Категорії
Краса та здоров'я Рубрикатор

Безпечний захист вiд сонця

Про SPF-фільтри знають, напевно, всі. Як тільки наближається літо, ми згадуємо про захист шкіри від впливу ультрафіолету, і починаємо купувати всілякі кремчики. Дехто з нас і не забував про ці корисні засоби впродовж року і піклувався про власну шкіру щодня. Але чи потрібно це?
Пропонуємо розглянути три популярні міфи, пов’язані з SPF-захистом. Розібратися, відокремити фантазії від реальності нам допоможуть Тійна Орасмяе-Медер і Яна Зубцова, авторки книги «Бьюти-мифы. Вся правда о ботоксе, стволовых клетках, органической косметике и многом другом». Поїхали?

Міф 1. Дорогі креми з SPF кращі за дешеві

Багато хто вважає, що креми більш високого цінового сегменту незрівнянно ефективніші ніж ті, що можна купити в звичайній лавці на будь-якому морському курорті. Дехто навіть очікує, що такі засоби врятують шкіру від старіння, яке провокує сонечко.

Нема бажання вас розчаровувати, але часом банальний засіб ефективніше захищає, ніж коштовний. Адже справа тут не в ціні, а у фільтрах, які застосовують виробники. Ось що про це пишуть у своїй книзі Тійна Орасмяе-Медер і Яна Зубцова:

Захист від сонця – той самий індекс SPF – забезпечують два види фільтрів. Це, по-перше, фізичні фільтри – переважно оксид цинку (Zinc Oxyde) і діоксид титану (Titanium Dioxyde). І, по-друге, хімічні (avobenzone, oxybenzone, PABA, Octyl Salicylate, Octinoxate та безліч інших).

Засоби з фізичними фільтрами, як правило, не проникають у шкіру, а працюють на поверхні. Тому жодних компонентів для догляду за шкірою не містять – це безглуздо. Засоби з хімічними фільтрами – так, проникають і можуть містити безліч корисних речей. Але і ті, й інші не такі прості.

Засоби, в яких є хімічні фільтри, відрізняються легкою приємною текстурою. Коли ультрафіолет потрапляє в шкіру, він впливає насамперед на ці фільтри. Вони для нього більш привабливі. Тому навіть менше 1 % таких фільтрів в емульсії достатньо для того, щоб поглинути багато ультрафіолету і забезпечити захистом на рівні 30–40-45.

Але проблема в тому, що за дві години перебування на сонці всі основні хімічні фільтри, які часто використовуються в дешевих засобах, окислюються і перетворюються на вільні радикали. А ті мають набагато більш потужну руйнівну дію, ніж ультрафіолет. Тому через кожні дві години перебування на сонці засіб з хімічними фільтрами, які не «фотостабільні», треба ретельно змивати з обличчя і наносити знову.

Це означає, якщо ви живете в місті, де індекс ультрафіолету не перевищує 6-7, і перебуваєте на сонці не більш як годину, – можна і потрібно використовувати «доглядову» косметику з чудовою ніжною текстурою, приємним запахом і SPF50. Навіть чутлива до пігментації шкіра буде вам вдячна. Але якщо ви їздите в машині з відкритими вікнами або, наприклад, у кабріолеті чи на велосипеді, доведеться користуватися негламурною бюджетною косметикою з фізичними SPF-факторами або кремами, які поєднують у собі фізичні й хімічні фільтри.

Потрібно розуміти, що вибір засобів захисту залежатиме від того, де ви перебуваєте. На пляжі креми з «фотонестабільними» хімічними факторами, безумовно, завдають більше шкоди, ніж користі. Тут рятують тільки фізичні фільтри, які практично повністю поглинають ультрафіолетові. Вони не проникають у шкіру і не руйнуються на сонці та здатні поглинути скільки завгодно ультрафіолету протягом усього дня.

Повторно наносити крем з фізичними фільтрами треба з однієї причини – він змивається і стирається рушником. Навіть у засобах waterproof морська вода все одно розчиняє емульсійну основу і частково змиває діоксид. Плюс шкіра протягом дня (особливо на піщаних пляжах) відлущується, а разом з нею – і сонцезахисний засіб. Тому повторювати нанесення потрібно постійно, до того ж щедро – не менш як 25 мл щоразу. Відповідно, якщо тюбика 50-100 мл вам вистачає на два дні, ви все робите як слід.

Правильна схема захисту шкіри до виходу на пляж така: вмилися – нанесли на чисте обличчя сонцезахисний крем з фізичним чинником – засмагаєте, купаєтеся, наносите його кожні кілька годин або щоразу після того, як витерлися рушником. Потім, коли повертаєтеся з пляжу, вмиваєтеся, робите зволожувальну маску і наносите свій звичайний улюблений кремчик.

Будь-які креми з SPF гарантовано працюють лише дві години! Більша тривалість їхньої дії залежить від безлічі чинників: потієте ви чи ні, як часто трете обличчя руками тощо. Тому виробники можуть вам обіцяти захист лише на дві години. Будьте впевнені, що 200 хвилин на пекучому сонці не зійдуть вам з рук, навіть якщо ви намажетеся кремом з SPF50 з голови до ніг.

Міф 2. На початку відпустки на морі потрібно користуватися кремом з SPF50, а на завершення – з SPF6

Навколо цих цифр (50, 30, 15, 6) вигадано багато міфів. У 90-х, коли світ захопила геліофобія, деякі виробники малювали на упаковках навіть цифру 150, поки вчені не вказали їм, що поглинання 150 % світла – це фактично перебування в чорній дірі. Все це спекуляція, а ми говоримо про реальні речі.

Чи дійсно SPF30 удвічі ефективніший, ніж SPF15, тому що 30 удвічі більше за 15? «У тому, що стосується фільтрів, працює інша арифметика, – пояснюють Тійна Орасмяе-Медер і Яна Зубцова. – Індекс показує, скільки ультрафіолетового випромінювання буде заблоковано вашим кремом і скільки досягне поверхні шкіри. Щоб не мучити вас розрахунками і перекласти малозрозумілі дроби на більш очевидні для всіх відсотки, потрібно прийняти всю кількість ультрафіолету за 100 % і розділити їх на індекс SPF: 100:15 ≈ 7 %. Тобто, якщо ви користуєтеся кремом з SPF15, то саме ці 7 % сонячного випромінювання досягнуть поверхні шкіри, а 93 % будуть заблоковані. Якщо крем з SPF30, то на шкіру потрапить 3,3 %, а майже 97% – ні. Крем з SPF50 безсилий перед 2 %, а поглинає 98 % ультрафіолету. Але важливо інше: навіть 2 % здатні викликати почервоніння шкіри. А 7 %, які пропускають креми з SPF15, і зовсім достатньо для серйозних пошкоджень клітин. Тому про креми з SPF 30, 40, 50 можна говорити як про реальний захист. А про ті, що мають SPF15 і, тим паче, SPF 6 – ні».

Індекс ультрафіолету (ІУФ):
● низький – 1–2,
● середній – 3–5,
● високий – 6–7,
● дуже високий – 8–10,
● екстремальний – понад 11.

Міф 3. Користуватися кремами з SPF потрібно впродовж усього року

Сонячне світло й ультрафіолетові промені – це не однакові поняття. Останні (УФ) цілком здатні пошкодити шкіру, викликати передчасне старіння й більш серйозні проблеми у вигляді меланоми. Скуповуючи засоби з SPF, ви маєте розуміти, що вони можуть бути також шкідливими, як і УФ.

Насправді дуже важливе значення має, в якій частині світу ви живете. На екваторі можна згоріти і в похмурий вечір. Якщо ж рівень ультрафіолету взимку у вашому регіоні не перевищує 4, SPF-фільтри в кремах вам будуть потрібні, як рибі парасолька. Навіть якщо сонце яскраве.

Більше того, захищаючись від сонця, ми іноді провокуємо те саме старіння, якого так боїмося. Немає сонця – немає синтезу вітаміну D – в організмі сповільнюється синтез колагену й еластину. А це означає «Привіт, зморшки, і прощавай, тонус шкіри». Зовнішні ознаки старіння, викликаного надлишком або дефіцитом ультрафіолету, приблизно однакові: шкіра стає тонкою, млявою, в’ялою, блідою і тьмяною! – звертають увагу автори вищезгаданої книги.

Підготувала Любов Гасанова, за матеріалами книги Тійни Орасмяе-
Медер і Яни Зубцової «Бьюти-мифы. Вся правда о ботоксе, стволовых клетках, органической косметике и и многом другом» (Видавництво «Альпіна Паблішер Україна»)

Категорії
Краса та здоров'я

Інсулінова теорія ожиріння, або Схуднення без перекусів

Михайло Хецуріані,
біохімік, молекулярний біолог, аспірант
Інституту фізіології
імені О. О. Богомольця

Ви будете здивовані, але проблема ожиріння досі нерозгадана. Звична теорія про надмірне харчування та малорухливий спосіб життя – лише частина величезної мозаїки метаболізму. Набрати зайвих кілограмів нам також «допомагають» гормони та деякі генетичні особливості. У цьому матеріалі ми поговоримо про інсулін – один із ключових гравців ожиріння.

Чому так важко худнути

Якщо ви зібралися скинути зайву вагу, то варто приготуватися до серйозної роботи, адже організм опиратиметься вашим спробам. Так сталося, що людина еволюціонувала в умовах постійної нестачі їжі, де одним із головних завдань було знайти поживні речовини, і бажано з надлишком, який конвертується у жирові відкладення. Це дорогоцінні запаси, які організм використає в черговий голодний період. У первісні часи декілька днів без їжі були нормою, і саме в таких умовах розвивалася людина.

Наша гормональна система працює так, щоб якомога ефективніше використати кожну калорію, а бажано – запасти енергію у вигляді жиру, бо хтозна, що буде завтра. Така, здавалося б, раціональна стратегія виживання для багатьох сучасних людей обернулася справжньою трагедією. Сьогодні в розвинених країнах не існує проблеми нестачі харчів. Для того, щоб отримати їжу, нам не потрібно йти на виснажливе полювання. Достатньо відвідати найближчий маркет, або ще простіше – замовити їжу додому.

Та попри сучасні досягнення, наше тіло продовжує функціонувати за первісними лекалами, та конвертує поживні речовини у жирову тканину. При цьому процес схуднення організм сприймає як кризу, тому всіляко опиратиметься цьому, наприклад, сповільнюючи метаболізм.

Гормональна теорія ожиріння

З дитинства нам відомий факт – якщо багато їсти, то неодмінно станеш гладким. Та, мабуть, усі помічали, що є люди, які їдять більше за інших, але при цьому залишаються стрункими. Ба більше, вони навіть спортом не займаються.

Коли стало зрозуміло, що традиційна модель ожиріння не дає відповідей на ці питання, то науковці почали шукати інші причини, які призводять до зайвої ваги. З’ясувалося, що велику роль у цьому процесі відіграють гормони, зокрема інсулін.

Інсулін – гормон, що продукується підшлунковою залозою. Це один із ключових регуляторів енергетичного обміну [1]. Зокрема, інсулін необхідний для ефективної утилізації глюкози. Аби глюкоза потрапила всередину клітини, інсулін має зв’язатися з інсуліновим рецептором. Якщо інсуліну замало (наприклад, у випадку пошкодження клітин підшлункової залози), то в такому разі говорять про цукровий діабет 1 типу. Але частіше інсуліну вдосталь, однак цукор все одно накопичується в крові. Це відбувається через неефективну взаємодію між інсуліном та інсуліновими рецепторами. Інакше кажучи, клітини просто не реагують на інсулін. Такий стан зветься «інсулінорезистентністю», що є передумовою для цукрового діабету 2 типу.

Саме завдяки численним дослідженням у діабетології вдалося багато дізнатися про інсулін. Наразі це найбільш вивчений гормон серед усіх інших. Зокрема, показана і його роль у розвитку ожиріння. Розглянемо докладніше, як це працює.

Як інсулін додає ваги

Той факт, що інсулін сприяє ожирінню, вперше помітили лікарі, які спостерігали за пацієнтами, хворими на цукровий діабет 1 типу. Виявилося, що багато з таких людей після початку інсулінотерапії починають набирати вагу. Сумніви стосовно адипогенної (тієї, що сприяє утворенню жирових клітин) дії інсуліну розвіялися після спостереження за пацієнтами з інсуліномою. Це рідкісна пухлина, яка у великих кількостях продукує інсулін. Понад 70 % людей, що хворіють на інсуліному, страждають від ожиріння. Цікаво, що після хірургічного видалення цієї пухлини вага пацієнтів нормалізується [2].

А тепер розберемо деякі молекулярні механізми адипогенної дії гормону. Як відомо, підшлункова залоза продукує чергові порції інсуліну щоразу, як ви щось з’їсте. Частина глюкози із їжі йде на задоволення енергетичних потреб, частина – відкладається в печінці і м’язах у вигляді глікогену. А от надлишок – трансформується у жир. Така конвертація глюкози у жирні кислоти і стимулюється інсуліном, який своєю чергою активує усі необхідні для цього процесу ферменти. Але це лише пів біди. Інсулін також блокує фермент гормончутливої ліпази, яка розщеплює жирові відкладення. Тобто інсулін, з одного боку, пригнічує розщеплення жиру, а з другого, – сприяє його утворенню. Саме тому щоразу, як ви вживаєте їжу, вимикається процес спалення жирів.

Інсулінорезистентність – ключова точка, з якої починається ожиріння

Як відомо, різке зниження цукру в крові є вкрай небезпечним явищем і загрожує комою та смертю. Саме тому хворим на цукровий діабет рекомендують завжди носити із собою цукерки, адже, якщо раптом вони введуть завелику кількість інсуліну (або пропустять прийом їжі), то різке зниження цукру можна швидко компенсувати солодощами. Отже, велика кількість інсуліну – шкідливий чинник.

Коли людина часто харчується, особливо їжею, яка багата на прості цукри (солодощі, вироби з тіста), то це стимулює продукцію надмірної кількості інсуліну. За таких умов організм намагається захистити себе – розвивається інсулінорезистентність, тобто знижена чутливість до інсуліну. Через це багато тканин недоотримують глюкозу, і це сприймається як брак інсуліну, що своєю чергою стимулює підшлункову залозу до ще більшої продукції гормону. Тобто інсулінорезистентність і надлишкова продукція інсуліну підсилюють одна одну. Цікаво, що з розвитком цього процесу зростає і маса тіла доти, поки ці процеси не врівноважаться. Збільшення продукції гормону зміщує цю рівновагу, і людина добирає ще декілька зайвих кілограмів.

У чому причина?

Вважається, що основною причиною надлишкової стимуляції інсуліну є спосіб харчування, який зазнав серйозних змін. По-перше, за останні декілька десятків років з’явилося багато рафінованої їжі з великим вмістом цукру. Нагадаємо, що вживання цукру не є природнім для організму, адже раніше із таким продуктом людина ніколи не стикалася.

Друга причина розвитку інсулінорезистентності – часте харчування. Ще 50-100 років тому було заведено харчуватися 2-3 рази на добу без так званих перекусів. Проміжки між прийомами їжі тривали по 4-5 годин, а між вечерею та сніданком наступного дня – до 10-14 годин. Така модель харчування дає змогу вщухнути інсуліновому піку, який виникає одразу після вживання їжі. Сьогодні ж більшість людей харчується інакше. Зранку ми снідаємо, дорогою до роботи ще можемо випити кави з цукром, на роботі обідаємо та часто з’їдаємо смаколики із чаєм або кавою. Після того на нас чекає вечеря, а інколи й нічні «полювання» в холодильнику. Інакше кажучи, ми просто не даємо підшлунковій залозі перепочити. Щоразу, як ми щось вживаємо, продукується інсулін, якщо впродовж дня не робити перерв, то інсулінова хвиля не вщухне, а процес спалення жиру буде заблокований.

Заключення

Варто зазначити, що інсулінова теорія ожиріння не дає відповіді на всі питання, що стосуються зайвої ваги. Як і ідея про надлишкову калорійність раціону, ця теорія лише частково пояснює появу зайвої ваги. Деякі науковці стверджують, що інсулін сам по собі не може бути причиною ожиріння, і утворення надлишкової маси відбувається тільки за умов калорійного перенасичення.

1. Moroder L, Musiol HJ. Insulin-From its Discovery to the Industrial Synthesis of Modern Insulin Analogues. Angew Chem Int Ed Engl. 2017 Aug 28;56(36):10656-10669.
2. Doherty GM, Doppman JL, Shawker TH, Miller DL, Eastman RC, Gorden P, Norton JA. Results of a prospective strategy to diagnose, localize, and resect insulinomas. Surgery. 1991 Dec;110(6):989-96; discussion 996-7.

Категорії
Краса та здоров'я

Райський сезон полуниці відкрито

Полуниці – ягоди, які просто зачаровують своїми ароматом і смаком. Крім того, вони ще й дуже корисні. Ці ягоди вирізняються завдяки високому вмісту антиоксидантів. Полуниця також регулює рівень цукру в крові та запобігає пошкодженню, спричиненому вільними радикалами.

Оскільки в полуниці мало калорій, вона допомагає контролювати голод та підтримує метаболізм, а це дуже рекомендовано для здорового схуднення.

Для гастро-любителів полуниці та всіх, хто слідкує за своїми формами, ми пропонуємо ТОП-3 рецепти, котрі обов’язково варто спробувати приготувати цього сезону.

Найперше скуштуйте ароматний

Лимонад з полуниці

  • 2 л очищеної води,
  • 200 г свіжої полуниці,
  • 3 гілочки лимонної м’яти,
  • 3-4 слайси свіжого імбиру або лимону.

Усе поєднати і залишити настоятися щонайменше на 2 години, пити охолодженим або з льодом.

Маренговий рулет з полуницею

Рулет:

  • 4 білки,
  • 210 г цукрової пудри або замінника,
  • 1 ст. л. лимонного соку,
  • 2 ст. л. кукурудзяного крохмалю без гірки.

Крем:

  • 100 г сиру маскарпоне або філадельфії оригінальної,
  • 150 г вершків (33 %),
  • 1 ст. л. цукрової пудри.

Приготування: білки збити з лимонним соком до густої піни і поступово вводити пудру або замінник, додати крохмаль і збивати все максимум 15 секунд. Вилити масу на квадратну плоску форму на пергаментний папір і випікати 20 хв за температури 150оС. У цей час готуємо крем. Усі продукти мають бути охолодженими. Збиваємо сир з вершками і додаємо поступово пудру. Коли рулет трохи остигне, відділяємо його від пергаментного паперу, намащуємо кремом і додаємо шматочки полуниці. Далі акуратно скручуємо все в рулет і ставимо в холодильник на 2 години. І можна куштувати 🙂

Торт із млинців з полуницею

Млинці:

  • 2 яйця,
  • 200 г бананів,
  • 80 г вівсянки (змолоти в борошно),
  • 5 г розпушувача,
  • 5 г підсолоджувача,
  • 60 г молока (1 %).

Крем:

  • 350 г м’якого сиру (або натуральний густий йогурт),
  • 5 г підсолоджувача,
  • 150 г полуниці.

Усе для млинців збити блендером і смажити на антипригарній сковорідці з двох боків.

Збити сир з підсолоджувачем. Сформувати з млинців торт, змащуючи кожен млинець сирним кремом з полуницею! Охолодити і смакувати 🙂

Категорії
Краса та здоров'я

Як приборкати хронічну втому та до чого тут вітаміни?

Ви все ще втомлені після відпочинку? Схоже, що це хронічна втома. Ця проблема потребує ретельної діагностики та визначення першопричини, аби боротьба із втомою була ефективною. Натомість люди часто воліють приборкати цей стан за допомогою вітамінно-мінеральних комплексів. Та чи викликана хронічна втома саме дефіцитом вітамінів та мінералів? Давайте розбиратися.

Чому вас не покидає втома

Переважна більшість людей зустрічає кінець робочого дня втомленою та ніяк не дочекається п’ятниці, після якої нарешті можна відпочити. Та інколи відпочинок не допомагає повернути сили і мотивації працювати далі. Вам постійно бракує енергії; ви залишаєтеся кволим, сонливим та апатичним.

Перше, що спадає на думку у такій ситуації, – дефіцит вітамінів. Олії у вогонь підливають знайомі та Інтернет, який, на жаль, для багатьох вже замінив лікаря. Та перш ніж іти до аптеки по «вітаміни від втоми», варто розібратися у причинах такого стану. Найкращим варіантом буде візит до сімейного лікаря, який допоможе з’ясувати причини постійної втоми та за потреби – направить вас до вузькоспеціалізованого фахівця.

Варто зазначити, що постійна втома може бути викликана або вашим способом життя, або ж деякими захворюваннями та порушеннями. Зверніть увагу на якість харчування, фізичні навантаження, сон, погані звички та стрес. Це основні принципи здорового способу життя:

• Харчування має бути різноманітним та збалансованим. Часто втома може виникнути під час посту, коли людина відмовляє собі у продуктах тваринного походження. Зловживання солодощами також призводить до втоми через різкі перепади глюкози та інсуліну у крові.

• Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує мінімум 150 хвилин на тиждень присвячувати фізичним навантаженням середньої інтенсивності (наприклад, швидка хода, біг підтюпцем, плавання та інші види фізичної активності) [1].

• Варто позбавитися шкідливих звичок, зокрема, це стосується зловживання алкогольними напоями.

• Для подолання хронічної втоми важливо справлятися зі стресами та тривогами.

• Здоровий сон має тривати 7-8 годин на добу. Порушення сну – серйозний негативний фактор, який впливає на загальне самопочуття.
Якщо у вас є певні проблеми хоча б з одним із вищеперерахованих факторів, то, найімовірніше, хронічна втома викликана саме відхиленням від здорового способу життя.

Чи допоможуть вітаміни?

Роль вітамінно-мінеральних комплексів у вирішенні проблеми хронічної втоми явно перебільшена. Якщо ваше харчування різноманітне та збалансоване, то ви отримуєте вдосталь нутрієнтів, які потрібні для підтримання гарного самопочуття. А тому більшості людей подібні препарати ні до чого. Необхідність у них виникає, якщо ви щось недоотримуєте. Наприклад, препаративний вітамін D, який рекомендують приймати в зимовий період, коли організм не отримує достатньої дози ультрафіолетового випромінювання. Втома, викликана нестачею вітамінів, може спостерігатися під час вагітності, а також за нестачі деяких нутрієнтів, зокрема заліза, вітаміну В12, коензиму Q10 та магнію. Але все по порядку.

Вітамін D та втома

Більш як половина людства на планеті недоотримує вітамін D [2]. Передусім це пов’язано із проживанням у широтах з недостатньою кількістю сонячних днів. Нестача цього вітаміну може призвести до м’язової втоми, коли навіть незначні фізичні навантаження сильно виснажують організм [3].

У деяких категорій людей дефіцит вітаміну D спостерігається набагато частіше. Це передусім літні люди, особи із ожирінням, темним кольором шкіри, а також люди, які живуть у широтах з невеликою тривалістю світлої частини дня. Є дослідження, які демонструють, що вживання вітаміну D при ожирінні допомагає краще справлятися з проблемою хронічної втоми [2].

Вітамін В12

Вітамін В12, або кобаламін, – один з вітамінів групи В, який бере участь у кровотворенні, а також відіграє важливу роль у метаболізмі вуглеводів та жирів. Дефіцит вітаміну В12 призводить до такого захворювання, як анемія.

Основним джерелом вітаміну В12 є продукти тваринного походження, зокрема печінка, м’ясо, риба, морепродукти, яйця, молоко та кисломолочні продукти. Також частина кобаламіну утворюється мікрофлорою кишківника. Але вважається, що В12, який утворюється мікрофлорою, не несе жодної користі, адже продукують його бактерії товстої кишки, де не відбувається всмоктування поживних речовин.

Загальновідомо, що існує ризик В12-гіповітамінозу в осіб, які перейшли на вегетаріанське чи веганське харчування [4]. Нестача кобаламіну часто трапляється в у осіб літнього віку, а також у разі таких захворювань, як хвороба Крона чи целіакія (непереносимість глютену). У таких випадках доцільно вживати препаративний вітамін В12, аби уникнути проблем, пов’язаних з його нестачею, в тому числі і хронічної втоми.

Втома через брак заліза

Відсутність сил і мотивації навіть після довгого відпочинку може бути пов’язана і з дефіцитом заліза в організмі. Це найрозповсюдженіша причина анемії (недокрів’я або малокрів’я). Національний інститут здоров’я США рекомендує слідкувати за рівнем заліза вразливих категорій населення, а саме – вагітних жінок, вегетаріанців, спортсменів (особливо жінок), а також осіб, які часто здають кров як донори [5]. Варто зауважити, що незначний дефіцит заліза також спостерігається в жінок під час менструацій.

Основною причиною, чому дефіцит заліза призводить до втоми, є гемоглобін. Це червоний пігмент, який транспортує кисень до всіх тканин організму. Складовою гемоглобіну є залізо, нестача якого призводить і до нестачі гемоглобіну, відповідно і до нестачі кисню. Через кисневе голодування людина постійно відчуває слабкість та втому.

Зазвичай незначний дефіцит заліза не призводить до серйозних проблем, але якщо такий стан триває довго, то можливі проблеми з роботою серця та імунної системи.

Важливо: як забезпечити організм залізом

У переважній більшості випадків для забезпечення організму залізом достатньо правильно харчуватися. Найбільше заліза міститься у м’ясі, рибі та морепродуктах. Також залізо є в рослинній їжі, але звідти воно набагато гірше засвоюється.

Варто пам’ятати, що задля найкращого засвоєння заліза важлива присутність вітаміну С, якого найбільше міститься в овочах і фруктах [6]. Тому шматок м’яса найкраще поєднувати з овочевим салатом. Цікаво, що деякі продукти, навпаки, – пригнічують засвоєння заліза у тонкому кишечнику. Наприклад, це кава, чай, молоко та молочні продукти, а також яйця. Безу­мовно, відмовлятися від цих продуктів не варто. Але якщо ви страждаєте на залізодефіцитну анемію, то доцільність вживання таких продуктів варто обговорити з лікарем. Зазвичай при захворюваннях, які супроводжуються дефіцитом заліза, лікар призначає препарати заліза.

Інші вітаміни та мінерали у разі хронічної втоми

Забезпечення організму енергією відбувається і за рахунок багатьох інших вітамінів, мінералів, вітаміноподібних речовин та біологічно активних сполук, які не є вітамінами. Наприклад, це коензим Q10 – антиоксидант, присутній у всіх клітинах організму. Коензим Q10 критично важливий ув реакціях окисного фосфорилювання в мітохондріях – органелах, де і відбувається основний енергетичний обмін [7]. Дефіцит коензиму Q10 може бути викликаний як генетичними порушеннями, так і браком певних продуктів харчування в раціоні. Найбільше коензиму Q10 міститься в соєвій олії, яловичині, жирній морській рибі, арахісі, броколі, фісташках та кунжуті.

Гарне самопочуття також залежить і від магнію – найбільш поширеного мінералу в організмі, який бере участь у більш ніж 300 біохімічних процесах. Зокрема, це і робота м’язів, нервової системи, контроль рівня цукру у крові і енергетичний баланс. За даними масштабного дослідження, проведеного у 2012 році, магній допоміг пацієнтам краще впоратися з проблемою безсоння [8]. Тому, якщо безсоння є одним із компонентів хронічної втоми, то прийом препаратів магнію може допомогти в її подоланні.

Замість висновків

Проблема хронічної втоми далеко не завжди вирішується прийомом вітамінно-мінеральних комплексів. Найчастіше – це нехтування правилами здорового способу життя.

Підвищена втомлюваність може виникати за дефіциту певних вітамінів та мінералів, зокрема вітаміну D, B12, заліза та магнію. Часто нестача цих вітамінів вказує на певні захворювання, наприклад, хворобу Крона, целіакію, генетичні порушення тощо.

Варто розуміти, що причиною підвищеної втомлюваності також можуть бути гормональні розлади, інфекційні, психічні, серцево-судинні та інші захворювання, тому такий симптом впродовж 2 тижнів і більше потребує якнайшвидшого звернення до лікаря.

Джерела:
1. ВООЗ: Глобальні рекомендації з фізичної активності для здоров’я. http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/44399/9789244599976_rus.pdf?sequence=3.
2. Nair R, Maseeh A. Vitamin D: The «sunshine» vitamin. J Pharmacol Pharmacother. 2012;3(2):118-126.
3. Sinha A, Hollingsworth KG, Ball S, Cheetham T. Improving the vitamin D status of vitamin D deficient adults is associated with improved mitochondrial oxidative function in skeletal muscle. J Clin Endocrinol Metab. 2013 Mar;98(3):E509-13.
4. Kennedy DO. B Vitamins and the Brain: Mechanisms, Dose and Efficacy–A Review. Nutrients. 2016;8(2):68. Published 2016 Jan 27.
5. Iron-Deficiency Anemia. NIH. https://www.nhlbi.nih.gov/health-topics/iron-deficiency-anemia.
6. W J Craig. Iron status of vegetarians. The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 59, Issue 5, May 1994, Pages 1233S–1237S.
7. Zmitek J., Smidovnik A., Fir M., Prosek M., Zmitek K., Walczak J., Pravst I. Relative Bioavailability of Two Forms of a Novel Water-Soluble Coenzyme Q10 (англ.) // Annals of Nutrition and Metabolism : journal. – 2008. – Vol. 52, no. 4. – P. 281–287.
8. Abbasi B, Kimiagar M, Sadeghniiat K, Shirazi MM, Hedayati M, Rashidkhani B. The effect of magnesium supplementation on primary insomnia in elderly: A double-blind placebo-controlled clinical trial. J Res Med Sci. 2012 Dec;17(12):1161-9.

Категорії
Краса та здоров'я

Солодкi пристрастi, або Чому нас тягне на солодке?

Хіба можливо уявити солодке і щасливе життя без цукерок, пундиків, шоколаду, тортиків, печива та інших усіляких смаколиків? Для багатьох прожити день, не поласувавши солоденьким, – місія нездійсненна! Однак багато лікарів попереджають, що така пристрасть не дуже добре впливає на здоров’я, а дієтологи невтомно нагадують про те, що наслідки у вигляді зайвої ваги неминучі. Постає розумне питання: і що з цим робити? Чи можливо подолати цю непереборну силу і відмовитися від солодкого життя? І чи дійсно це потрібно робити?

Солодка залежність: звідки вона береться?

Насправді існує безліч причин, здатних ґрунтовно пояснити, чому більшість із нас так тягне на солодке. Пропонуємо розглянути декілька найпоширеніших.

  • Швидко-швидко. Ми – сучасні люди – постійно поспішаємо. Життя диктує – рухайся швидко. Тому немає часу спокійно і хоча б тричі на день поїсти. У таких умовах не те що готувати ніколи, а й повільно поїсти – неприпустима розкіш. Тому в хід ідуть солодощі! Це, напевно, найпоширеніший вид перекусу. Смачні запашні пухкі булочки, печиво, цукерки та тістечка швидко втамовують відчуття голоду. І коштують не дуже дорого. Лише 5 хвилин – і їсти вже не хочеться, та й рівень щастя помітно піднявся!
  • Система заохочення та джерело задоволення. «Будь слухняною (-ним) дівчинкою (хлопчиком) – отримаєш смачненьке», «Посидь тихенько чи помий посуд – ось тобі цукерка», «Не плач, тримай краще смачнюче тістечко» – а вам казали щось подібне?
    На жаль, але з дитинства ми звикаємо сприймати солодке як винагороду або спосіб заспокоїтися та впоратися зі стресом. Коли погано – смаколики підіймають настрій, коли є привід відсвяткувати – теж їмо солоденьке.
  • Відсутність у раціоні складних вуглеводів. Солодощі – це насамперед прості вуглеводи, або, як їх ще називають, – порожні. Ми їх їмо, але користі для власного тіла, крім швидкого відчуття насичення, не маємо. Вуглеводи нам дуже потрібні. Вони – джерело сили та енергії. Тому багато дієтологів невтомно розповідають про те, що в раціоні кожної здорової людини, зокрема й охочих схуднути, мають бути каші або макарони з твердих сортів пшениці. Це джерело складних вуглеводів. І якщо їх немає або замало в раціоні, вас постійно тягнутиме на солоденьке.

Ось що з приводу причин такої непереборної жаги до смачненького розповідає Лора Філіппова, дієтолог-нутріціолог, експерт зі здорового харчування:

«Коли нас дуже тягне на якусь конкретну їжу, чи то солодке, солоне або гостре, це насамперед свідчить про незбалансованість раціону. Організму бракуєважливих мікронутрієнтів і таким чином він сигналізує нам про це.

Якщо дуже хочеться солодкого, найімовірніше, людина вживає замало складних вуглеводів. Саме вуглеводи є найбільш природним джерелом енергії. І саме складні, з вмістом клітковини, найбільш корисні й забезпечують нам цю енергію тривалий час.»

Солодкий наркотик?

Невгамовну жагу до солодкого можна пояснити, якщо розглянути, що саме відбувається в мозку людини (і не тільки) під час вживання смаколиків. Ви здивуєтеся, але цукор впливає на мозок так само, як і морфін та інші опіати (наприклад, героїн). Без жодних перебільшень. Він знижує відчуття болю, дає практично миттєве відчуття спокою та задоволення. Не дивно, що ми постійно підгодовуємо себе такою смакотою.

Цікаво, що ще в 50-х роках минулого століття (а це не так вже й давно було) цукор використовували лише у випічці. А от сьогодні він входить до складу майже всіх продуктів, навіть тих, які вважаються несолодкими: ковбаса, сир, мариновані огірки, гірчиця тощо.

А ще важливо знати, що передозування цукром має певні фізичні наслідки: головний біль, розлад шлунка, метеоризм, втома, перепади настрою, нездатність чітко мислити. Тому постає питання, чи є необхідність відмовитися від солодкого взагалі, якщо людина бажає бути здоровою та жити довго?

«Однозначно, є сенс обмежити кількість та обирати солодке з якісним складом, – пояснює Лора Філіппова. – Також є сенс не вживати доданий цукор, бо користі від нього жодної, а шкоди через зловживання багато.

Відмовлятися повністю від солодкого чи ні – особиста справа кожної людини. Я вважаю, що здорове збалансоване харчування та категоричні заборони – не сумісні. І можна їсти все, якщо в невеликих кількостях без зловживання.

Але купуючи солодке, раджу дивитися на склад і обирати те, що корисно. Наприклад, чорний шоколад корисніший за молочний, тому що в ньому менше цукру і більше какао-продуктів. Цукерка із сухофруктів та горіхів ліпша за цукерку з кондитерської суміші. І взагалі, фрукти – теж солодкі! Може, краще їх на десерт?».

Як позбутися солодкої залежності?

Підступність солодкої їжі в тому, що вона надає потрібної організму енергії, але ефект від неї зникає майже миттєво. Такі вони – прості вуглеводи – привабливі й оманливі. А от складні – зовсім інша справа.

Головна відмінність цих двох груп – у будові молекул. У простих – одна або дві молекули цукру – моносахариди та дисахариди. У складних – це вже ланцюжки з трьох і більше молекул (полісахариди). Тому останнім потрібно більше часу на розщеплення. Завдяки такій властивості складних вуглеводів цукор у крові організму людини під час потрапляння їжі підвищується не різко – ось вам і профілактика цукрового діабету. Енергія з простих вуглеводів вивільняється швидко, зі складних – поступово, і тому вони здатні підтримувати заряд бадьорості доволі тривалий час.

Саме тому Лора Філіппова радить почати їсти каші тим, хто хоче звільнитися від солодкої залежності. Тому що каші багаті на складні вуглеводи. Це може бути гречка, перлова крупа, нешліфований рис, овес тощо. Також важливо харчуватися за графіком із частими переривами між прийомами їжі, не менш ніж 3 години, а не постійно щось жувати.

До речі, цінність складних вуглеводів не лише в тому, що вони забезпечують наше тіло потрібною енергією, а ще й у тому, що відчуття голоду зникає на більш тривалий час, усуваючи потребу постійно щось тягнути до рота.

Нагадаємо, що складні вуглеводи містяться не лише в кашах. Їх можна знайти у виробах з цільнозернового борошна (наприклад, макаронах) та овочах – морква, броколі, капуста, кабачок, бобові тощо.

Категорії
Краса та здоров'я

Вітамін D, імунітет та COVID-19

Ми продовжуємо розповідати нашим читачам про вітамін D. Цього разу хочемо звернути вашу увагу на його роль у захисті організму від інфекцій. Чому міцний імунітет неможливий без цього вітаміну та чи зменшує він ризик тяжкого перебігу коронавірусної хвороби?

За останні роки уявлення про значення і роль вітаміну D значно розширилися. Якщо 30-40 років тому вважалося, що основна роль цієї біологічно активної речовини зводиться до регуляції обмінних процесів у кістках, то наразі відома роль вітаміну D в інших процесах. Зокрема, це стосується протистояння інфекційним захворюванням (як вірусним, бактеріальним, так і грибковим) та запобігання автоімунним та алергічним хворобам.

Доведено, що дефіцит вітаміну D збільшує ризики важкого перебігу респіраторних інфекцій [1]. Саме цією особливістю зацікавилися вчені у 2020 році, намагаючись зрозуміти, чи варто приймати вітамін D з профілактичною метою, адже дефіцит цього вітаміну – проблема світового масштабу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), більш ніж 40 % європейців мають дефіцит цього нутрієнту [2]. А тому, цілком імовірно, що прийом препаративного вітаміну D дозволить краще протистояти коронавірусу. Та чи все так просто, як здається на перший погляд?

Вітамін D – один з регуляторів імунітету

Про те, що вітамін D має якийсь стосунок до імунної системи, здогадувалося давно. Наприклад, ще до впровадження антибіотиків вітамін використовували для терапії туберкульозу. Завдяки сучасним можливостям науковцям вдалося вивчити механізми протиінфекційної активності вітаміну D. Розглянемо найважливіші з них.

У багатьох клітинах організму (зокрема і в більшості клітин імунної системи) були виявлені специфічні рецептори до вітаміну D [3]. Зв’язування рецептору з вітаміном призводить до серії специфічних змін в активності деяких генів. Наприклад, таке зв’язування запускає синтез кателіцидину та бета-дефенсинів. Це низькомолекулярні білки, які проявляють виражені антимікробні властивості. Їх ще називають ендогенними (внутрішніми) антибіотиками. Основний механізм дії антимікробних білків – це порушення цілісності мембрани бактерій, унаслідок чого мікроб гине.

Встановлено, що за нестачі вітаміну D підвищується рівень прозапальних цитокінів [4]. Це невеликі білкові молекули, активність яких призводить до мобілізації низки елементів запального процесу. У зв’язку з пандемією COVID-19 майже всі чули про таке явище, як цитокіновий шторм. Це вкрай важкий стан, за якого з клітин імунної системи вивільняється величезна кількість медіаторів запалення (цитокінів). Але своєю чергою цитокіни активують нові клітини імунної системи, таким чином, замикаючи це порочне коло. Цитокіновий шторм вважається потенційно летальним для організму та потребує негайного медичного втручання, спрямованого на послаблення запального процесу. Як правило, для цього використовують гормональні препарати, які пригнічують активність імунної системи.

Окрім вищезгаданих властивостей, вітамін D бере участь у регуляції Т-кілерів, Т-цитотоксичних лімфоцитів, дендритних клітин та В-клітин і Т-хелперів.

Вітамін D та гострі респіраторні захворювання

У 2017 році були опубліковані дані метааналізу 25 рандомізованих клінічних досліджень [5]. Загальна кількість добровольців, які взяли участь у цих дослідженнях, сягає майже 11,5 тисячі. Це репрезентативна вибірка, де вік обстежуваних варіював від 0 до 95 років. Метою дослідження було встановити взаємозв’язок між прийомом вітаміну D та частотою ГРВІ. Як засвідчив аналіз даних, прийом вітаміну знизив вірогідність розвитку чергового епізоду ГРВІ на 12 %. При цьому зазначається, що найбільш значущий профілактичний ефект у вітаміну був серед пацієнтів, які на початку мали низький його рівень у крові (менше 25 нмоль/л).

Вітамін D та COVID-19

Протягом 2020 року в українських аптеках значно підвищився попит на препарати з вітаміном D. З’явилася інформація про те, що профілактичний прийом цих препаратів зміцнює імунітет та знижує імовірність підхопити інфекцію. Деякі лікарі також радили приймати і вітамін С та цинк. Та чи виправдана така тактика щодо нового коронавірусу?

Варто зазначити, що такі рекомендації з’явилися одразу після публікації деяких досліджень, у яких показано, що пацієнти з достатнім рівнем вітаміну D легше хворіли на коронавірус [5]. Проте варто розуміти, що рекомендації стосовно вживання тих чи інших ліків (або вітамінів чи харчових добавок) не базуються лише на одному дослідженні. Тим паче, якщо в ньому бере участь лише декілька десятків або сотень добровольців. ВООЗ, а також медичні асоціації, які прописують протоколи та рекомендації, вивчають сотні подібних досліджень, проводять метааналізи даних, і тільки після цього доходять висновку стосовно конкретного препарату.

Питанням доцільності прийому вітаміну D в профілактичних цілях протягом декількох місяців 2020 року займалися спеціалісти Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги (National Institute for Health and Care Excellence, NICE), що входить до складу Департаменту охорони здоров’я Великої Британії. Спеціалісти вивчали не лише дані стосовно безпосереднього впливу вітаміну D на імунну систему, але й інші обставини, які так чи інакше впливають на рівень вітаміну в організмі. Наприклад, деякі експерти наполягали на запровадженні рекомендацій щодо прийому вітаміну D вразливим групам населення також і через локдауни. Люди вимушені більше часу сидіти вдома та позбавлені можливості вдосталь побути під сонячними променями. Нагадаємо нашим читачам, що левова частка вітаміну D утворюється в організмі саме під впливом ультрафіолетового випромінювання. Тому перебування на свіжому повітрі в сонячну погоду вкрай необхідне для підтримання здоров’я.
В оновленому звіті NICE 17 грудня 2020 року проаналізовані останні дослідження, присвячені ролі вітаміну D та COVID-19. Як і раніше, фахівці NICE радять вживати препаративний вітамін D восени та взимку задля підтримання здоров’я опорно-рухового апарату [6]. Утім, даних про користь цього вітаміну стосовно коронавірусної хвороби допоки недостатньо. При цьому зазначається, що прийом препаративного вітаміну D цілком безпечний для здоров’я та не нашкодить, якщо ви приймаєте його в межах рекомендованих доз з профілактичною метою.

Михайло Хецуріані

Джерела:
1. Martineau AR, Jolliffe DA, Hooper RL, Greenberg L, Aloia JF, Bergman P, et al. (February 2017). “Vitamin D supplementation to prevent acute respiratory tract infections: systematic review and meta-analysis of individual participant data”. BMJ. 356: i6583.
2. Amrein K., Scherkl M., Hoffmann M. et al. Vitamin D deficiency 2.0: an update on the current status worldwide // Eur J Clin Nutr. 2020 Jan 20; 1-16. doi: 10.1038/s41430-020-0558-y.
3. Derbyshire E., Delange J. COVID-19: is there a role for immunonutrition, particularly in the over 65s? // BMJ Nutrition, Prevention & Health 2020; 0:1–6. doi:10.1136/bmjnph-2020-000071.
4. Olmos-Ortiz A, Avila E, Durand-Carbajal M, Díaz L (January 2015). “Regulation of calcitriol biosynthesis and activity: focus on gestational vitamin D deficiency and adverse pregnancy outcomes”. Nutrients. 7 (1): 443–80.
5. Maghbooli Z, Sahraian MA, Ebrahimi M, Pazoki M, Kafan S, Tabriz HM, et al. (2020) Vitamin D sufficiency, a serum 25-hydroxyvitamin D at least 30 ng/mL reduced risk for adverse clinical outcomes in patients with COVID-19 infection. PLoS ONE 15(9): e0239799.
6. NICE. Vitamin D for covid-19: evidence reviews for the use of vitamin D supplementation as prevention and treatment of covid-19. 2020. https://www.nice.org.uk/guidance/ng187/evidence/evidence-reviews-for-the-use-of-vitamin-d-supplementation-as-prevention-and-treatment-of-covid19-pdf-8957587789
Категорії
Краса та здоров'я

Тамування голоду: шукаємо варіанти

Ти фармацевт, і твоя робота завжди в ритмі «багатозадачності» та напруженості! А для цього треба вміти відновлювати сили – здоровий сон, збалансована їжа, відпочинок тощо. Дуже часто тобі бракує часу, щоб просто повноцінно поїсти. Протягом важкого дня нерідко доводиться відчувати голод, який терпіти просто нестерпно, та й не варто – адже це сильний стрес для нашого організму, і погане самочуття, роздратування, втома – гарантовані. А нам цього не треба.

Все геніальне – просте.
Гострого відчуття голоду можна уникнути, якщо дотримуватися режиму харчування і звертати увагу на склад приготованих страв.

Варто пам’ятати, що їжа має бути збалансованою з достатньою кількістю білків, жирів та вуглеводів. Усім відомо, що головна запорука успіху у всьому – це баланс. Але не завжди так виходить, адже життя непередбачуване, деколи клієнту треба прибілити більше часу, ніж планується, вислухати його скарги, поспівчувати, ну, така робота! І тут відчуття голоду підходить неочікувано, а до повноцінного обіду чи вечері ще довго, тож потрібно, звичайно, щось швидко перекусити. Але ці перекуси мають бути корисними і поживними. Знаєте, як в інструкції: вживати, коли очікувана користь перевищує шкоду. І такі варіанти, як магазинні шоколадки і тістечка, – мають мало поживності, а несуть лише зайві калорії. А це не наш варіант.

Тому ми пропонуємо запастися смачними та корисними варіантами для перекусів, які легко приготувати для себе, бути в хорошій формі та з гарними відчуттями.

Смачнi перекуси: рецепти

Кунжутне печиво

КБЖВ на 100 г – 523 Ккал, 17/13/45
75 г мигдалю несмаженого
75 г кунжуту
1 яєчний білок
20 г кокосової олії (можна замінити на вершкове масло 82,5% )
25 г рисового чи кукурудзяного борошна

Мигдаль подрібнюємо в борошно, змішуємо з рештою компонентів, формуємо печиво і випікаємо при 170 С 15 хв. Обережно! Дуже нестерпні аромати з духовки )

Трюфельні цукерки

КБЖВ на 100 г – 425 Ккал, 13/25/38
200 г будь-яких горіхів (гарно смакує мікс: мигдаль, кеш’ю, волоський)
200 г фініків
6 ст. л. какао
1 ст. л. насіння чіа (але необов’язково)
дрібка солі

Спочатку збиваємо в блендері горіхи, сіль і какао, потім додаємо чіа та фініки без кісточки. Добре все збиваємо знову. З маси формуємо круглі кульки і ставимо в холодильник на декілька годин. Можна без проблем брати такі цукерки із собою на роботу і смакувати із запашною кавою. Мммм!

Бананово-шоколадне печиво

КБЖВ на100 г – 152 Ккал, 11/4/17
1 стиглий банан (150 г)
1 яйце
200 г сиру 0,2–5 % у брикеті
2-3 фініки (якщо хочеться солодшого)
2 ст. л. какао
10 г кокосової стружки

Банан, фініки без кісточки, яйце та сир змішуємо до однорідної маси, додаємо какао та кокосову стружку і формуємо печиво, викладаємо на деко, застелене пергаментним папером, і випікаємо 20 хв при 180 °С.
Аромат банана із шоколадом – це фантастично смачно! Смакує з трав’яним чаєм!

Заборони не працюють! Дозволяйте собі все, але в міру!

Категорії
Краса та здоров'я

Що бачать увi снi фармацевти?

Чи знаєте ви, що саме уві сні Менделєєв зумів упорядкувати свою знамениту періодичну систему хімічних елементів? Принаймні одна з версій оповідає саме про це. А лауреат Нобелівської премії Нільс Бор, коли спав, побачив модель атома. Що ж стосується геніального і відомого Альберта Ейнштейна, так він взагалі стверджував, що вся його наукова кар’єра є переосмисленням сну, який наснився йому ще в підлітковому віці.

Розумні люди (тобто вчені) називають подібні сни усвідомленими – це коли людина спить і розуміє, що бачить сон, і якоюсь мірою може керувати ним.
Цікаво, а що сниться сучасним фармацевтам? І які геніальні відкриття вони роблять під час нічного відпочинку?

Що вивчає сомнологія?

Дослідники сну розглядали його зазвичай з двох боків: як природний фізіологічний процес і як прояв глибинної роботи підсвідомості. Тому серед тих, хто вивчав сон, безліч психологів, психотерапевтів (пам’ятаємо про Зигмунда Фрейда та його послідовника Карла Густава Юнга), філософів, фізіологів, нейробіологів.

У сучасному світі дослідженням сну займається наука сомнологія. Це розділ медицини і нейробіології, що вивчає сон як явище, його вплив на здоров’я людини, а також причини і види розладів сну. Основним методом діагностики в сомнології є полісомнографія – дослідження сну за допомогою спеціальних комп’ютерних комплексів. Цей метод об’єднує:

• запис біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалографія);
• запис активності м’язів (електроміографія);
• запис рухів очей (електроокулографія).

Це дозволяє не лише виявити те, що під час сну в організмі відбувається безліч видимих і невидимих процесів (тільки тіло людини рухається за ніч до 60 разів), а й зробити несподіване для вчених відкриття: виявляється, сон неоднорідний, складається з декількох функціональних станів, що чергуються в чіткій послідовності.

На жаль, сьогодні у фахівців багато роботи. Понад 90 видів розладів сну вже позначені як окремі напрямки. Наприклад, порушення режиму сну і неспання під час зміни часових поясів, під час стресу, депресії, у випадку змінного режиму роботи, нарколепсії. Сюди також зараховують гіперсомнію, порушення дихання під час сну (хропіння, обструктивне порушення дихання, апное), бруксизм, нічні кошмари і жахи, мимовільні рухи уві сні, сомнамбулізм, енурез, порушення сну під час прийому психоактивних речовин, особливості сну в різних вікових групах, вплив на сон циркадних ритмів, порушення гігієни сну тощо. І це, як ви розумієте, аж ніяк не повний перелік проблем, з якими стикається сьогодні людина, яка хоче спати.

Трохи історії

Піонером в експериментальній сомнології була дослідниця Марія Михайлівна Манасеіна – лікарка, яка першою у 80-х роках XIX ст. почала проводити досліди на лабораторних тваринах з метою вивчення сну. Звичайно, в той час ще не було апаратури, здатної реєструвати процеси, що відбуваються в мозку під час сну, тому наукове підтвердження її дослідженням було отримано лише в середині XX ст., з впровадженням методу тривалої поліграфічної реєстрації стану людини, що спить. Була, зокрема, американським фізіологом.

Інсомнія, або типи безсоння

Цікавий факт: попри те, що кількість осіб, що не сплять, а точніше людей, які страждають порушенням сну, зростає, лише 3 % людей мають правильно встановлений діагноз. Принаймні таку статистику наводив Державний університет у Сан-Паулу кілька років тому. Хоча приймають різні медичні препарати для відновлення режиму сну значно більше людей (порівняно з тими, хто має діагноз).

У книзі «Сон и его нарушения: о людях, потерявших бесценный дар Гипноса и его сына Морфея» виокремлюють такі типи інсомнії.

• Складність засинання – найпоширеніший вид безсоння. Як це проявляється? Ви приготувалися до сну, вмилися, почистили зуби, одягли улюб­лену піжаму і лягли в ліжко, готові бачити різнокольорові сни. А заснути ніяк не виходить. Подумки рахуєте ягнят, втомилися безмірно, відчуваєте, що мозок вимагає відпочинку, та от тільки зануритися в солодке тимчасове забуття ніяк не вдається. Так і мучитеся декілька годин. Для порівняння: у здоровому стані процес засинання займає кілька хвилин. На думку фахівців, причиною такого порушення із засинанням є невроз.

Раннє пробудження – другий тип безсоння. Це коли людина прокидається вже за дві-три години після засинання і спроби знову заснути є безуспішними. Причини такого безсоння найчастіше потребують медичного втручання, оскільки нерідко свідчать про наявність захворювань ендокринної системи (у молодих), у літніх людей це може вказувати на розвиток склерозу судин головного мозку.

Неспокійний сон – це не менш поширений тип інсомнії, як і перший. Але, щоправда, про нього як про проблему говорять рідко. Адже людина може легко і швидко засинати і навіть приділяти цьому важливому відпочинку по 8 годин на день, але сон дуже неспокійний.
Незначний шум, зміна температури повітря в кімнаті, світло, все що завгодно – і ви прокидаєтеся. Крутитеся в ліжку туди-сюди, на мить провалюючись у сон, а потім знову прокидаєтеся. Зрозуміло, після такої ночі складно почуватися відпочилим. Складається відчуття, ніби всю ніч не спав.

• Порушення сну за наявності соматичних захворювань. Окремо хочеться сказати і про це. Адже безсоння нерідко супроводжує психічні та фізичні розлади. Наприклад, хвороби серця, астма, сезонна алергія, хвороба Паркінсона, депресія або невроз. 50 % осіб, які страждають порушенням сну, скаржаться на болі в спині, у шиї або будь-які інші хронічні болі.

Нільс Бор

Лауреат Нобелівської премії 1922 року не заперечував впливу сну на створення основ його теорії планетарної моделі атома. В одному зі своїх снів він побачив сонце з палаючого газу, навколо якого оберталися планети, прив’язані до нього нитками. Раптом газ почав твердіти, а сонце і планети різко зменшилися. Після цього Нільс Бор і придумав свою модель атома.

Головні вороги хорошого сну

Звичайно, причини безсоння можуть бути різними – це і занадто інтенсивні фізичні навантаження або, навпаки, їхня відсутність, нездорове харчування, особливо на ніч (а хто з нас не любить завітати до холодильника перед тим, як вирушити в ліжко), проблеми зі здоров’ям. Але головними ворогами можна назвати стрес і порушення режиму. Актуальність останнього чинника особливо проявилася в період пандемії, коли багато хто був змушений залишатися вдома. Зникла необхідність вставати вранці, щоб зібратися на роботу, і лягати вчасно спати, щоб добре відпочити і мати сили знову працювати, почуваючись бадьорим і здоровим. Режим сну і неспання порушено: лягаємо занадто пізно, прокидаємося по-різному, як вийде. В результаті – якість сну погіршується, процес засинання ускладнюється.

Сюди ж додайте і гаджети, в яких ми пропадаємо цілодобово, скролячи стрічки соціальних мереж і всіляких розважальних сервісів.

Стрес – часта причина інсомнії. Немає сенсу перераховувати причини стресу та чинники, які його викликають, – їх величезна кількість у сучасному суспільстві. Нерідко в людини, що страждає на порушення сну, виникає тривога і страх не заснути знову. Так відбувається хронізація безсоння. Людина починає боятися, що цієї ночі вона знову не зможе спати доб­ре і це вплине на її працездатність, активність і самопочуття. Ситуація може ускладнюватися неправильними діями людини, що не спить, за допомогою яких вона ніби хоче повернути собі якісний відпочинок вночі і бадьорий стан вдень. Наприклад, дрімає протягом дня або вживає на ніч алкоголь.

Альберт Ейнштейн і його сни

Вважається, що генії сплять мало. І, звичайно, історія знає таких відомих і талановитих людей, які спали по 4-5 годин на добу. Але до Альберта Ейнштейна це не має жодного стосунку. Він спав по 10-12 годин, вважаючи свій сон важливим і цінним даром.

Його відомий вислів підтверджує це: «Дар бачити сни значив для мене більше, ніж мій талант засвоювати усвідомлені знання… Я провів уві сні третину мого життя, і ця третина аж ніяк не гірша».
Американський фізик Алан Лайтман у 1992 році написав книгу «Сни Ейнштейна» – бестселер, перекладений більш ніж 30-ма мовами світу. За припущенням письменника, саме уві сні Ейнштейн бачив парадокси концепції простору і часу.

Здоровий сон – наш клопіт?

На жаль, але ми рідко коли звертаємося з порушеннями сну до лікарів. Робимо це лише тоді, коли вдосталь намучилися і спробували всі рекомендації друзів, родичів і «фахівців» з інтернету. Нерідко саме цим ускладнюємо свій стан, бо давати рекомендації все ж має компетентна професійна людина, з огляду на безліч особистих чинників. Тому з інсомнією краще до лікаря.

Але те, що ми можемо зробити, – це подбати про себе і запобігти розвитку безсоння. Ось що радить для цього робити Андрій Курпатов, психотерапевт і автор книги «Рецепты хорошего сна». Кілька його практичних порад:

Підводьтеся з ліжка вранці і лягайте спати в один і той самий час щодня. Виключіть денний сон або максимально обмежте його тривалість.
Щодня займайтеся фізичними вправами і боріться зі стресами за допомогою психотерапевтичних технік (їх можна знайти в різних книгах, а також youtube. – Ред.).
Не беріть участі перед сном у збудливих видах діяльності, краще почитайте книгу, послухайте заспокійливу музику, а ще ліпше – прийміть за пів години до сну теплу ванну.
Уникайте прийому кави і чаю за кілька годин до сну, за винятком тих рідкісних випадків (а таке у деяких буває), коли саме вони сприяють засинанню.


Не використовуйте алкоголь як снодійний засіб – така тактика швидко приведе вас до махрового алкоголізму, що навряд чи входить до ваших планів.
Організуйте в спальній кімнаті сприятливі для сну умови: зручне ліжко й хорошу постільну білизну, підтримуйте комфортну, злегка знижену температуру.
Не потрібно валятися в ліжку, якщо не вдалося заснути протягом пів години. Краще встаньте і займіться якоюсь заспокійливою справою, умовно кажучи – вишиванням.
Не змушуйте себе заснути – додаткове напруження лише віддалить сон. Пам’ятайте – спати вам заважає тривога. Щойно вона піде, сон сам візьме своє, тому що сон – це природна потреба людини.

Ну що ж, на добраніч!

Категорії
Аптечна справа Краса та здоров'я

Вітамін D: факти та міфи

Про нього кажуть – «сонячний вітамін», адже він утворюється під впливом ультрафіолетового випромінювання. Ще зі шкільних підручників з біології нам відомо, що вітамін D відіграє величезну роль у розвитку кісткової системи, а його дефіцит призводить до розвитку рахіту в дітей. Проте функції вітаміну D цим не обмежуються, тож розглянемо найпоширеніші міфи та факти про цю біологічно активну речовину.

Міф: Вітаміну D багато не буває – що його більше, то краще

Чи буває забагато вітамінів? Так, коли йдеться про жиророзчинні вітаміни. Вони накопичуються в жировій тканині і можуть бути токсичними для організму.

Вітамін D (як і вітаміни А, Е та К) є жиророзчинним, а тому високі його концентрації можуть нашкодити здоров’ю. Та тут є одне «але». На відміну від, скажімо, вітаміну А, інтоксикація вітаміном D природнім шляхом практично неможлива. Навіть якщо ви цілий день проведете під палючим сонцем, це не призведе до гіпервітамінозу D. А в продуктах харчування його вкрай мало. Тому інтоксикація вітаміном D загрожує тим, хто неправильно вживає його у вигляді препаратів.

Якщо ви використовуєте такий препарат, то маєте знати, як приймати вітамін Д. Зокрема, це стосується добової норми для різних вікових груп. У більшості країн Європи, у США та Канаді дорослим до 70 років рекомендується споживати 15 мкг вітаміну D. Літнім людям (старшим за 70 років) варто збільшити прийом вітаміну D до 20 мкг на добу. При цьому безпечною верхньою межею для вітаміну є 100 мкг на добу (а в деяких рекомендаціях навіть більше) [1].

Цікавий факт: як пити вітамін D. Єдиного стандарту, як приймати вітамін D дорослим і дітям, немає. Як зазначалося вище, це жиророзчинний вітамін. Це означає, що ви можете щоденно вживати добову норму вітаміну або ж, наприклад, дводенну норму, але вже через день. При цьому варто пам’ятати про безпечні концентрації вітаміну та не допускати передозування. Найкращим рішенням для вас буде консультація з вашим лікарем, який вирішить, чи варто вам приймати вітамін, як часто і скільки.

Факт: Прогулянка в сонячну погоду збільшує рівень вітаміну D в організмі

Ми вже частково відповіли на це питання. Коли ультрафіолетові промені типу В потрапляють на шкіру, це призводить до певних біохімічних перетворень, унаслідок яких утворюється вітамін D3.

Варто зазначити, що під вітаміном D розуміють цілу групу біологічно активних речовин. Наразі відомо про декілька з них, а саме – холекальциферол (D3), ергокальциферол, ситокальциферол, 2,2-дигідроергокальциферол та інші. Якщо холекальциферол (D3) синтезується під дією ультрафіолету та міститься в незначних кількостях у певних продуктах, то, наприклад, ергокальциферол (D2) надходить до організму тільки з їжею.

Міф: Вітамін D захистить кістки від ламкості

Цьому твердженню схильні довіряти навіть лікарі, адже відомо, що вітамін D необхідний для засвоєння кальцію. Довгий час ні в кого не викликало сумнівів твердження, що вітамін D зменшує ламкість кісток та знижує вірогідність перелому шийки стегна та інших елементів опорно-рухового апарату.

Цікаво, але дані нещодавніх мета-аналізів свідчать, що збільшення вживання вітаміну D аж ніяк не знижує вірогідність переломів та не впливає на щільність кісток [2]. До речі, це стосується не лише прийому вітаміну D, але й кальцію.

Факт: Вітамін D впливає на ваш настрій

Якщо у вас поганий настрій, то, ймовірно, це дефіцит вітаміну D. В одному з досліджень, проведених у 2018 році, йдеться про те, що вітамін D бере участь у продукції серотоніну – нейропептиду, що регулює настрій та сон [3].

Існують також дослідження, які демонструють кореляцію між рівнем вітаміну D та психічним станом [4]. Проте, що стосується депресії, то, згідно з останнім метадослідженням, вітамін D ніяк не впливає на перебіг цієї хвороби [5].

Попри наведені вище дані, варто зауважити, що взаємозв’язок між психічним здоров’ям та рівнем вітаміну D досі дискутується в наукових та медичних колах. Наприклад, фахівці Клівлендської клініки припускають, що покращення настрою після прогулянок у сонячну погоду пов’язане не з підвищенням рівня вітаміну D, а саме з проведенням часу під сонцем [6].

Міф: Достатній рівень вітаміну D можна забезпечити правильним харчуванням

На жаль, це міф, адже у продуктах харчування вміст цього вітаміну мізерний. Значна частина вітаміну D виробляється в організмі під впливом ультрафіолетового випромінювання, а тому проводити час на свіжому повітрі в сонячну погоду – конче необхідно для здоров’я.

Саме тому, якщо ви проживаєте в північних широтах, де кількість сонячних днів замала, то рекомендується вживати препаративний вітамін D. До того ж це стосується і здорових людей, які піклуються про своє здоров’я та хочуть уникнути проблем, пов’язаних із нестачею вітаміну D.

Що стосується продуктів харчування, де міститься цей вітамін, то це головним чином яйця, деякі види сирів, риба жирних сортів, а також гриби.

Факт: Достатній рівень вітаміну D покращує показники цукру у крові

Цукровий діабет другого типу – проблема, з якою стикається дедалі більше людей на планеті. Вважається, що основною причиною «епідемії» цукрового діабету є ожиріння та гіподинамія, які є рушійною силою інсулінорезистентності. Це стан, коли інсулін погано зв’язується з клітинними рецепторами, що необхідно для того, аби глюкоза в крові потрапила в клітину. Через це цукор накопичується в крові та чинить токсичну дію майже на всі тканини, насамперед – тканини судин та нервові волокна.

В одному з нещодавніх досліджень показано, що на інсулінорезистентність також впливає рівень вітаміну D [7]. При цьому автори дослідження зазначають, що говорити про те, що одним з елементів лікування цукрового діабету 2 типу має бути вітамін D, поки зарано. Але в іншому дослідженні, що опубліковане в авторитетному журналі European Journal of Endocrinology, показано, що прийом вітаміну D протягом 6 місяців покращив чутливість клітин до інсуліну в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу [8]. Дослідники зазначають, що вітамін D, ймовірно, може уповільнити розвиток цукрового діабету в людей, які схильні до цієї хвороби, а також зменшити прогресування хвороби, якщо почати вживати препарат уже після встановлення діагнозу.

Міф: Усім потрібно регулярно перевірятися на рівень вітаміну D

Не так давно з’явилася можливість перевірити свій рівень вітаміну D в організмі. Тому дедалі частіше у засобах масової інформації лунають заклики до масового тестування на вітамін D. Але це радше маркетологічна, а не медична доцільність.

Регулярно перевірятися на рівень вітаміну D варто, якщо у вас є певні діагнози, що пов’язані із цим вітаміном, наприклад, остеопороз. Направити на такий тест може ваш лікар на етапі діагностики певних станів чи захворювань, аби мати повну картину стану організму. Підвищена втомлюваність, ожиріння, перебування в умовах низької сонячної активності, а також літній вік також є підставами для такої діагностики.

Факт: Вітамін D може запобігти розвитку деяких видів раку

Одразу варто сказати, що це твердження ще дискутується, оскільки і природа онкологічних захворювань досі нез’ясована. Що стосується ролі вітаміну D у розвитку ракових захворювань, то на цю тему проведено чимало досліджень та метааналізів. Інколи різні дослідження протирічать одне одному.

Проте, якщо розглядати дослідження, проведені за останні 3-4 роки, то науковці дають дедалі більше інформації про протективну роль вітаміну D щодо низки онкологічних захворювань, зокрема раку простати, грудей та товстої кишки [9].

Якщо проаналізувати подібні дослідження, то видно, що в різних досліджуваних когортах та дослідженнях рівень вітаміну D, що має протективну роль щодо пухлин, суттєво відрізняється. Та попри ймовірну позитивну роль вітаміну в захисті організму від ракового процесу, допоки зарано говорити про включення вітаміну D до протоколу лікування.

Міф: Усі дорослі жінки потребують однакової добової дози вітаміну

Насправді все залежить від багатьох чинників: віку жінки, способу життя, місця проживання (північні чи південні широти), особливостей харчування, вагітності та інших факторів.

Для прикладу, в дослідженні 2016 року йдеться про те, що жінки, які народжували взимку та мали дефіцит вітаміну D на ранньому етапі вагітності, потребують більших доз вітаміну [10]. Це стосується і вагітних жінок із зайвою вагою. Нагадаємо, що зайва вага погіршує продукцію вітаміну D під впливом ультрафіолету, тому ожиріння – привід для прийому препаративного вітаміну.

У дослідженні 2020 року, опублікованому в журналі Clinical Nutrition, показано, що вітамін D відіграє важливу роль у запобіганні розвитку прееклампсії [11]. Це мультисистемний патологічний стан, який найчастіше виникає на другій половині вагітності. Прееклампсія характеризується появою артеріальної гіпертензії з протеїнурією (підвищеним вмістом білка в сечі).

Факт: З віком продукція вітаміну D в організмі зменшується

Як це не прикро, але вік бере своє. Саме тому літнім людям рекомендовані збільшені дози вітаміну D. Пов’язано це з тим, що з віком шкіра дедалі гірше продукує сонячний вітамін навіть за умов достатньої інсоляції. Саме тому людям старше 65 років варто звернутися до лікаря та обговорити питання забезпеченості вітамінами.

Джерела:
1. «Vitamins and minerals – Vitamin D». National Health Service. August 3, 2020. Retrieved November 15, 2020.

2. Bolland MJ, Grey A, Avenell A. Effects of vitamin D supplementation on musculoskeletal health: a systematic review, meta-analysis, and trial sequential analysis. Lancet Diabetes Endocrinol. 2018 Nov;6(11):847-858.

3. Sabir MS, Haussler MR, Mallick S, et al. Optimal vitamin D spurs serotonin: 1,25-dihydroxyvitamin D represses serotonin reuptake transport (SERT) and degradation (MAO-A) gene expression in cultured rat serotonergic neuronal cell lines. Genes Nutr. 2018;13:19. Published
2018 Jul 11.

4. Penckofer S, Kouba J, Byrn M, Estwing Ferrans C. Vitamin D and depression: where is all the sunshine? Issues Ment Health Nurs. 2010;31(6):385-393.

5. Gowda U, Mutowo MP, Smith BJ, Wluka AE, Renzaho AM. Vitamin D supplementation to reduce depression in adults: meta-analysis of randomized controlled trials. Nutrition. 2015 Mar;31(3):421-9.

6. Офіційний сайт Cleveland Clinic. https://my.clevelandclinic.org/health/articles/15050-vitamin-d–vitamin-d deficiency.

7. Sacerdote A, Dave P, Lokshin V, Bahtiyar G. Type 2 Diabetes Mellitus, Insulin Resistance, and Vitamin D. Curr Diab Rep. 2019 Sep 10;19(10):101.

8. Lemieux P, Weisnagel SJ, Caron AZ, Julien AS, Morisset AS, Carreau AM, Poirier J, Tchernof A, Robitaille J, Bergeron J, Marette A, Vohl MC, Gagnon C. Effects of 6-month vitamin D supplementation on insulin sensitivity and secretion: a randomised, placebo-controlled trial. Eur J Endocrinol. 2019 Sep;181(3):287-299.

9. Carsten Carlberg, Alberto Muñoz, An update on vitamin D signaling and cancer, Seminars in Cancer Biology, 2020.

10. Rebecca J. Moon, Nicholas C. Harvey, Cyrus Cooper, Stefania D’Angelo, Sarah R. Crozier, Hazel M. Inskip, Inez Schoenmakers, Ann Prentice, Nigel K. Arden, Nicholas J. Bishop, Andrew Carr, Elaine M. Dennison, Richard Eastell, Robert Fraser, Saurabh V. Gandhi, Keith M. Godfrey, Stephen Kennedy, M. Zulf Mughal, Aris T. Papageorghiou, David M. Reid, Sian M. Robinson, M. Kassim Javaid, Determinants of the Maternal 25-Hydroxyvitamin D Response to Vitamin D Supplementation During Pregnancy, The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, Volume 101, Issue 12, 1 December 2016, Pages 5012–5020.

11. Fogacci S, Fogacci F, Banach M, Michos ED, Hernandez AV, Lip GYH, Blaha MJ, Toth PP, Borghi C, Cicero AFG; Lipid and Blood Pressure Meta-analysis Collaboration (LBPMC) Group. Vitamin D supplementation and
incident preeclampsia: A systematic review and meta-analysis of randomized clinical trials. Clin Nutr. 2020 Jun;39(6):1742-1752.

Категорії
Аптечна справа Краса та здоров'я

Алергія на сонце. Хто винен та що робити

Щороку ми з нетерпінням очікуємо на прихід весни, адже весна – це пробудження природи, яскраві барви, тепло та лагідне сонечко. Але, на жаль, воно лагідне не для всіх. Існує чимало людей, для яких настання весни пов’язане з величезною проблемою – фотодерматитом, або алергією на сонце.

1. Зовнішні причини алергії на сонце

Здебільшого ми навіть не знаємо, що косметичні засоби, якими ми користуємося щодня, – креми, шампуні, дезодоранти – можуть містити фототоксичні речовини. Під впливом ультрафіолету алергічну реакцію здатні спричинити лосьйони або сироватки з ретиноїдами та AHA-кислотами, а також ефірні олії – трояндова, сандалова, лаймова або ж олія лимону. Компонентами багатьох косметичних засобів є похідні параамінобензойної кислоти, які теж вважають фототоксичними. Парадоксально, але ці речовини можна знайти навіть у складі сонцезахисних кремів [1]! Тому перш ніж застосовувати будь-яку косметику, слід уважно прочитати її склад. Після використання засобів, що можуть спричиняти фотосенсибілізацію, варто мінімізувати перебування на сонці.

Алергію на весняне сонце може спровокувати прийом лікарських препаратів, зокрема деяких антибіотиків, сечогінних, серцевих та протиаритмічних засобів, антидепресантів тощо [1]. Порада тут буде простою – читайте інструкцію із застосування ліків. Якщо серед побічних ефектів ви побачите слово «фотосенсибілізація», це означає, що протягом усього курсу приймання препарату варто використовувати сонцезахисний крем або лосьйон.

Алергени чатують на нас навіть під час відпочинку на природі. Сік деяких рослин, потрапляючи на шкіру, підсилює її чутливість до ультрафіолету, що в подальшому може спричинити фотодерматит, який навіть має свою назву – «лугова алергія». Як не дивно, але потенційно небезпечними щодо фотосенсибілізації є не лише відомі своїми алергічними властивостями борщівник і псоралея, а й звичайні просо та гречка під час цвітіння. Тому прогулюватися серед квітучих рослин більш безпечно у закритому одязі.

2. Внутрішні причини алергії на сонце

Причиною алергії на сонце можуть стати соматичні захворювання, насамперед хвороби травного тракту. Серед людей, що мають проблеми з печінкою, жовчним міхуром або кишківником, алергія на сонце – частий гість. Іноді вона супроводжує аутоімунні захворювання і навіть може бути їхнім першим симптомом. Прояви, подібні до алергії від сонця, характерні для порушень пігментного обміну – порфірії та гемосідерозу. У багатьох випадках фотодерматит є ознакою нестачі вітамінів і мінералів [2].

Симптоми алергії на сонце

Симптоми фотодерматиту зазвичай з’являються під час перебування на сонці або за декілька годин після контакту з ультрафіолетовими променями. Ознаками є:

  • висип;
  • свербіж;
  • почервоніння та набряк шкіри;
  • лущення шкіри.

Іноді після висипань на шкірі залишаються ділянки пігментації у вигляді плям різного розміру.

Отже, у разі алергії на сонце висип є поліморфним, тобто різноманітним – у вигляді папул, вузликів та пухирців. Він може з’явитися на тлі червоної набряклої шкіри просто під час перебування людини на сонці (рідше – за 24-48 годин після нього). Найчастіше висип дрібний, але подекуди еволюціонує від крихітних вузликів до великих пухирів. Елементи локалізуються на відкритих ділянках шкіри, що зазнали впливу світла, хоча можуть поширюватися й на закриті одягом частини тіла.

Поява висипу супроводжується інтенсивним свербежем, що зумовлений подразненням розташованих у шкірі нервових закінчень і тиском набряклих тканин на них. Набряк здебільшого поширюється лише на шкіру, але під час лугового дерматиту слизові оболонки, зокрема губ та щік, теж можуть зазнати набряку.

До речі, луговий дерматит, як і дерматит, що виникає під дією ультрафіолету після контакту з косметикою та місцевими лікарськими засобами, називають «фотоконтактним». Цей вид сонячної алергії неважко розпізнати – висип з’являється саме на тих ділянках шкіри, які контактували з косметикою, ліками або рослинами. Іноді осередки висипань навіть за формою нагадують стебла та листя. Фотоконтактна алергія часто залишає по собі пігментні плями, які поступово світлішають.

Пігментні плями характерні і для фототоксичного дерматиту, коли алергічна реакція на ультрафіолет розвивається на тлі прийому лікарських засобів всередину. Наприклад, аміодарон та трициклічні антидепресанти можуть спричинити появу на шкірі пігментації сірого кольору [2].

Часто після закінчення гострої фази сонячної алергії шкіра починає лущитися. Чому це відбувається? У нормі поверхневий шар шкіри (епідерміс) захищений від висихання ліпідною оболонкою. Вона покриває епідерміс ззовні, забезпечуючи його непроникність. Важливу роль у захисті шкіри відіграє і секрет сальних залоз. Однак під час тривалого перебування на сонці ліпідний бар’єр руйнується, шкіра втрачає вологу, стає сухою, зневодненою і починає лущитися.

Іноді алергія на сонце супроводжується підвищенням температури. Здебільшого гіпертермія пов’язана з перегрівом, але може бути проявом безпосередньо алергічної реакції: імунні клітини продукують особливі речовини – пірогени, які й зумовлюють підвищення температури до 37,1–38°С.

Більш високі цифри, особливо на тлі нагноєння деяких елементів висипу, є ознакою бактеріального запалення і приводом невідкладно звернутися до лікаря.

Як запобігти алергії на сонце

Якщо у вас коли-небудь були прояви сонячної алергії або інші дерматити, до настання сонячного сезону слід готуватися.

  1. Вилучіть з раціону або намагайтеся обмежити вживання продуктів, що можуть провокувати фотосенсибілізацію:
  • смажену їжу;
  • занадто солону їжу;
  • шоколад, какао;
  • яйця;
  • всі види горіхів;
  • цитрусові.

2. Запобігти сонячній алергії допоможе гіпоалергенна дієта. Вживайте овочеві супи, каші на воді, пісну відварну яловичину, свіжі огірки, зелень петрушки і кропу. Підсиленню імунітету шкіри сприяють продукти, багаті на антиоксиданти, – чорна смородина, журавлина, сливи, пророщена пшениця, вівсянка. Необхідно дотримуватися питного режиму – щодня вживати щонайменше два літри рідини [2].

3. Уникайте ліків з фотосенсибілізуючою дією. Якщо за станом здоров’я ви змушені їх вживати, порадьтеся зі своїм лікарем, розкажіть йому про проблему – можливо, він змінить схему лікування та призначить препарати, що не спричиняють фотосенсибілізації.

4. Перевірте стан органів травлення, насамперед печінки й жовчного міхура. Обстежтеся, якщо лікар вважатиме, що це необхідно, і дотримуйтеся його рекомендацій. У багатьох випадках відновлення фізіологічних функцій печінки та жовчного міхура вирішує проблему алергії на сонце.

5. Людям, схильним до сонячної алергії, навесні та влітку не слід користуватися косметикою, яка містить ретиноїди, параамінобензойну кислоту, анілінові барвники (додають до помад, тіней для очей та рум’ян), еозин (частий компонент червоних помад) [2]. Бажано уникати засобів для догляду за проблемною шкірою, у складі яких є борна або саліцилова кислоти. Прихильницям інтенсивних косметичних процедур до закінчення сонячного сезону варто відмовитися від пілінгів, шліфування й мезотерапії, адже вони можуть пошкодити ліпідний бар’єр шкіри. Позбавлена захисту, вона стає більш вразливою до впливу сонячного світла.

Як захиститися від алергії на сонце?

Не слід перебувати на відкритому сонці в години його пікової активності, з 10:00 до 16:00. Відпочивайте на пляжі під тентом або парасолею. Вода – не перешкода для ультрафіолетових променів, тому тривалість купань варто обмежити, 5-10 хвилин – достатній час для відпочинку від спеки. Носіть сонцезахисні окуляри та закритий легкий одяг з натуральних тканин, синтетичне вбрання пропускає до 15 % ультрафіолету. Найбільш вразливими для сонячних променів є обличчя, груди та плечі, захистити їх допоможе капелюх із широкими крисами.

Використовуйте сонцезахисні засоби з високим ступенем захисту. Їх потрібно наносити на відкриті ділянки тіла товстим шаром за 20-30 хвилин до виходу з дому й оновлювати що дві години [4; 5]. Під час відпочинку на пляжі захист від ультрафіолету оновлюють після кожного купання. Не варто забувати, що після перебування на сонці шкіра потребує зволоження. Використовуйте для цього спеціальні косметичні засоби, які містять рослинні силікони, олії, екстракти та вітамін Е.

Народні методи лікування алергії на сонце

У випадку легкого перебігу фотодерматиту можна спробувати позбутися його симптомів за допомогою народних методів. Деякі з них доволі прості та дієві.
• Щоб полегшити свербіж та зменшити набряклість шкіри, можна скористатися капустяним листям. Для посилення ефекту його слід попередньо злегка відбити, щоб виступив сік, а потім закріпити на тілі м’якою пов’язкою на 30-40 хвилин.
• Ефективними є компреси з тертої картоплі або свіжих тертих огірків. Їх теж накладають на шкіру під пов’язку на термін до години.
• Алергічний набряк та свербіж зменшаться, якщо 3-4 рази на день протирати ділянки висипань тампоном, змоченим у настоянці полину. Настоянку можна придбати в аптеці.
• Для внутрішнього застосування під час фотодерматиту підійде сік із кореня селери. Його слід приймати свіжовичавленим по половині чайної ложки тричі на день допоки симптоми не минуть.

Лікування алергії на сонце

Звісно, алергії краще запобігти, ніж лікувати, але якщо проблема вже існує, як позбутися алергії на сонце? На жаль, чарівну таблетку наразі не винайшли, тож під час лікування фотодерматиту використовують звичайні антигістамінні препарати. Ці засоби суттєво полегшують свербіж та зменшують шкірні прояви алергії. Більш безпечними та зручними є антигістамінні препарати другого та третього поколінь (цетиризин, лоратадин, фексофенадин, дезлоратадин), вони не спричиняють млявості та денної сонливості [3; 6].

Для місцевого лікування можна застосовувати мазі, креми або емульсії з ланоліном, цинком і метилурацилом. У випадку вираженої алергії на сонце доцільні місцеві засоби з кортикостероїдами (мометазоном, бетаметазоном, триамцинолоном, метилпреднізолоном), однак призначати їх має лише лікар. Неконтрольоване й тривале використання глюкокортикоїдів є небезпечним, препарати можуть спричинити розширення шкірних судин, розвиток ерітеми та навіть атрофію шкіри [6].

Нерідко весняна алергія є наслідком дефіциту вітамінів. Якщо епізоди фотодерматиту трапляються часто, варто пройти обстеження на наявність такого дефіциту. За результатами аналізів вам можуть бути призначені мультивітамінні комплекси або прийом окремих вітамінів.

Отже, алергія на сонце – явище неприємне. Воно може зіпсувати як повсякдення, так і омріяну відпустку. Але алергія на сонце – не вирок. Якщо вона виникла одного разу, це не означає, що кожну весну вам доведеться зустрічати з острахом. Дотримуйтеся простих правил перебування на сонці. Прислухайтеся до свого організму – так ви зможете зрозуміти, під впливом яких чинників з’являється фотодерматит. Якщо треба обстежитися – обстежтеся, якщо потребуєте лікування – лікуйтеся. Правильне визначення причини алергії на сонце та її усунення – запорука успіху в боротьбі з фотодерматитом. Алергія на сонце виліковна. Увага до себе та наполегливість допоможуть вам позбутися її назавжди!

1. Dawe R. S., Ibbotson S. H. Druginduced photosensitivity. Dermatol Clin. 2014; 32 (3):363-368.
2. Дударева Н. И. Фотодерматит и его профилактика. – https:// www.10gkb.by/informatsiya/stati/fotodermatit-i-ego-profilaktika.
3. Рыжко П. П. Применение антигистаминных препаратов в лечении различных дерматозов // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. – № 1. – 2002. – С. 39–41.
4. Stein K. R., Scheinfeld N. S. Drug-induced photoallergic and phototoxic reactions. Expert Opin Drug Saf 2007; 6(4):431-443.
5. Moore D. E. Drug-induced cutaneous photosensitivity: incidence, mechanism, prevention and management. Drug Saf 2002; 25(5):345-372.
6. Choi D., Kannan S., Lim H. W. Evaluation of patients with photodermatoses. Dermatol Clin 2014; 32(3):267-275.