніших замінників, який водночас заробив неоднозначну славу. Аспартам (Е951) майже у 200 разів солодший за цукор. Цей замінник широко використовується у харчовій промисловості, а саме у виробництві безалкогольних напоїв, йогуртів, шоколадних цукерок та інших харчових продуктів.

Аспартам вважається безпечним для здоров’я, що засвідчують і висновки FDA стосовно цукрозамінника [5]. Проте в різних джерелах (у тому числі й наукових) йдеться про шкідливість аспартаму, зокрема про те, що одним із продуктів метаболізму цього замінника є метанол (отруйний спирт). Це справді так, але кількість метанолу, яка утворюється в організмі після вживання аспартаму, вкрай низька, і не є отруйною. Наприклад, у червоному вині чи навіть фруктах міститься більше метанолу, тому подібні застереження зайві.

Єдина доведена небезпека аспартаму стосується людей з фенілкетонурією. Це спадкова хвороба, що пов’язана з порушення обміну білків та амінокислот, зокрема фенілаланіну. Під час метаболізму аспартаму утворюється деяка кількість фенілаланіну, а тому людям із такою хворобою вживати продукти з аспартамом не можна.

Цикламат

Цикламат (Е952) приблизно у 30-50 разів солодший ніж цукор. Є дослідження, які показують, що цикламат підвищує ризик розвитку раку сечового міхура у щурів. При цьому епідеміологічні дослідження поки що не підтверджують цих ризиків у людей [6]. Із 60-х років цикламат був заборонений у Великій Британії, але з 1996 року його знову дозволили, як і у всіх країнах Європи. Сьогодні цикламат дозволено використовувати у харчовій промисловості і в більшості кран Азії. При цьому цей замінник досі заборонений у Південній Кореї та США [7].

Ацесульфам К

Ацесульфам калію (Е950) вперше було синтезовано у 1967 році. Цей замінник у 150-200 разів солодший ніж цукор, але у високих концентраціях залишає гіркий або металічний післясмак.
Варто зауважити, що «пристрасті» навколо цього замінника не вщухають і досі. Деякі дослідження вказують на ймовірну канцерогенну дію ацесульфаму [8]. Проте ані FDA, ані Європейське агентство з безпеки харчових продуктів не вважає ацесульфам небезпечним, і тому дозволяє його використання у харчовій промисловості.

Природні замінники цукру

А тепер розглянемо найбільш поширені природні підсолоджувачі.

Фруктоза

Це один з найпопулярніших та найдоступніших підсолоджувачів. Значна частина полиць діабетичних продуктів у маркетах містять саме фруктозу.

Цікаво, але калорійність фруктози майже така, як і в цукру – 3,7 ккал/г (у цукру – 4 ккал/г). Але при цьому фруктоза майже удвічі солодша за цукор, тому її зазвичай беруть менше. Ще однією перевагою фруктози є глікемічний індекс – 19 (для цукру – 80). Інакше кажучи, фруктоза не викликає різкого підвищення цукру в крові.

Водночас зловживати фруктозою також не варто. Багато людей із цукровим діабетом вважають, що діабетичні солодощі (зокрема і з фруктозою) можна їсти в необмежених кількостях. Надлишкове вживання фруктози чинить неабияке навантаження на печінку. Крім того, це призводить і до накопичення жирової маси, через надлишок отриманих калорій. Результати деяких досліджень дають змогу науковцям припускати, що зловживання фруктозою може сприяти розвитку серцево-судинних захворювань, проте підтверджень цьому допоки немає [9].

Стевія

У 70-х роках минулого століття почали культивувати стевію – рослину з роду айстрових. Інтерес у культивуванні полягав у тому, що стевія містить глікозиди, які у 250-300 разів солодші за цукор.

Сьогодні екстракти стевії (рідкі та кристалічні) широко використовуються в більшості країн світу. Однією з переваг стевії є те, що вона майже не містить калорій. Та з іншого боку, рослинний замінник цукру стевія має специфічний присмак. Сьогодні деякі виробники навчилися очищувати екстракти стевії, що позбавляє продукт неприємного трав’яного присмаку.

Природні цукрові спирти

До таких належить сорбіт на еритритол (або еритрит). Перший використовується вже давно. Сорбіт удвічі менш солодкий за цукор, а його калорійність становить 2,4 ккал/г.

Про еритритол стало відомо ще в середині ХІХ ст., проте лише у 90-х роках минулого століття його почали використовувати як замінник цукру. Він не такий солодкий як цукор, проте майже не містить калорій. Крім того, цей натуральний замінник цукру ніяк не позначається на рівні глюкози та інсуліну у крові. Дедалі більше досліджень вказують на те, що еритритол повністю безпечний для здоров’я і добре переноситься організмом, навіть у разі надлишкового споживання.

Висновки

Як ми бачимо, далеко не завжди синтетичний тотожний шкідливому. Низка штучних замінників цукру є цілком безпечними. Вони несуть неабияку користь для людей із цукровим діабетом або осіб, що контролюють вагу при схудненні. При цьому це зовсім не означає, що можна зловживати замінниками та солодощами, де замість цукру використовується підсолоджувач. Для кожного замінника існують рекомендовані дози. Наприклад, для сахарину добова норма становить не більш ніж 15 мг на кілограм маси тіла; для сукралози – приблизно 1 мг; для аспартаму – 50 мг.

Ще один висновок, який варто зробити, – підсолоджувачі стають більш безпечними для здоров’я. Наука та медицина не стоять на місці. З’являються нові технології, які дають змогу отримувати як синтетичні, так і природні замінники цукру з високими показниками безпеки. А використовувати чи ні замінники цукру – вирішувати вам, опираючись на низку факторів.

Михайло Хецуріані

Джерела:
1. Sucralose – FDA Final Rule – Food Additives Permitted for Direct Addition to Food for Human Consumption”. United States: Food and Drug Administration. Archived from the original on 18 October 2012. Retrieved 17 July 2011.
2. Canadian Diabetes Association 2008 Clinical Practice Guidelines for the Prevention and Management of Diabetes in Canada. Canadian Journal of Diabetes. 32 (Supplement 1): S41. September 2008.
3. Goldsmith LA (2000). Acute and subchronic toxicity of sucralose. Food Chem. Toxicol. 38 Suppl 2: S53–69.
4. Eran Elinav, Eran Segal, Zamir Halpern, Hagit Shapiro, Ilana Kolodkin-Gal. Artificial sweeteners induce glucose intolerance by altering the gut microbiota // Nature. – 2014-10. – Vol. 514, iss. 7521. – P. 181–186.
5. CFR – Code of Federal Regulations, Title 21, Part 172: Food additives permitted for direct addition to food for human consumption. Subpart I – Multipurpose Additives; Sec. 172.804 Aspartame. US Food and Drug Administration. 1 April 2018. Retrieved 22 August 2019.
6. Weihrauch M. R., Diehl V. Artificial sweeteners – do they bear a carcinogenic risk? (англ.) : journal. – 2004. – Vol. 15, no. 10. – P. 1460–1465.
7. High-Intensity Sweeteners. U.S. Food and Drug Administration. May 19, 2014. Retrieved February 8, 2015. Are there any high-intensity sweeteners that are currently prohibited by FDA for use in the United States but are used in other countries? Yes. Cyclamates and its salts (such as calcium cyclamate, sodium cyclamate, magnesium cyclamate, and potassium cyclamate) are currently prohibited from use in the United States.
8. Karstadt, M. L. (2006). Testing Needed for Acesulfame Potassium, an Artificial Sweetener. Environmental Health Perspectives. 114 (9): A516, author reply A516–7.
9. Malik, Vasanti S.; Hu, Frank B. (2015). Fructose and Cardiometabolic Health: What the Evidence from Sugar-Sweetened Beverages Tells Us. Journal of the American College of Cardiology. 66 (14): 1615–1624.
Категорії
Краса та здоров'я

Краса взимку: неможливе можливо!

Для багатьох з нас зима – період жорсткий: холодно, морозно, вітряно, часто похмуро, сніжно, сиро, мокро і знову морозно та вкрай бракує сонечка. Тому ми обмотуємо шию та обличчя шарфами і вдосталь наносимо на шкіру живильні креми. Однак нинішні зими часто нагадують тривалу осінь, вводячи нас в оману. Здається, що за такої погоди нічого в принципах догляду за шкірою змінювати не потрібно. Але фахівці кажуть, що потрібно!

НЕ НАШКОДЬ!

Унаслідок зрозумілих причин зараз стало легко приховувати дефекти шкіри обличчя. І якщо раптом так сталося, що по щоках пройшовся колючий вітер і мороз, через що вони вкрилися червоними плямками і стали шорсткуваті, подібні неприємності легко приховати від оточуючих за захисною маскою. Але ж від себе не сховаєшся. Та й доглядаємо ми за шкірою все ж частіше для себе, ніж для інших (принаймні хочеться в це вірити). Тому варто піклуватися про свою шкіру і взяти на озброєння рекомендації фахівців. І одна з них – не нашкодь!

«Найчастіша і найпоширеніша помилка, якої припускається багато жінок, пов’язана з використанням зволожуючих кремів і сироваток, – розповідає Наталя Петрусь, косметолог і співзасновниця бренду натуральної косметики Uspix. – Користуватися ними зимовими ранками вкрай небажано, тому що це спровокує додаткову сухість. Коли на вулиці +7 і нижче – зволожуючі засоби краще використовувати ввечері.

Експерт

Наталя Петрусь, косметолог

Звичайно, на ринку косметичних продуктів представлено засоби зволоження шкіри, використання яких можливе і допустиме вранці, але не менш ніж за годину до виходу з дому. Як свідчить практика, мало хто з жінок дотримується цієї рекомендації. Тому моя порада – все ж перенести (а не виключити!) зволоження шкіри на вечір, а вранці використовувати живильні креми (наприклад, із маслом Ши).

Хочеться звернути увагу: зволожувати шкіру в зимовий період необхідно! Що для цього ефективно використовувати? Зараз варіантів безліч. Я б рекомендувала під час вечірнього догляду спочатку наносити зволожуючі сироватки і тільки потім – живильний крем.

Ще одну можливість забезпечити свою шкіру потрібною вологою дарують маски для обличчя. Їхній вибір також величезний. Єдиний нюанс – звертайте увагу на рекомендації виробника щодо можливої частоти застосування маски. Нерідко продуценти позначають: наносити не більш ніж двічі на тиждень. Однак є й такі маски (як правило, належать до категорії натуральних), які рекомендується використовувати щодня, забезпечуючи шкірі потрібне живлення і зволоження.

І, звичайно ж, не забувайте про вечірнє очищення шкіри. У сучасних реаліях, коли ми щодня носимо захисні маски, – це крайня необхідність».

Парафіновий порятунок для рук?

Якщо обличчя ми ще можемо приховати за маскою або шаром тонального крему, то руки не сховаєш. Хоча, звичайно, завжди залишається варіант – надіти рукавички. Тим не менше шкіра рук також потребує особливого догляду взимку. Тим паче зараз – у період, коли з метою безпеки здоров’я активно використовуються антисептики, які, як відомо, дуже сушать шкіру.

Хорошим засобом для догляду і, можна сказати, порятунку шкіри рук, за словами експерта, можуть стати парафінові маски. Вони надають потужний регенеруючий і відновлювальний ефект. Заспокоюють шкіру, живлять її, а також усувають ті самі неприємні наслідки впливу жорсткої зимової погоди – лущення, шорсткість, почервоніння. Ще в зимовий період важливо виробити звичку часто використовувати живильний крем. Часто – це значить не тільки вранці і ввечері, але і протягом дня – наприклад, у проміжках між дезінфекцією рук.

Масло дерева ШИ

Окремо варто сказати про креми (як для рук, так і для обличчя), до складу яких входить масло африканського дерева ШИ. У зимовий період продукти, створені на його основі, стануть справжнім порятунком. Вважається, що це унікальне масло відрізняється високою здатністю до клітинної регенерації, а тому має ранозагоювальну властивість, ідеально рятуючи шкіру від тріщин, мікротріщин, подряпин. Креми, створені на основі масла Ши, рекомендується використовувати у разі нерівномірного кольору шкіри, шорсткості, лущення, сухості, тонкості, сірості і тьмяності, а також, коли шкіра страждає від нестачі живлення і зволоження, під час вікових проблем шкіри і як засіб профілактики.

І нехай ваша шкіра сяє здоров’ям!

Категорії
Краса та здоров'я

Чекапы – важные маркеры здоровья. Часть 2

(Продолжение, начало в № 10 (98))

Завершим самый нужный, на мой взгляд, список для чекапов. Как я уже писал в прошлый раз, всего таких чекапов (экспресс-обследований) двенадцать.

7. Индекс НОМA

Этот индекс используется для оценки углеводного обмена и инсулинорезистентности (устойчивости к инсулину). Он рассчитывается по специальной формуле.

Данный индекс нужен, чтобы оценить риск развития сахарного диабета, атеросклероза, сердечно-сосудистых заболеваний. Согласитесь, очень важно знать этот показатель, учитывая, что 2/3 смертей случаются от сердечно-сосудистых заболеваний.

8. Тест на H.pylori

Очень часто проблемы с желудком вызывает коварная бактерия – хеликобактер пилори (Helicobacter pylori)

Для справки. Helicobacter pylori (H. Pylori) – болезнетворная бактерия-паразит, которая производит множество токсинов, поражающих слизистую оболочку желудка и двенадцатиперстной кишки. Именно в этих органах она обитает. 

Хеликобактер пилори приводит к воспалительным процессам, вызывает гастрит, язву и ряд других заболеваний, появление которых еще не так давно объясняли генетической предрасположенностью и нарушением здорового питания. 

Доказано, что в ряде случаев гастрит и язва вызваны именно инфицированием этой бактерией. То есть этими заболеваниями, оказывается, можно так же легко заразиться, как и гриппом. 

Причем если большинство бактерий гибнет в кислой желудочной среде, то хеликобактер пилори в ней очень даже жизнеспособна. Она легко приспосабливается к агрессивной среде и без особого труда передвигается по стенкам внутренних органов благодаря специальным жгутикам на ее поверхности. 

Поводом для назначения анализа на хеликобактер пилори будут такие симптомы: 

  • боли в желудке после приема пищи;
  • частая отрыжка;
  • повторяющаяся изжога;
  • затруднение во время глотания пищи;
  • метеоризм и урчание в животе;
  • тошнота и рвота;
  • частая диарея и запоры, длящиеся более двух суток;
  • нарушение аппетита и потеря веса без видимой причины;
  • появление крови во время рвоты и дефекации. 

Как выявить эту бактерию?

Самыми эффективными методами обнаружения бактерии являются ИФА (иммуноферментный анализ) на хеликобактер пилори и анализ кала (ПЦР).

А еще есть дыхательный тест – самый безобидный и простой. Анализ показывает продукты жизнедеятельности бактерии в воздухе, который вдыхает пациент.

Кстати, данный метод достаточно чувствительный, его достоверность составляет 90–95 %, а результат будет готов максимум через 25 минут. Правда, есть некая специфическая подготовка: соблюдение определенной диеты, исключение приемов определенных препаратов и т. д.

Кстати!

За вклад в изучение бактерии хеликобактер пилори ученые Барри Маршал и Робин Уоррен в 2005 году получили Нобелевскую премию в области медицины. Именно они опровергли медицинскую доктрину о роли стресса, острой пищи и повышенной кислотности в этиологии язвы. 

Вдумайтесь, часто люди годами мучаются с болями в животе и не удосуживаются сходить и сдать элементарный анализ.

9. PSA (для мужчин) и ПАП-тест + ВПЧ (для женщин)

Простатический специфический антиген (ПСА) – это опухолевый маркер, определение которого проводится в сыворотке крови. Применяется для диагностики и наблюдения за течением рака простаты и аденомы простаты – доброкачественной гиперплазии предстательной железы (ДГПЖ). 

Как много жизней может спасти своевременно сданный ПСА!

Рак шейки матки занимает 3-4 место по распространенности злокачественных процессов среди женщин. На ранних стадиях заболевание излечимо на 100 %, поэтому его очень обидно пропустить. 

Для справки. ПАП-тест – это метод жидкостной цитологии с окраской по Папаниколау (Пап-тест / РАР-тест), который рекомендован Всемирной организацией здравоохранения в качестве «золотого стандарта» диагностики рака шейки матки. Его результативность составляет 95 %. Пап-тест помогает выявить болезнь даже тогда, когда клинические симптомы еще отсутствуют. 

Рак шейки матки имеет длительный период развития – в среднем 10-15 лет, а значит, тяжелого заболевания можно избежать! С момента, когда ПАП-тест был введен в медицинскую практику (в 1950 г.), смертность женщин от рака шейки матки снизилась в 10 раз!

Теперь поговорим о том, что такое ВПЧ-тест. Вирус папилломы человека чаще всего поражает кожу, слизистую половых органов, ротовую полость. 

Для справки. Папилломавирусы – это единственная группа вирусов, которые индуцируют образование опухолей в естественных условиях. В частности, способствуют перерождению папилломы в карциному (вид рака).

ВПЧ-инфекция очень коварна, и связанные с ней предшествующие раку изменения не только не вызывают никакого беспокойства и дискомфорта, но и часто не обнаруживаются при обычном осмотре у гинеколога. 

Тест на вирус папилломы человека (ВПЧ-тест) является надежным помощником: его выявление обращает особое внимание на проблему возможного развития рака, вынуждает провести дополнительные обследования.

Кстати!

Сейчас во многих европейских странах используется цервикальный скрининг, включающий в себя регулярное обследование женщин на вирус (ВПЧ-тест)  и/или ПАП-тест (определяет изменения в клетках, связанные с вирусом). 

Каждая женщина проходит такое обследование один раз. Опыт ряда стран показал, что подобная практика позволяет снизить вероятность заболеть раком шейки матки более чем в 1000 раз!

10. Анализ кала на скрытую кровь 

Для справки. Анализ кала на скрытую кровь – анализ, проводимый в целях выявления скрытого кровотечения из различных отделов желудочно-кишечного тракта. Он позволяет обнаружить измененный гемоглобин эритроцитов даже в том случае, когда сами эритроциты при микроскопическом исследовании кала не определяются.

Кровь при дефекации может говорить о серьезном заболевании, начиная от анальной трещины и заканчивая злокачественным новообразованием в органах пищеварения. Но на ранних этапах опасная патология часто развивается без явных симптомов, и заметить скрытое кровотечение бывает сложно. 

Анализ кала на скрытую кровь обнаруживает мельчайшие примеси крови и позволяет диагностировать заболевания в начальных фазах, что крайне важно при подозрении на онкологию.

11. Ферритин

Мало кто знает о значении этого анализа. 

Для справки. Ферритин – сложный белковый комплекс, который выполняет роль главного внутриклеточного депо железа у человека и животных.

Важно, что ферритин высвобождается из печени в кровь при всех заболеваниях печени, опухолях или метастазах в печень, при длительном злоупотреблении алкоголем, приеме оральных контрацептивов. 

Таким образом, избыточное присутствие ферритина в крови может быть маркером рака.

12. Скрининг на колоректальный рак и маммография (для женщин)

Колоректальный рак раньше встречался в основном у пожилых людей. В последнее время диагноз существенно помолодел. Ежегодная заболеваемость превышает 1 миллион случаев, а ежегодная смертность – более 500 тысяч человек. 

По прогнозам, абсолютное число случаев колоректального рака в мире в ближайшие два десятилетия резко увеличится в результате факторов экологии и плохого питания.

Колоректальный рак занимает второе место по смертности от злокачественных новообразований. 

Чаще всего колоректальный рак возникает из полипов толстой кишки. 

Для справки. Термин «полип» означает наличие отдельного участка ткани, который выдается в просвет кишки. При проведении колоноскопии в рамках скрининга аденоматозные полипы обнаруживаются у 18-36 % пациентов.

Своевременно удаленный полип означает отсутствие грозной проблемы. 

Метод обнаружения полипа, колоноскопия, – можно сказать, безболезненная процедура, особенно под наркозом. 

Рекомендуемая частота прохождения колоноскопии – каждые три года после 45 лет. 

Что касается маммографии, то речь идет о рентгеновском методе исследования молочных желез. 

Зачем проводится маммография?

Маммография выполняется для оценки образований в молочной железе (выявление самой женщиной или врачом при осмотре) и исключения/подтверждения злокачественного или доброкачественного новообразования молочной железы.

Женщин часто беспокоит вопрос: а лучевая нагрузка большая? 

Нет. Лучевая нагрузка при маммографии значительно ниже, чем при рентгенографии легких (в несколько раз). 

Регулярное выполнение исследования не приводит к увеличению риска развития рака молочной железы. Единственное противопоказание: беременность либо кормление грудью.

Ну и часто женщины не знают регулярность таких чекапов – когда следует проходить маммографию?

При отсутствии жалоб и заболеваний молочных желез первую маммографию рекомендуется выполнять после 40 лет. 

Также рекомендуется проводить это исследование однократно в возрасте от 35 до 40 лет. С 40 до 50 лет необходимо проходить его один раз в два года, после 50 лет – каждый год. 

При наличии заболеваний молочных желез (мастопатия, доброкачественные и злокачественные опухоли и др.) маммографию назначает врач.

Лучше комбинировать маммографию с УЗИ, потому что оно позволяет визуализировать все участки молочной железы, включая те, которые расположены вблизи грудной стенки (труднодоступные для рентгеновского исследования). 

Применение УЗИ в сочетании с маммографией повышает точность диагностики, особенно при обследовании молодых женщин, у которых ткань молочных желез характеризуется более высокой плотностью.

Вот такой несложный список чекапов, позволяющий быть начеку! 

Категорії
Краса та здоров'я

Епідемія красі не завада: що робити, коли захисна маска подразнює шкіру?

Аби уповільнити поширення збудника COVID-19, всі без винятку організації з питань охорони здоров’я рекомендують носити під час перебування у громадських місцях захисну маску. Справді, маски відіграють важливу роль у зменшенні ризику передачі коронавірусу, проте часте носіння їх може стати важким випробуванням для шкіри обличчя. 

Наприклад, цей запобіжний захід здатен серйозно нашкодити «естетиці», спричиняючи такі проблеми, як запальний висип та лущення шкіри, свербіж або загострення акне.

Маска проти шкіри: причини подразнень 

Напевно, всі помічали, що тривале носіння маски може спричинити дискомфорт або навіть  подразнити шкіру обличчя та вух. Річ у тім, що захисні (медичні) маски створюють на шкірі обличчя оклюзивне, тобто закрите середовище, яке збільшує кількість вологи в закритій ділянці. Цей надлишок вологи не викликає занепокоєння, якщо ви носите маску протягом короткого періоду часу, наприклад, під час покупки продуктів у супермаркеті або на візиті до лікарні. Проте у разі носіння маски протягом декількох годин надлишок вологи може стати причиною проблем, найпоширеніші з яких – подразнення шкіри на носових перетинках, підборідді або щоках, почервоніння, а також прищі.

Перелічені проблеми найчастіше притаманні людям, які мають в анамнезі такі діагнози:

  • акне (вугровий висип);
  • розацеа;
  • атопічний дерматит (екзема);
  • купероз (розширені судини на шкірі);
  • періоральний дерматит; 
  • або алергічний контактний дерматит.

У випадку перелічених дерматологічних захворювань за тривалого носіння маски для обличчя стан шкіри погіршується доволі швидко. Майже так само страждає від тривалого використання маски суха або надто чутлива шкіра обличчя. Проте відмовлятися від захисту не варто – просто потрібно відкоригувати щоденний догляд за шкірою. 

Як уникнути подразнень, пов’язаних із використанням маски: захист шкіри та краси

Щоб запобігти виникненню вищенаведених проблем, дерматологи рекомендують дотримуватися доволі простих правил. 

Найголовніше, що ви можете зробити, щоб запобігти подразненню шкіри під маскою, – підтримувати її чистою та добре зволоженою. До і після носіння маски обережно очистіть обличчя за допомогою pH-збалансованого очищаючого засобу для видалення шкірного жиру, бруду, макіяжу та бактерій. Людям, які страждають від акне, варто звернути увагу на очисні пінки з марганцем: вони допомагають видаляти надлишки жиру і при цьому не засмічують пори.

Виробіть звичку ретельно змивати залишки очищувальних засобів: вони теж можуть викликати подразнення шкіри. 

Ризик запалень на шкірі також залежить від якості і температури води, якою ви звикли вмиватися. Надто жорстка вода за тривалого застосування пересушує шкіру, викликаючи запалення і лущення. Тому якщо шкіра «подразнюється» під час контакту з водопровідною водою, використовуйте для вмивання бутильовану воду. Крім того, варто пам’ятати, що звичка вмиватися холодною водою спричиняє звуження судин і погіршує мікроциркуляцію, в результаті чого порушується трофіка (живлення) шкіри, і вона пересушується, втрачає еластичність. Знову ж таки, гаряча вода провокує розширення судин і послаблює їхні стінки, що призводить до проблем на кшталт куперозу. Крім того, гаряча вода розширює пори. Тому оптимальна вода для вмивання – кімнатної температури.

Після ретельного, але делікатного вмивання застосуйте тонік, а потім нанесіть на шкіру ніжний крем – обов’язково відповідно до типу шкіри. 

Зволожуючий або живильний крем потрібно наносити відразу після вмивання, не зволікаючи. Щоб отримати максимальний ефект від зволожуючого крему, дерматологи радять застосовувати продукти, що містять принаймні один із таких інгредієнтів:

  • кераміди (цераміди)
  • гіалуронова кислота
  • диметикон (речовина, що допомагає створити бар’єр між подразнювальними чинниками і шкірою)
  • оксид цинку – у випадку, коли на шкірі з’являються прищі або червоні плями.

Делікатний і регулярний догляд за шкірою гарантовано допоможе запобігти виникненню «небажаних явищ» під маскою.

Догляд за шкірою під час носіння маски: від чого потрібно відмовитися ?

Американська академія дерматології радить забути про повний макіяж на той час, коли ви носите захисну маску. Річ у тім, що під маскою тональний крем, най­імовірніше, закупорить пори і призведе до появи комедонів та запальних висипань. Якщо ви все-таки вважаєте, що макіяж вам конче необхідний, використовуйте для цього лише продукти, позначені на упаковці як «некомедогенні» або такі, що «не забивають пори». Тому передусім уникайте косметичних продуктів з вазеліном – цей поширений інгредієнт створює щільну оклюзивну плівку на шкірі й дуже швидко «забиває» пори.

Суворо забороняється застосовувати для шкіри обличчя грубі, зернисті скраби: вони десятикратно збільшують ризик подразнення. Такі продукти здатні значно погіршити перебіг акне, не кажучи вже про купероз і розацеа, руйнуючи здорову гідро-ліпідну мантію шкіри. Так само варто відмовитися від агресивних очищувальних засобів, що подразнюють шкіру, передусім лужного мила та продуктів на спиртовій основі.

Також аби зменшити ризик виникнення проблем зі шкірою, уникайте пробувати такі агресивні процедури, як хімічний або ретиноїдний пілінг, механічна ексфоліація на кшталт мікродермабразії тощо.

Загалом фахівці рекомендують відмовитися від застосування топічних ретиноїдів на цей час взагалі. У випадку коли це неможливо, потрібно наносити такий лікувальний крем перед сном і в жодному разі не збільшувати стандартну кількість засобу.

Період носіння маски – не час для випробовування нових косметичних засобів з догляду за шкірою обличчя, оскільки вони можуть подразнити шкіру: носіння маски і на короткий час може зробити навіть цілком нормальну шкіру чутливою та більш «примхливою». У такій ситуації можуть подразнювати шкіру й засоби з догляду за шкірою, які ви використовували в минулому й були ними цілком задоволені.

Коли шкіра все ще залишається подразненою, спробуйте зменшити кількість застосовуваних косметичних засобів, особливо тих, що містять ферменти (папаїн, бромелайн), кислоти (саліцилову, фруктові), ароматизатори, ефірні олії, ментол тощо. 

Залиште лише необхідний мінімум: 

1) молочко / пінка для вмивання, яка ефективно очищує шкіру, при цьому не пошкоджуючи її;

2) тонік для обличчя, який потрібно застосовувати одразу після вмивання;

3) зволожуючий / живильний крем, розроблений спеціально для вашого типу шкіри, який застосовується після вранішнього вмивання та на ніч, після вечірнього.

Акцент – на маску 

Окремо знизити ризик проблем зі шкірою допоможе  «правильна» маска, що відповідає таким характеристикам:

  • Має приємну, зручну посадку, й водночас доволі щільно прилягає до носа, з боків і під підборіддям, аби захистити від коронавірусу. Чудово, якщо маску можна регулювати, аби щоразу не поправляти її на обличчі. 
  • Має щонайменше два прошарки тканини, яка на внутрішньому шарі, що прилягає до шкіри, має бути м’якою, натуральною та повітропроникною. Найкращий вибір – бавовняна маска. І навпаки, уникайте синтетичних тканин, таких як нейлон, поліестер та віскоза, особливо на прошарку, який прилягає до шкіри: вони частіше подразнюють шкіру та спричиняють запальні плями і висипання.
  • Аби уникнути натирання ділянок за вухами, знайдіть маски із різними типами зав’язок та вушних петель і щодня носіть інший тип. Деякі фахівці навіть радять носити пов’язки на ґудзиках, якщо навіть «правильна» маска на гумках спричиняє надмірне тертя за вухами.

Коли вам здається, ніби маска занадто щільна, тисне або, навпаки, ковзає по обличчю, це додатково може подразнювати шкіру. 

Варто згадати, що деякі люди сьогодні надають перевагу респіраторам № 95: це критично важливі запобіжні засоби для медичних працівників, але через щільне прилягання вони можуть спричинити тиск та пошкодження шкіри. Тому у звичайних умовах краще підібрати більш делікатний варіант захисту. Якщо ж респіратор № 95 потрібно носити для роботи, знімайте його на п’ять хвилин кожні дві-три години у безпечному місці подалі від інших людей.  

Навіть зі звичайною маскою кожні чотири години робіть 15-хвилинну перерву, знімаючи її: медичні працівники, які перебувають на передовій під час пандемії коронавірусу, виявили, що це допомагає врятувати їхню шкіру. Звичайно, знімайте маску лише після миття рук і тоді, коли це безпечно: на відкритому повітрі, коли ви можете триматися дистанції принаймні на пів метра від інших людей, усередині машини, коли ви на самоті, а також удома.

Іще один важливий ритуал – прання маски, в пральній машині або вручну з використанням гіпоалергенного прального засобу без ароматизаторів. Наразі більшість авторитетних організацій охорони здоров’я рекомендують прати тканинну маску після кожного використання. Це захід, який не тільки захистить вас від коронавірусу, але й від подразників, які негативно впливають на стан шкіри обличчя. 

Виправши маску, перевірте її форму: коли вона більше не прилягає щільно (і зручно) до обличчя, вона втрачає захисні властивості.

Джерела: 

 9 ways to prevent face mask skin problems.

Taking care of your skin while wearing a face mask.

Skin care tips during the COVID-19 (coronavirus) pandemic.

Категорії
Краса та здоров'я

Чекапы – важные маркеры здоровья

Дорогие коллеги, в своих статьях мы обычно призываем к личностному и интеллектуальному росту и стремимся дать советы по достижению коммерческого успеха. Но все это не имеет никакого значения без здоровья. Поэтому мы решили подготовить несколько публикаций о чекапах.

12 друзей чекапа

Звучным английским словом сheck-up называется полное медицинское обследование в экспресс-формате. За короткое время человек получает самую необходимую информацию о состоянии своего организма.

Ранее были стандартные процедуры диспансеризации, чекап отличается тем, что обследование проводится в максимально сжатые сроки, что удобнее.

Кому же необходимо полное медицинское обследование? 

Прежде всего, именно внешне здоровым людям. Тот, кто уже имеет какое-либо заболевание, обычно стоит на учете у соответствующего специалиста и регулярно приходит на обследования.

Человек, оценивающий свое состояние как удовлетворительное, очень часто не уделяет внимания своему здоровью. Он думает: ничего не болит, значит, все в порядке и нет никакой необходимости идти к врачу. Но, как я уже писал, многие серьезные заболевания на ранних стадиях никак не проявляются, и обнаружить их можно лишь с помощью анализов и инструментальных исследований. А успех лечения, как известно, напрямую зависит от своевременности диагностики.

Как часто необходимо проходить чекапы?

Регулярно всем практически здоровым людям 1 раз в два года в возрасте 25–45 лет. После 40 лет, когда риск развития заболеваний повышается, комплексные диагностики советуют проходить ежегодно.

Еще одна категория людей, нуждающихся в услуге чекап, – это люди с неопределенными жалобами на здоровье, какими-то «грешками» в образе жизни, такими как малоподвижный образ жизни, курение, частое пивко по вечерам, повышенная нервная нагрузка.

Также неблагоприятная наследственность может быть частым поводом проведения чекапов. Мой знакомый главный врач частной клиники, зная о своей наследственности – колоректальный рак, каждые два года проходит колоноскопию, и ему уже трижды удаляли потенциально опасные полипы.

А проходили ли вы хоть один чекап?

В литературе много рекомендаций по чекапам, разумеется в него должен входить осмотр семейного врача, для женщин, среди прочего, – гинеколога, со всем необходимым диагностическим комплектом: ЭКГ, УЗИ, эхо сердца, флюорография, контроль давления и т. д., с возрастом не забываем о проверке зрения и слуха.  

Существует, конечно, огромное множество портфельных чекапов, различных неврологических диагностик, женское и мужское здоровье, полный онкопоиск, генетический паспорт и др.

Клиники рекомендуют обследования в экспресс-формате на все вкусы и кошельки пациентов, в таком изобилии легко заблудиться, в итоге пациент смотрит на эти рекомендованные списки и делает вывод: «Да ну вас в баню!». Столько всего, какой-то эффект буриданова осла. Чем больше медицинские источники пишут о чекапах, тем быстрее человек понимает: «В этом невозможно разобраться, лучше я никуда не пойду, а то я знаю этих докторов, точно найдут что-то, чтобы потом до смерти залечить».

Поэтому привожу самый, на мой взгляд, необходимый список для чекапов.

Сейчас будет немного необходимой медицины, рекомендую вникнуть. Тем более, я попытался все упростить и структурировать.

1 Осмотр грамотного семейного врача, с подробным семейным анамнезом, образом жизни и выявлением всех факторов риска потенциально опасных заболеваний.

2 Гликолизированный гемоглобин (HbA1c). 

Гликозилированный гемоглобин является важнейшим индикатором, показывающим уровень сахара в крови за определенный период, именно за период, не кратковременное повышение уровня глюкозы в крови.

Это комплекс, состоящий из гемоглобина и глюкозы, которые необратимо соединились, что и есть четким признаком сахарного диабета. С помощью анализа на гликированный гемоглобин в крови можно выявить диабет на ранних стадиях, и это помогает начать своевременное и адекватное лечение. К примеру, моему сотруднику сделали такой анализ, нашли существенные изменения, но все обошлось диетой.

3 Липидограмма.

Липидограмма − исследование, определяющее уровень липидов различных фракций крови. Позволяет обнаружить нарушение липидного обмена и оценить риск развития сердечно-сосудистых заболеваний. Особенное внимание обращайте на соотношение «плохого» и «хорошего» холестерина. Все эти разговоры, что, мол, холестерин не так уж и опасен, не состоятельны, это важнейший показатель профилактики сердечно-сосудистых заболеваний.

4 Тиреотропный гормон – ТТГ.

Тиреотропный гормон (ТТГ) – очень важная составляющая в системе обмена веществ, его нужно обязательно контролировать. Он вырабатывается в гипофизе и управляет работой щитовидной железы, поэтому его называют регулирующим.

ТТГ стимулирует синтез других гормонов – трийодтиронина (Т3) и тироксина (Т4). Они, в свою очередь, обеспечивают энергетический баланс в организме, синтез белка и витамина А, регулируют моторную функцию кишечника и менструальный цикл, отвечают за рост, работу центральной нервной системы (ЦНС), сердечно-сосудистой системы, состояние органов слуха и зрения.

Фактически эти гормоны (ТТГ, Т3, Т4) теснейшим образом связаны между собой. ТТГ отвечает за выработку Т3 и Т4, а при повышении их уровня они подавляют сам тиреотропный гормон. Кроме того, ТТГ обеспечивает поступление йода из плазмы крови в клетки щитовидной железы, ускоряет синтез белков, нуклеиновых кислот, фосфолипидов.

Вот такое большое значение имеет тиреотропный гормон. Часто бывает, что у людей какие-то проблемы с энергией, постоянная усталость, мы все списываем на напряжение, стрессы, а у нас попросту гормональная дисфункция.  

В менеджменте и лидерстве есть такой показатель, как VQ – это коэффициент жизненной энергии, или, иными словами, способность руководителей заряжать энергией себя и окружающих.

Если ваш лидерский потенциал идет на спад, это вполне может быть связано с гормонами.

5 Набор маркеров вирусных гепатитов В и С.

Вирусные гепатиты сейчас достаточно эффективно лечатся, если, конечно, о них знать, а вот если не знать, они могут привести к циррозу или раку. Здесь, по-моему, все понятно.

Пример: Один мой знакомый обратился ко мне: мол, все пропало, у меня начался цирроз печени, ферменты зашкаливают, обнаружили гепатит С.

Прошел курс современной дорогостоящей противовирусной терапии, плюс набор капельных введений – и все нормализовалось. Правда, знаю также многих носителей гепатита С, которые продолжают есть и пить все подряд.

6 Витамин (гормон) D.

Витамин D, или как его еще по-другому называют – кальциферол или антирахитический витамин, – это жирорастворимый витамин, необходимый для регулярного обмена кальция и фосфора в организме, а также для «доставки» этих микроэлементов в костную ткань.

Витамин D по большей части проявляет свою активность в кишечнике. Он влияет на дифференцировку клеток и развитие иммунной системы.

А как вы понимаете, нельзя пренебрегать дифференцировкой клеток, они ведь могут неправильно поделиться.

В последнее время участились случаи дефицита витамина D как у взрослых, так и детей. Это может быть связано с экологией, жизненными условиями, неполноценным поступлением питательных веществ в организм или другими причинами.

Мы знаем, что дефицит витамина D у детей проявляется нарушением фосфорно-кальциевого обмена. Из-за этого нарушается процесс образования костей, что может привести к развитию рахита.

А вот у взрослых дефицит витамина D может привести к развитию кариеса и остеопороза, часто возникают переломы, может наблюдаться мочекаменная болезнь. Это происходит из-за усиленного «вымывания» Ca из костной ткани и нарушения всасывания его в почечных канальцах.

Недостаточность витамина D может также проявиться при заболеваниях печени и почек, так как эти органы непосредственно участвуют в образовании активной формы витамина.

Следите за этими важными маркерами здоровья вашего организма!

Продолжение, часть вторая