Категорії
У истоков

Наздогнати літо

Цьогорічний сезон відпусток виявився більш поблажливим до туристів, ніж торішній. Світ частково відкрився і ми вирішили цим скористатися. Тому сьогодні моя розповідь буде дещо нетрадиційною – ми полишимо межі рідного краю та вирушимо до Греції, на острів Родос. У Греції безліч островів, проте Родос – один з найбільш відвідуваних туристами. Мабуть через те, що надзвичайно мальовничий і цікавий в історичному сенсі. Тут античні пам’ятки межують із будівлями часів Візантії, спадщиною середньовічних лицарів та мечетями, що залишилися на острові після правління османів.

До того ж на Родосі надзвичайно сприятливий клімат – сезон тут триває довго, середня температура води та повітря, наприклад, у жовтні – приблизно 25°С, а вітри-пасати, що дмуть над островом, – чудовий запобіжник проти спеки. Тобто, якщо вам не вдалося відпочити влітку, у вас є цілком реальний шанс на незабутню відпустку в оксамитовий сезон.

Звісно, на острів доведеться летіти. Якщо оберете прямий рейс, переліт триватиме зовсім недовго – дві з половиною години та трішки часу на перед- і постперелітні перевірки. Купити квитки можна самому – з Києва на Родос літають декілька вітчизняних авіакомпаній. Інший варіант – скористатися пошуком недорогих квитків, наприклад, на сайтах https://avia.lowcoster.com.ua або https://www.skyscanner.com.ua й обрати рейс із пересадкою в цікавому місті. Зокрема, WizzAir і Ryanair пропонують провести декілька годин у Відні, однак, з огляду на пандемію, ми цей спосіб відкинули і вирішили скористатися чартером. У наш час за співвідношенням ціна/ризик це – непоганий вибір.

Готель обирали самі, проте через сайт турагенції, яка протягом багатьох років допомагає нам в організації відпочинку. До речі, відповідальний турагент, що знає потреби та вподобання туриста, – величезна рідкість, тож якщо у вас такий є – цінуйте та підтримуйте відносини з ним.

Нome sweet home

На Родосі знайдуться готелі на будь-який смак та гаманець. Від п’ятизіркових, що задовольнять буд-які забаганки, до хостелів. Честно кажучи, ми не є поціновувачами відпочинку all inclusive, він занадто прив’язує туриста до готелю. І якщо у країнах на кшталт Єгипту в цьому є сенс, оскільки поза межами готельної території безпеку туристу ніхто не гарантує, то в країнах Європи є можливість побачити набагато більше, ніж басейн, щедроти готельної кухні та анімація. Але на колір і смак товариш не всяк, тож кожен робить вибір за вподобаннями.

Ми обрали невеликий апарт-готель «Алеа» у містечку Ялісос, за п’ять кілометрів від столиці острова. У гостьових будинків, приватних віл або маленьких готелів є безліч переваг – тут немає галасливого натовпу, біля басейну завжди знайдеться місце та й атмосфера зазвичай сімейна – наприкінці відпустки ви з господарями – справжні друзі!

Щодо самого Ялісоса – це доволі відомий пункт на туристичній мапі Родосу. Розташоване на узбережжі Егейського моря, містечко приваблює вінд- та кайт-серферів. Причина – особливості місцевої погоди: з березня по листопад на пляжах Ялісоса дме вітер, отже, на морі завжди хвилі. Тут облаштовано декілька сучасних станцій, де можна орендувати обладнання та винайняти інструктора для навчання та вдосконалення навичок серфінгу/кайтингу. Однак ті, хто не вміє або не бажає вчитися екстремальним розвагам, на місцевому узбережжі можуть просто купатися та засмагати. Егейське море тут розфарбоване в неймовірні кольори – від яскраво-бірюзового поблизу берега до темно-синього в далечині, тож «інстаграмні» фото гарантовані! Відпочивальники із задоволенням гойдаються на хвилях, проте з малечою більш безпечно купатися на східному, середземноморському боці острова.

«Засмага-points»

Місцеві пляжі здатні задовольнити будь-які вподобання. Хочеться вітру та хвиль – відпочивайте на заході. До речі, тут є і затишні бухти. Одна з них, Корria Beach, заховалася дорогою до фортеці Крітінія. Тут тихо, малолюдно і жодного вітру – скелясті береги надійно захищають маленький пляж. Мальовнича природа, зелені сосни на скелях, прозоре бірюзове море та чудовий рибний ресторан – місце, безумовно, варте уваги.

На крайньому півдні острова розташований мис Прасонісі, який ще називають «поцілунком двох морів». У цій точці Середземне море зустрічається (або ж «цілується», кому як краще!) з Егейським. Між двома водоймами влітку залишається тонесенька смужка землі, саме вона й відділяє неспокійне Егейське море від тихого Середземного. Цю різницю легко побачити з дороги, коли під’їжджаєш до мису або йдеш тією самою смужкою, занурюючи праву ногу в Егейське море, а ліву – в Середземне. Відчуття дивовижні!

Спокійні води Середземного моря сприяють розвитку пляжної інфраструктури на сході. Більшість пляжів Родосу розташовані саме тут. Піщані – це Цамбіка та Фаліракі, пісок також є на частині пляжу Харакі. На всіх – чудова інфраструктура, повільний вхід до моря, таверни вздовж берегової лінії, тож їжу і напої можна замовити просто на лежак. Проте більшість пляжів Родосу вкриті дрібною або крупною галькою, деякі розташовані серед скель, тому на острові купальні тапки обов’язкові. Якщо у вас таких немає, проблему можна вирішити дуже швидко – взуття для плавання продається у будь-якому місцевому магазинчику. Ціни всюди однакові – від 7,5 євро. До слова, саме галькові та скелясті пляжі є найбільш мальовничими. Чого лише варті знамениті бухти Ладіко та Єнтоні Куїна! Голлівудський актор знімався тут у фільмі «Грек Зорба», саме тут він танцював під мелодію «Сіртакі», яка згодом стала символом Греції. Тож казкової краси бухта з 1966 року офіційно носить ім’я Куїна, а тисячі туристів, як колись актор, щороку закохуються в неї.

Неймовірні пляжі і біля містечка Лінлос, у бухті святого Павла. Історія (або ж легенда) розповідає, що корабель, на якому плив апостол, потрапив у шторм біля берегів Родосу, однак Павло молився і скелі розступилися та пропустили корабель святого до бухти. У цих місцях апостол переночував і саме звідси почав шлях проповідника християнства на острові. На честь Павла тут побудовано каплицю і тепер у цьому місті влаштовують весільні церемонії, можливо, ще й тому, що з висоти місцевого Акрополя, розташованого просто над нею, бухта має форму серця.

Взагалі-то майже кожен пляж острова вартий уваги – їдьте і насолоджуйтеся. Якщо плануєте відпочивати тривалий час – орендуйте пляжний комплект, два лежаки та парасолю. Зазвичай це коштує 10 євро – сором для некурортного Києва, де у вихідний на пристойному пляжі за такі гроші орендуєш хіба що пів комплекту! Після 17-ї години лежаки можна займати безкоштовно. До того ж на Родосі не існує пляжів, на яких беруть платню за вхід, на власному рушнику можна засмагати безоплатно.

Про залізних коней

Проте, щоб милуватися краєвидами місцевих бухт, доведеться витратитися на транспорт. На острові розвинена автобусна мережа. Вздовж узбережжя на трасі всюди є зупинки, але до віддалених місць на кшталт Монолітосу та Прасонісі рейсові буси курсують лише двічі-тричі на день і оминають увагою мальовничі гірські села, тому для справжнього знайомства з островом варто орендувати авто. Пункти прокату тут на кожному кроці, тож конкуренція величезна і ціни доступні. Звісно, через туроператорів або онлайн можна замовити машину у відомих компаніях, однак вони пропонують безліч непотрібних додаткових опцій, тож ціни у таких прокатах суттєво вищі. У невеликих місцевих фірмах у сезон можна орендувати пристойну машину за 30-35 євро на добу, а восени – ще дешевше. Підійдуть будь-які українські права, на яких є інформація англійською. Депозит прокати не беруть – з острова на машині не втечеш! Дороги тут всюди хороші, навіть до маленьких віддалених селищ прокладено нормальні шляхи. За шість днів оренди ми знайшли на дорозі лише одну яму! Водночас варто пам’ятати, що на гірських серпантинах повороти під гострим кутом – норма і роздивлятися краєвиди безпечніше з оглядового майданчика, ніж з водійського крісла!

Родос – середній за розміром острів, 78 км завдовжки та 38 км у ширину, протяжність берегової лінії – приблизно 220 км. Тому здається, що будь-якого місця можна дістатися дуже швидко. Але це лише на перший погляд. Щоб побачити острівні цікавинки, вам доведеться не раз перетинати Родос зі сходу на захід та навпаки, підніматися серпантинами вгору та з’їжджати до моря, отже, за декілька днів оренди машини ви легко накатаєте 500 км та більше! Але воно того варте!

Побачити все

Скажу одразу – це вам не вдасться, оскільки достойних уваги туриста місць на Родосі безліч. Однак про найголовніші розповім. Насамперед це столиця острова, місто Родос. Можливо, єдине місце, до якого краще їхати автобусом, щоб не мати проблем із парковкою. Автобусна станція розташована в безпосередній близькості від Старого міста, буси курсують в усіх напрямках до пізнього вечора, а в самому місті машина абсолютно зайва.

Родос є одним із найдавніших міст планети – датою його заснування вважають 408 рік до нашої ери. Назва «Родос» з грецької перекладається як «місто троянд». Однак, якщо вірити стародавнім міфам, поселення назвали на честь Роди, дочки Посейдона, у яку закохався бог сонця Геліос. Можливо, він і досі є покровителем цих земель, адже на острові понад 320 сонячних днів на рік! А ще існує легенда, що першим мером Родосу був легендарний Геракл, принаймні, греки в цьому впевнені на всі сто. Щодо Геракла – переконливих доказів його правління і досі не знайшли, а от Колос Родоський у місцевому порту таки стояв. Величезна статуя у вигляді юнака-атлета з чашею в руках була за розмірами схожа на сучасну американську статую Свободи. Однака вона вражала жителів та гостей міста недовго – лише приблизно 50 років, а потім впала у воду під час землетрусу. Подейкують, що уламки Колоса пролежали у воді більш як вісім століть, допоки в 653 році місто не захопили араби. Вони продали залишки велетня одному з купців, а той розплавив бронзові листи, що вкривали статую, та зробив успішний бізнес на торгівлі бронзою! Сьогодні на колонах, на яких стояли ноги статуї, «оселилися» бронзові олені, що знаменують собою емблему міста.

До Старого міста ведуть одинадцять воріт, розташованих у міських стінах, периметр яких становить цілих чотири кілометри. Вони прикрашені 150 гербами лицарів та магістрів, які колись були тутешніми жителями. За стінами ховаються численні середньовічні вулички, в яких зараз чого тільки нема – сувенірні магазини, ресторани, майстерні (одних лише ювелірних – щонайменше десяток) і навіть готелі. Бачиш перед собою абсолютно старовинну будівлю, практично кам’яницю, що заблукала серед вузеньких вуличок і (очманіти!) читаєш на ній напис: «готель». Тут розташовані знаменитий Палац Великих Магістрів, заснований у ХІV столітті, декілька мечетей, зокрема Сулеймана Великого та Ібрагіма-паші, й всесвітньо відома Вулиця Лицарів-госпітальєрів (іоаннітів). А ще в Старому місті і сьогодні живуть майже 6000 людей, отже, не дивуйтеся, коли в якому-небудь втаємниченому куточку, схожому не декорацію з голлівудського фільму, побачите припаркований сучасний байк – ви на подвір’ї чийогось дому. До речі, серед незліченних вуличок Старого Родосу практично неможливо заблукати – навіть найменша та найбезлюдніша з них виведе вас до живильної артерії міста – вулиці Сократа. Тож геолокації прогулянка не потребує, однак ми з вами потребуємо перепочинку і до нашої розповіді повернемось у наступному номері.

Категорії
У истоков

Помада з комахами, накладні плечі та мобільність

На початку XX сторіччя панував стиль ар-нуво, відомий також як модерн: знамениті вигнуті лінії вгадувалися рішуче у всіх жанрах. Дами епохи ар-нуво намагалися ліпити із себе справжній витвір мистецтва, не шкодуючи на це ні часу, ні сил. Усього кілька років відділяли томні 10-ті від бурхливих 20-х. І саме звідси можна починати відлік сучасних косметичних засобів. Хоча деякі примхи тогочасної моди все ще вкрай дивують.

Свобода з обмовками

1900–1920-ті роки – це епоха здобуття жінками нової свободи в плані пересування – наприклад, маркіза Казаті носилася околицями на роллс-ройсі. На зміну статичному і скромному вікторіанському ідеалу «янгол в оселі» приходить образ спортивної мобільної жінки, яка виходить із дому й активно освоює нові простори. Якщо раніше жінка могла дозволити собі хіба що верхову їзду, та й то сидячи боком у незручній амазонці, то тепер вона з легкістю пересувається на високих швидкостях, використовуючи різні види техніки. У книзі «Уміння добре одягатися» (1914) дано вражаючий перелік костюмів для швидкісних видів спорту: «Відважних жінок, здатних піднятися на дирижаблі або аероплані, ще поки мало; ті ж, які на це ризикнуть, повинні одягнути спідницю кюлотт, дуже вузьку, щоб вітер не міг роздувати її, пальто із драпу або шкіри і м’який капелюх або капор; щільно прив’язаний вуаль, обмотаний на шиї, щоб він не майорів».

Саме в цей час популярності набули велосипедні прогулянки, що зробило революцію в дамській моді. Традиційний жіночий наряд був мало пристосований для їзди на велосипеді: поділ чіплявся за колесо, жорсткий корсет впивався в ребра. Поступово для таких поїздок почав з’являтися спеціальний одяг – спідниці з довгими розрізами спереду і ззаду, які надягали поверх бриджів. Але жінок у «непристойних» костюмах публічно ображали, а іноді не пускали в громадські заклади.

Рецепт косметичної ванни від актриси Сари Бернар

Інгредієнти:

  • 2 фунти ячменю
  • 1 фунт рису
  • 6 фунтів пшеничних висівок
  • 2 фунти вівсяної муки
  • ¼ фунта лаванди

Кип’ятити зазначену суміш протягом години в 2 літрах води, отриманий відвар процідити. Додати трохи питної соди (не більш як чайну ложку) і щіпку бури.

Ситуація стабілізувалася у 1914 ро­ці – жінки на велосипеді перестали викликати роздратування і нападки, а велосипедний костюм став сприйматися як варіант спортивної моди: «Необхідна коротка, по коліно, спідниця, що закриває панталони, зроблені з тієї ж матерії: взимку – із синього або сірого сукна або саржі, влітку – з альпага. Коротка жакетка в талію або болеро, гладка сорочечка, канотьє без обробки або капелюх з м’якого фетру; вуаль, жовті черевики, такі ж панчохи і замшеві рукавички».

Правила макіяжу 1910-х

  • Для створення основи на обличчя накладали трохи зволожуючого крему, пудру, рум’яна і знову пудру.
  • Щоб підкреслити очі, слід тонким шаром нанести на повіки трохи пасти сірого, коричневого або лимонного відтінку.
  • Губи дозволялося фарбувати виключно неяскравими кольорами. Кожній жінці відома хитрість: коли помади немає під рукою, а губи потрібно зробити більш яскравими, їх слід покусати, аби кров прилила до тканин. Отже, відтінок губ пристойної жінки на початку минулого сторіччя не міг бути більш насиченим, ніж цей рожевий відтінок.

Скромність прикрашає

Аристократична блідість усе ще залишалася в моді. Тому знатні пані усіма способами уникали сонця, ретельно доглядали за шкірою обличчя, намагаючись зберегти її м’якою, гладкою і білосніжною. Надмірний макіяж вважався поганим тоном і був доречним лише в актрис або в жінок легкої поведінки. Усе, що могли собі дозволити на той час модниці, – це кілька баночок рум’ян для щік, повік і губ, а також лимонний сік і пудра для надання шкірі бажаної білизни.

Головна особливість макіяжу на початку минулого сторіччя полягала в тому, що фарбуватися дозволялося так, аби це було непомітно. Тяжіння до природної краси, притаманне ХІХ сторіччю, продовжувало домінувати.

Але все швидко змінилося завдяки… Голлівуду! Актриси з персон третього сорту перетворилися на зірок, їхній підхід до макіяжу воліли переймати тисячі жінок. Ефект був настільки сильним, що реклама нових косметичних засобів спочатку з’являлася в журналах, у яких писали про кіно (наприклад, Photoplay) і лише потім – у жіночих виданнях.

Завдяки голлівудським фільмам почали з’являтися відомі косметичні бренди. Наприклад, Макс Фактор, засновник величезної косметичної компанії, був візажистом Теди Бари, актриси, яка грала Клеопатру в однойменному фільмі 1917 року. Після виходу стрічки всі жінки мріяли мати такий вигляд, як Клеопатра. Тож тіні з ефектом хни від візажиста актриси закономірно мали успіх.

Не відставали і конкуренти. Приблизно у той самий час Maybelline випустила першу брускову туш для вій. До речі, компанія зобов’язана своєю назвою імені молодшої сестри її засновника Тома Вільямса – Мейбел. Одного разу він помітив, що сестра фарбує вії сумішшю вазеліну і вугільного пилу. Це надихнуло його створити особливий вид туші на основі стеарату натрію.

Досі історики сперечаються про те, коли саме з’явилася губна помада в тюбиках. За однією з версій, класичну упаковку придумав у 1915 році Моріс Леві, але явних доказів цьому немає. За іншою – винахідником міг бути Вільям Кенделл, який виготовляв металеві упаковки для торгової марки Mary Garden, але й це достеменно невідомо. У будь-якому випадку до Першої світової війни помада випускалася в маленьких тюбиках або у формі паличок, замотаних у папір. Відтінок був єдиним – кармін, який отримували з кошенілі – особливого різновиду комах.

Парфуми під колір волосся

Автор керівництва з хорошого тону «Жінка вдома і в суспільстві» зауважує, що у 1910–1920 роках перевага віддається парфумам, що мають запах однієї квітки. Змішані запахи – скажімо, фіалка і троянда – менш затребувані. Популярні парфуми цієї епохи – «Японськи бузок», «Конвалія», «Амо». Вибір марки залежить від обставин: «Для вечірніх виїздів на бали і в театр вживають парфуми «Японський бузок» або ж «Альпійська конвалія». Для концертів, лекцій, зборів – «Цикламен білий», «Альпійська фіалка», «Ідеал», «Тамариск», «Семіс-де-Флер». Для домашнього прийому і ділових відвідувань рекомендуються парфуми «Пасифлора», «Брюер».

Вибір парфумів залежав від кольору волосся їхньої господині: «Блондинки використовують більше запах фіалок, конвалій, гіацинта, тоді як брюнетки віддають перевагу запахам троянди, цикламена, жасмину, хризантеми».

Воскові плечі бабусь

Декольтовані сукні були в моді, і тому жінки дуже ретельно підходили до вибору форми декольте залежно від типу обличчя і фігури. Говорили, що глибоке декольте личить лише жінкам з високими грудьми і довгим овалом обличчя. Невелике кругле декольте, навпаки, радили маленьким жінкам з бешкетним, лукавим личком. Загострена форма вирізу вважалася універсальною.

Оскільки груди були на виду, жінкам рекомендували спеціальні заходи з догляду за бюстом і гримування: «Перш ніж приступити до гримування бюста, спину і плечі ретельно вимивають, витирають насухо і, залежно від якості шкіри, втирають відповідний крем. Коли крем втерто, весь надлишок його видаляється ватою або рушником, і дають шкірі відпочити пів години для того, щоб почервоніння від втирання зникло. Потім приступають до наведення на верхній частині грудних залоз жилок, відповідних природному напрямку поверхневих шкірних вен. Для наведення вищезазначених жилок використовується «Крейон Нереїд» № 121.

Жилки повинні наводитися дуже делікатно і в невеликій кількості. Після закінчення цієї маніпуляції приступають до накладання білил або накладення пудри. З пудр рекомендується пудра «Лакто» № 35, з білил – лосьйон «Аріадна» № 52. Як пудру, так і білила накладають рівномірним шаром на груди, плечі і спину таким чином, щоб усе це зливалося з кольором шиї та обличчя і становило єдине ціле», – радили тодішні експерти з краси.

Літнім жінкам часом доводилося вдаватися до хитрощів, адже декольте було обов’язковим елементом туалету на придворних балах.

«Стара імператриця Німеччини Августа, дружина Вільгельма I, змушена була вдатися до гриму і веліла зробити собі воскові плечі, які й носила, прикріплюючи їх до шиї за допомогою кольє. Звичайно, цією дотепною ідеєю відразу скористалися в Європі, і в результаті на імператорських, королівських і великокнязівських прийомах справжні мармурові плечі молодих жінок опинилися по сусідству… з восковими плечима їхніх бабусь».

Існує теорія, що кожна епоха має Zeitgeist – дух часу, що створює характерну впізнавану естетику в найрізноманітніших галузях, від високого мистецтва до побутових звичок. Початок XX сторіччя, безумовно, мав такий дух. Він підняв перед жінкою, яка жила під тягарем заборон, завісу, дозволив ступити далі, ніж попередні сторіччя. І дуже скоро жінки скористалися своєю свободою, крок за кроком позбавляючись будь-яких обмовок.

Продовження – у наступному номері.

  1. Аляб’єва Л. Як виховати «організатора бездоганного будинку і майбутню матір міцних і красивих дітей»: дискусії про жінку у спорті в вікторіанській Англії. Новий Літературний Огляд, № 70, 2004, с. 94–128.
  2. Бруард К. Модний Лондон. Одяг та сучасний мегаполіс. М., 2016.
  3. Уміння добре вдягатися. Пер. з франц. О. А. Кудрявцевої. М., 1914.
  4. Жінка вдома і в суспільстві. Видання товариства провізора А. М. Остроумова. М., 1912.
  5. Ribeiro A. Facing Beauty. Painted Women and Cosmetic Art. New Haven and London, 2011.

Повний список джерел знаходиться в редакції.

Категорії
Аптечна справа

Україною шириться «Дельта»: що варто знати про цей штам

Михайло Хецуріані, біохімік, молекулярний біолог, аспірант Інституту фізіології імені О. О. Богомольця

Вже другий рік світ живе у новій реальності. Коронавірус впевнено крокує Землею, видозмінюючись і пристосовуючись до нових умов. Якщо раніше експерти давали втішні прогнози, запевняючи, що пандемія от-от скінчиться, то з появою нових штамів передбачити хід пандемії дедалі важче. Новий «дельта»-штам сплутав карти майже усім країнам, які планували вже цього року покінчити з коронавірусом. Нова «дельта-хвиля» насувається і на Україну. Розповідаємо про особливості нового штаму та ефективність існуючих вакцин проти нього.

Індійський штам

Наприкінці 2020 року в Індії вперше було описано новий штам коронавірусу SARS-CoV-2 – B.1.617.2. Оскільки Всесвітня організація охорони здоров’я відмовилася від практики називати штами за географічною ознакою (тепер їх називають літерами грецького алфавіту), то новому варіанта присвоїли літеру дельта.

Новий штам виявися більш заразним. Якщо для уханьського варіанта інкубаційний період становив 7-10 днів, то для індійського – лише 1-3 дні. При цьому заразитися від інфікованої людини тепер можна набагато швидше, аніж раніше. Науковці стверджують, що «дельта»-штам удвічі заразніший [1]. Найімовірніше, це пов’язано з мутаціями S-білка, що дають змогу вірусу швидше та легше проникати у клітину.

Завдяки таким особливостям новий варіант коронавірусу набагато швидше розповсюджується світом. У багатьох країнах «Дельта» вже стала домінуючою. В України офіційно зареєстровані випадки зараження дельта-варіантом, і нові хвилі зараження, найімовірніше, будуть пов’язані саме із цим штамом.

Міф: новий штам – наслідок вакцинації

Пандемія нового коронавірусу неабияк сколихнула антивакцинальні настрої по всьому світу. Через соціальні мережі та деякі ЗМІ антивакцинатори успішно транслюють численні міфи, що пов’язані із вакцинами проти коронавірусу. Один з таких – штам «Дельта» виник через масову вакцинацію. Тобто вірус прилаштовується до імунізованих людей, і навчився оминати імунітет, викликаний щепленням.

Чи може вакцина стати причиною мутацій вірусу? Відповіді на це питання поки що немає. Але, що стосується штаму «Дельта», то виник він ще до масового щеплення – восени 2020 року, коли ще жодна з країн не починала вакцинальної кампанії. А тому всі розмови про те, що «Дельта» виникла внаслідок щеплень, є безпідставними.

Чи дійсно «Дельта» є більш небезпечною?

Відповісти на це питання не так легко, як може видатися на перший погляд. Для початку варто розібратися з термінами «смертність» та «летальність». Перший термін вказує на кількість смертей серед усього населення (наприклад, 2 смерті на 100 тисяч). Летальність – це кількість смертей серед захворілих.

Встановлено, що смертність у разі зараженні «дельта»-штамом більша. З цього робиться помилковий висновок, що новий варіант коронавірусу є більш небезпечним для людини. Однак це не так. Вища смертність пов’язана з тим, що новий штам через високий рівень заразності одночасно охоплює більшу кількість людей. Це автоматично призводить і до більшого числа госпіталізацій. При цьому рівень летальності для «Дельти» такий самий, як і для попередніх варіантів нового коронавірусу.

Складність у визначенні рівня небезпеки «дельта»-штаму пов’язана ще з низкою обставин, а саме:

• Частіше хворіють молоді люди. Найкоректніші статистичні дані, як правило, надходять з розвинених країн. Це США, Велика Британія, країни ЄС, Канада, Австралія та Ізраїль. У цих країнах вагома частина населення вакцинована. Особливо це стосується людей вікової категорії 60+. Серед невакцинованої частини населення переважають молоді люди та діти. Це призводить до того, що «Дельта» частіше вражає саме молодь і дітей, які хворіють відносно легко. Через це складається хибне враження, що «Дельтою» хворіти легше.

• Дані, що надходять з лікарень. Інший бік медалі – дані, що надходять з лікарень. Наприклад, це повторні випадки захворювання (що трапляється вкрай рідко), а також «проривні» інфекції, коли щеплені хворіють важко. Часто це люди із серйозними супутніми захворюваннями, зокрема тяжким імунодефіцитом. Тому робити висновки з таких випадків також не можна.

Допоки є лише одне дослідження, проведене в Шотландії, у якому йдеться, що під час зараження «Дельтою» збільшується вірогідність госпіталізації [2]. Але за єдиним лише дослідженням ми не можемо робити висновки.

Особливості інфікування «Дельтою»

Мутації S-білка, які присутні в дельта-варіанті дозволяють коронавірусу швидше інфікувати клітини. Мішенями для збудника все ще лишаються легені та судини. Але, як говорять практикуючі лікарі, дедалі частіше під час зараження «дельтою» страждає система травлення.

Ще одна особливість нового варіанта коронавірусу – надшвидке розмноження. В одному з китайських досліджень встановлено, що під час зараження «Дельтою» вірусне навантаження зростає майже в тисячу разів [3].

Варто зазначити, що допоки немає узагальнювальних висновків стосовно особливостей перебігу коронавірусної хвороби, викликаної «дельта»-штамом. Інформація, що надходить до ЗМІ, як правило, є лише спостереженнями практикуючих лікарів. Цілком імовірно, що через деякий час будуть опубліковані вже дослідження з аналізом десятків тисяч випадків зараження «Дельтою».

Допоки нам доступні лише дані, що надходять з лікарень від конкретних лікарів, а також з проєкту Zoe. Це мобільний застосунок, який був розроблений співробітником Королівського коледжу в Лондоні Тімом Спектором. У застосунку користувачі діляться інформацією стосовно симптомів, з якими їм довелося стикнутися.

Наразі вже оброблено понад 4 мільйони повідомлень у Zoe. У Великій Британії, де вже декілька місяців вирує «Дельта», найчастішими симптомами є головний біль, нежить та біль у горлі. Цікаво, що набагато рідше стали надходити повідомлення щодо втрати нюху. Замість того людей частіше непокоїть сильний нежить.

Вакцинація

У зв’язку з появою нового штаму ефективність існуючих вакцин дещо знизилася. Але все одно вакцини лишаються ефективними, захищаючи людей від тяжкого перебігу хвороби.

Ефективність вакцин від тяжких форм ковіду наочно демонструє статистика, яку наводить Міністерство охорони здоров’я Ізраїлю.

З таблиці видно, що ефективність вакцинації від тяжкого перебігу хвороби в різних вікових групах коливається від 90 % до 100 %. Цікаво, що вакцинація краще захищає людей старше 90 років, аніж пацієнтів у віковій групі 80-89. Насправді, тут немає нічого дивного. Пов’язано це з тим, що середня тривалість життя в Ізраїлі – понад 80 років. Тобто ізраїльська медицина може забезпечити більшості людей дожити до такого віку, навіть із хронічними хворобами. А от серед людей, що живуть 90 і більше років, як правило, ті, в кого є генетичні передумови для довголіття. Тобто це від природи більш здоровіші люди. Саме тому, вакцинація серед цієї вікової групи трохи ефективніша, ніж у групі 80-89 років.

1. «Is The Variant From India The Most Contagious Coronavirus Mutant On The Planet?». NPR. 14 May 2021. cited «Eighty-ninth SAGE meeting on COVID-19, 13 May 2021 (Held via Video Teleconference)» (PDF). UK Government. 13 May 2021.

2. Sheikh A, McMenamin J, Taylor B, Robertson C; Public Health Scotland and the EAVE II Collaborators. SARS-CoV-2 Delta VOC in Scotland: demographics, risk of hospital admission, and vaccine effectiveness. Lancet. 2021;397(10293):2461-2462. doi:10.1016/S0140-6736(21)01358-1

3. How the Delta variant achieves its ultrafast spread. Nature News. https://www.nature.com/articles/d41586-021-01986-w.

Категорії
Аптечна справа

Знову локдаун: чи готові аптеки до чергового виклику?

Якщо в 2019–2020 році карантинні обмеження у зв’язку з коронавірусом заскочили світ зненацька, то в 2021-му настання чергового локдауну в Україні цілком спрогнозоване. Чи підготувалися аптеки до локдауну? Яку роботу над помилками провели і чи стали аптечні мережі загалом більш стійкими до зовнішніх чинників, дізнаємось у експертів.

Якою є ситуація на сьогодні

У відповідь на світовий катаклізм відбулося багато змін. Дехто не витримав виклику часу і припинив свою роботу, а дехто знайшов у собі сили змінитися та пристосуватися.

За словами директорки маркетингової агенції SMD Ірини Горлової, під впливом чергового локдауну триватиме подальша консолідація аптечної роздрібної торгівлі. «У період локдауну відбулося скорочення кількості аптечних точок, а також укрупнення мереж. Частка аптечних точок, які належать мережам, продовжує збільшуватися».

«Через загальне погіршення економічної ситуації в країні на тлі коронавірусної інфекції та впровадження карантину, який обмежував фізичне переміщення населення, насамперед постраждали ті аптечні точки, які були розташовані поблизу торгових центрів та мали асортимент із розрахунку на ціновий сегмент “середній+”. Виживали аптеки біля дому, їхній середній виторг збільшився порівняно з докарантинним періодом», – розповіла пані Ірина.

«В принципі, ця тенденція постійна, але пандемія і локдауни інтенсифікували ці процеси. Зрозуміло, що переваги мереж найбільш повно проявляються в складні періоди. Частина цих процесів цілком раціональна та прогресивна. Так, наприклад, зменшення загальної кількості аптек підвищує показник середніх продажів на одну аптеку, за яким Україна доволі сильно відставала від Європи. Тобто йдеться швидше про нормалізацію надлишкової кількості аптечних точок», – зазначила пані Ірина.

Більшість експертів вважають, що в локдаун вижили ті, хто був більш гнучким та зумів адаптуватися до нових умов та реалій.

Наталя Биканова, керівниця відділу розвитку продажів аптечної мережі «Подорожник», розповіла, що під час локдауну виникли нові виклики, які вимагали ставати більш гнучкими. «Під час локдаунів і під час пандемії насамперед має змінитися мислення та швидкість реакції на зміни. Потрібно було миттєво реагувати на потреби клієнтів, забезпечувати ліками, впроваджувати технічні зміни в аптеках. Щоб забезпечити клієнтів необхідним товаром ми знайшли нових постачальників, підписали нові договори поставок. Складним питанням було, наприклад, доїзд працівників аптек до роботи. В деяких регіонах “Подорожник” запускав корпоративну доставку працівників на робочі місця або повністю компенсував проїзд працівників на таксі».

Як змінився асортимент

Попри те, що в умовах нестабільності та невизначеності люди почали економити гроші, все ж таки засоби гігієни, продукти для здоров’я та медичні препарати залишилися в пріоритеті серед покупок у населення.

Відбулися певні зміни в асортименті, які нині пропонують аптеки, і вони були зумовлені кількома чинниками. Найголовніших змін було три: зміна споживання, скорочення асортиментної матриці, зменшення товарного запасу.

«Після періоду ажіотажного попиту на початку пандемії, точніше – паралельно з ним, відбулися зміни в споживанні. При цьому на деякі доволі ходові раніше товари попит знизився, і їхній товарний залишок, вимірюваний у днях продажів, зріс. Разом із часто непередбачуваним попитом на нові позиції, затребувані під час пандемії, це призвело до утворення надлишків на складах, дебіторської заборгованості та скорочення обігових коштів. Як наслідок, більшість мереж переглянули і скоротили асортиментну матрицю та цільовий товарний запас», – розповіла І. Горлова.

«Коливання попиту на товари різних груп були дуже суттєвими, часто непередбачуваними. Перепади продажів, коли у двох сусідніх місцях попит на антибіотики то зростав на чверть мільярда гривень, то падав на 300 мільйонів, призводив до надлишкового товарного запасу на групи, попит на які різко падав. Така “гектична лихоманка” ринку не могла не погіршувати ситуацію з обіговими коштами, тим більше, що різко зростав попит на інші продукти».

Наталя Биканова розповіла, що загалом продажі під час локдауну знизилися, а от середній чек у мережі зріс на 5 %. «Асортимент розширився виробами медичного призначення, наприклад, зараз у постійному асортименті “Подорожника” є пульсоксиметри, антисептики, кисневі концентратори, суттєво розширилася лінійка вітамінних засобів з мікроелементами цинку, селену, збільшилася глибина запасу антикоагулянтів, які застосовують у протоколах лікування COVID-19. Загалом, структура продажів перерозподілилася на користь лікарських засобів з “ковідних списків”».

Директорка аптечної мережі «Сана» Ольга Дмитрук поділилася, якою ситуація була в регіонах: «Як тільки посилювалися карантинні заходи, люди починали притримувати гроші і відмовлялися від незапланованих покупок. Як тільки заходи слабшали – знову починали купувати. Змінився середній чек: люди переходили на більш дешеві вітчизняні препарати, купували їх у меншій кількості, не упаковку, а блістер».

При цьому О. Дмитрук зауважила, що в регіоні вони не відчули істотної різниці між середнім чеком до локдауну і після. «Середній чек у нас залишився на рівні 2016 року. Це специфіка регіону, де люди в принципі не купують дороговартісні препарати».

Ольга Дмитрук назвала два чинники, які, на її думку, вплинули на асортимент та продажі в аптечній мережі «Сана» під час локдаунів.

По-перше, продаж сезонних препаратів, на який робили ставку аптечні мережі, не виправдав себе, адже в умовах фізичних обмежень люди просто перестали контактувати між собою і набагато знизилася захворюваність на сезонні контактні хвороби, такі як ГРВІ та грип. Тому, за словами директорки аптечної мережі «Сана», попит на препарати, які раніше купували в сезон простудних захворювань, теж знизився.

По-друге, впали продажі препаратів для лікування хронічних захворювань: цукрового діабету, неврологічних захворювань, бронхіальної астми тощо. О. Дмитрук вважає, що це відбулося через те, що люди або заздалегідь купили собі необхідні ліки, або відтерміновували похід до лікаря та не отримували чергове призначення і, відповідно, не купували необхідні їм для профілактики ліки.

Замість цього асортимент почав розширюватися за рахунок тих препаратів, які мають найвищий попит: вітамінні комплекси, препарати для захисту імунної системи тощо. Але, за словами О. Дмитрук, це привело до того, що кількість найменувань зросла, але за рахунок препаратів з однією діючої речовиною. «На аптечних полицях відбувається конкурента боротьба за покупця між виробниками, але попит та купівельна спроможність населення при цьому лишаються незмінними. Тому збільшення найменувань у певній ходовій категорії товарів не приносить рівноцінного прибутку аптекам».

За словами О. Дмитрук, на падіння продажів вплинули і призначення лікарів. «Якщо раніше в призначенні могло бути 7-9 препаратів, то зараз їх 3-4. Це, звичайно, пов’язано з більшим контролем лікарів, що зобов’язує їх працювати за протоколами і призначати лише ті ліки, які входять до цих протоколів».

Також О. Дмитрук зауважила, що регіо­нальні мережі, на відміну від національних, мають одну суттєву перевагу, яка надає можливість більш гнучко формувати асортимент: «У нас немає зобов’язань перед дистриб’юторами та виробниками, ми самі формуємо асортимент і кількість товару. Тобто ми можемо собі дозволити не брати ті препарати, які не продаються, тоді як у національній мережі вони мають бути представлені в будь-якому разі, навіть якщо не мають попиту в населення».

Чи відбулася прогнозована діджиталізація

Головна світова тенденція, яка змінила рітейл, зокрема аптечний: кількість покупців, які почали купувати в інтернет, збільшилася до 2 млрд. Тобто кожний четвертий житель нашої планети почав використовувати інтернет для купівлі товарів. Експерти прогнозують, що відчувши певний комфорт від покупок в інтернеті, ця тенденція буде лише зростати. Але це у світі. В Україні реалії трохи інші.

Деякі експерти справді вважають, що карантинні обмеження прискорили процес діджиталізації, до якого логічно рухалися національні аптечні мережі.

«Клієнти зрозуміли, що чекати в чергах під аптекою чи в аптеці набагато небезпечніше, ніж робити замовлення через інтернет і забирати готове замовлення або замовляти доставку додому чи в офіс. Під час першого локдауну, березень-липень 2020 року, частка інтернет-продажів “Подорожника” збільшилася вдвічі. Під час другої хвилі захворювання, жовтень-грудень 2020 року, частка інтернет-продажів зросла втричі. Станом на серпень 2021 року частка інтернет-продажів “Подорожника” продовжує зростати, і порівняно з періодом січень-лютий 2020 року збільшилася в 4,5 раза», – повідомила Н. Биканова.

Довідка: У 2020 році кількість українців, які почали замовляти лікарські препарати онлайн, збільшилася вдвічі, і на сьогодні це понад 40 % клієнтів аптечних мереж. Згідно з маркетинговим дослідженням, яке проводила Українська маркетингова група, більш як половина опитаних у період карантину купували лікарські засоби в аптеці, попри карантин. Замовляли онлайн та забирали самостійно в аптеці – третина українців. При цьому лише 4 % замовляли ліки з доставкою додому чи в офіс.

Опановуючи цифрові інструменти, «Подорожник» перейшов на дистанційне навчання свого персоналу. «Всі тренінги, навчання, лекції проводилися за допомогою Zoom, скайпу або відбувалася індивідуальна розсилка по аптеках. Атестації, тестування – все також проводилося онлайн. Провізорам необхідно було навчитися опрацьовувати матеріал самостійно», – поділилася Н. Биканова. На сьогодні «Подорожник» має готову технічну базу для навчання свого персоналу дистанційно.

Аналітики вважають, що діджиталізація відбулася, але на дуже низькому рівні порівняно з усім світом. «Україна істотно відстає в e-commerce. Частка продажів через інтернет залишається невеликою. Попри те що в багатьох інших галузях частка інтернет-замовлень і доставки зросла дуже суттєво, минулорічна пандемія і локдауни не дуже збільшили продажі медикаментів через цей канал. Імовірно, позначаються як регуляторні складнощі, так і поведінкові стереотипи споживача, який звик бачити в працівнику першого столу порадника, тому віддає перевагу прийти в аптеку, а не зробити інтернет-замовлення», – поділилася І. Горлова.

Представники регіональних аптечних мереж згодні з думкою аналітиків. О. Дмитрук дала своє пояснення низькому рівню діджиталізації в регіонах: «Люди все ще не довіряють інтернет-засобам та не замовляють ліки онлайн, особливо це стосується людей старшого віку. Та й служби доставки в регіонах працюють набагато гірше. Тому і вкладати гроші у дорогий e-commerce в регіонах не поспішають. Максимум – налагоджують прийом замовлень за телефоном та намагаються доставляти самотужки.

Чи почала аптека надавати додаткові сервіси?

На думку експертів у e-commerce, якісний сервіс у найближчому майбутньому стане важливою частиною будь-якого бізнесу. Довго чекати доставку або терпіти неввічливу комунікацію покупці не будуть і підуть до конкурентів.

За словами Віктора Сердюка, президента ГО «Медичне право в Україні», саме пандемія могла стати рушійною силою для формування такої омріяної фармопіки, коли люди почали звертатися в аптеки по допомогу в обхід лікарів. «Вже багато років у колах фармацевтів йдеться про перехід на новий рівень надання послуг населенню – дистанційну фармопіку. І ось 2020 рік був роком, коли реально можна було втілити надання нових послуг у життя. Люди не просто йшли в аптеку за ліками, минаючи лікарів, вони потребували порад та рекомендацій. Кожний грамотний фармацевт здатний оцінити загальний стан пацієнта та порекомендувати безрецептурний препарат для поліпшення стану або порекомендувати звернутися до лікаря», – поділився він.

Чи почали аптеки надавати додаткові послуги, чи скористалися нагодою підвищити значення та роль фармацевтів та провізорів?

За словами аналітиків, аптечні мережі, які організували можливість зробити електронне замовлення і доставку лікарських засобів, отримали додаткових лояльних клієнтів.

«Усі добре пам’ятають як складно було в березні-квітні 2020 року знайти захисні маски. “Подорожник” – одна з перших мереж, хто перейшов на виготовлення власних, якісних брендованих захисних масок, які відповідають усім санітарним нормам», – поділилася Н. Биканова. Також під час локдаунів у мережі «Подорожник» з’явилися нові послуги: вимірювання рівня оксигенації крові, створено власну доставку лікарських засобів.

У регіонах робити власну дорогу доставку не бачать сенсу, замість того регіональні мережі співпрацюють з агрегатором tabletki.ua.

Як підготувалися аптеки до чергового локдауну

«Готуємось до локдауну морально, адже він насамперед впливає на настрої та психологічний стан людей, які починають менше купувати», – розповіла О. Дмитрук. – Також локдаун впливає на прибуток, а значить, і на зарплату персоналу та його настрій».

Наталя Биканова розказала, що аптечна мережа «Подорожник» має чіткий план дій для чергового локдауну, який містить у собі такі пункти:

• мати достатню кількість необхідного товарного запасу з урахуванням сезонності та потреб у препаратах для лікування і профілактики COVID-19;

• готова платформа для дистанційного навчання персоналу, впроваджені технічні рішення для дистанційного контролю за операційними процесами в аптеках, якістю обслуговування, продажами;

• підписані договори з перевізниками, які у разі закриття руху транспорту, нададуть послугу доставки персоналу в аптеки.

У регіонах, готуючись до локдауну, зменшили «глибину» полиць. «Ми маємо можливість не закуповувати один препарат у великій кількості, а докуповувати його в міру необхідності. Це дозволяє нам більш чутливо реагувати на попит і настрій покупців. Також у нас є можливість трохи притримати гроші в період послаблення карантинних обмежень, щоб пережити локдаун, знаючи, що продажів у цей період не буде. Ми намагаємося накопичувати можливості в хороший період, щоб був запас грошей у період карантинних обмежень», – розповіла О. Дмитрук.

Категорії
Гороскоп

Зодіак у школі

Старанний учень або розбишака, відмінник або прогульник, шанувальник математики чи фанат фізкультури – усе це певною мірою залежить від дати народження. Принаймні зірки в цьому впевнені та навіть готові поділитися з батьками деякими секретами про їхніх школярів.

ОВЕН

Невгамовний Овен і в школі поводиться так само. Ставши учнем, він хіба що перші декілька днів вивчає ситуацію, а далі починає діяти на власний розсуд. Надлишок енергії, яка накопичується всередині маленького створіння, шукає вихід і знаходить його не завжди там, де б хотіли батьки і вчителі. Так, Овен може старанно вчитися, проте стабільність у навчанні цьому знакові не притаманна. Адже він воліє вивчати лише те, що його цікавить. А вподобання Овна змінюються швидше, ніж примхлива погода – сьогодні йому подобається математика, завтра – співи, а післязавтра – іноземні мови. Тож шкільні оцінки Овна дивують різноманітністю – від відмінних до найнижчих, хоча діткам, народженим під цим знаком, навчання дається легко! Щодо стосунків з однолітками – тут у малого Овна все просто: він товариський, проте образити себе не дасть. Добро має бути з кулаками!

ТЕЛЕЦЬ

Маленькі Тельці гризуть граніт науки без фанатизму – їхнє життєве кредо «Тихіше їдеш – далі будеш». Улюблений предмет школярів-Тельців зовсім не мова або хімія, в навчальному процесі цим дітям найбільше подобається велика перерва. Однак вчителі Тельців люблять, адже вони здебільшого слухняні та поступливі. Народжених під цим знаком часто обирають старостою класу або доручають інші важливі шкільні справи – маленькому «начальнику» керування до вподоби. Тим не менш, популярності серед однокласників посада не додає і Тельці вкрай рідко стають справжніми, а не лише формальними лідерами. Проте зберігають з однолітками добрі стосунки, намагаючись уникати конфліктів. І лише згодом, подорослішавши, навчаються демонструвати оточуючим справжню телячу впертість. Але це вже інша історія!

БЛИЗНЮКИ

Близнюки ідуть до школи із задоволенням – там стільки нових друзів! Та й навчання Близнюкам цікаве – діти, народжені під цим знаком, обожнюють дізнаватися щось нове. Їхній допитливий мозок потребує інформації, ніби голодний шлунок – їжі. Тому Близнюки схоплюють все «на льоту», хоча засвоюють лише частину, адже «в одне вухо зайшло, а з іншого вийшло» – це саме про них. Отже, щоб потенційно талановитий учень розкрив себе по-справжньому, доведеться навчити його концентруватися на певних завданнях і доводити їх до кінця. До речі, доволі амбітних Близнюків нескладно цим зацікавити – бажаючи стати першими, вони здатні здолати будь-які перешкоди. У стосунках з учителями та друзями Близнюки привітні та товариські, проте, піднявшись не з тієї ноги, можуть псувати настрій іншим. Ображатися немає сенсу – у представників цього знаку з дитинства «сім п’ятниць на тижні!»

РАК

Для чутливого Рака школа – справжнє випробування. «А що як учителям не сподобаюся? Якщо з мене кепкуватимуть?» – міркує малий, для якого вкрай важливі відчуття комфорту та безпеки. І тут багато чого залежить саме від учителів. Предмети, що веде улюблений вчитель, стають улюбленими предметами Рака-школяра. Однак, якщо педагог хоч раз дозволив собі глузування або різке зауваження в його бік, Раченя втрачає цікавість до його уроків. Настільки, що може взагалі відмовитися на них ходити. На щастя, таке трапляється нечасто – щоб уникнути неприємних ситуацій, малий Рак намагається добре вчитися. Коло друзів у нього доволі вузьке – до свого втаємниченого внутрішнього світу навіть діти-Раки чужих не пускають. І списувати в себе не дозволяють: його досягнення мають належати лише йому!

ЛЕВ

Леви з дитинства потребують сцени та глядачів, а школа – ще той театр, тож Левеня завжди йде туди із задоволенням. Ледь отримавши статус учня, він починає створювати навколо себе фан-клуб, до якого, до речі, чимало однокласників з радістю долучаються. А ті, хто не долучився, вважають малого Лева задавакою. Левеня не ображається, адже, на його думку, такий імідж тільки підтверджує його неординарність. Вчиться дитинча царської крові непогано, проте не рівно – заважають лінощі, що притаманні всім «котячим». Однак, коли Левеня на чомусь знається краще за інших, залюбки допомагає друзям – підказує або дозволяє списати. Правда, робить це дещо зверхньо, але тут нічого не зміниш, народжені під королівським знаком змалку почуваються принцами!

ДІВА

Усі знають, що Діви надзвичайно працелюбні. Маленьких Дів це теж стосується – жодні труднощі їх не лякають. Навпаки, для народжених під цим знаком складні завдання – можливість продемонструвати свої здібності та знайти найбільш ефективний… ні, радше ефектний спосіб вирішення задачі. Нехай знають, хто в класі найрозумніший! До того ж Діва дуже наполеглива. Якщо однокласники та вчителі не одразу розпізнають у ній найкращого учня класу (або й школи!), вона доводитиме це щодня, допоки її лідерство не визнають остаточно. Хоча вчителі прихильні до Дів не лише за старанність у навчанні – з поведінкою в цього знаку теж немає проблем. Правду кажучи, в однокласників «дівоча» слухняність захвату не викликає, вони вважають представників цього знаку нудними. Однак самих Дів це не надто хвилює, вони з дитинства знають, чого хочуть. А на шляху до мети не має значення, що думають інші…

ТЕРЕЗИ

Терези – найбільш товариський учень у класі. Вони охоче ходять до школи, тому що саме тут можуть втамувати свою безмежну жагу спілкування. Їм навіть думається ліпше, коли є можливість поділитися власними міркуваннями з кимось іншим. Це особливо помітно, коли Терези дорослішають – представники цього знаку надзвичайно ефективні під час мозкового штурму. Проте існують і певні складнощі – Терези швидко стомлюються. І якщо в школі їх заохочує до роботи вчитель, то під час виконання домашніх завдань маленькі Терези намагаються маніпулювати дорослими. Сумний погляд, сльози в очах: «Мамо, чи не розв’яжеш задачу за мене?» І поки батьки чаклують над алгеброю або хімією, малий провокатор мчить до друзів – йому знову бракує спілкування!

СКОРПІОН

Як будь-який непізнаний об’єкт, що потребує ретельного дослідження, школа приваблює Скорпіона. Тут його цікавить усе – стосунки з дітьми і дорослими, навчальний процес і майже всі шкільні предмети. Пізніше, вже в старших класах, народжені під восьмим знаком зодіаку розставляють пріоритети та вивчають лише те, що їм подобається. А на початку шкільного шляху маленький дослідник намагається з’ясувати сутність будь-якого явища. Чому дме вітер і падає дощ, що ховається всередині смартфону і як реагуватиме однокласниця, якщо до її рюкзака підкласти жабу… Навіть домашні завдання Скорпіона не дратують – йому подобається засвоювати нову інформацію. Вчителі часом навіть побоюються школярів-Скорпіонів – здається, що малюк просто марнує час за партою, оскільки знає більше за педагогів…

СТРІЛЕЦЬ

Активні та допитливі, Стрільці дуже люблять вчитися. Але з дисципліною в цього знаку проблеми з дитинства, Стрілець – типовий представник відмінника-розбишаки. Він не сприймає обмежень, правил та розпорядку – пошматований одяг, розмальовані підручники, зім’яті зошити та купа непотребу в рюкзаку для Стрільця – норма. З домашніми завданнями маленький бешкетник вправляється за лічені хвилини, до того ж без помилок. Проте естетикою в його зошитах і не пахне – роботи більше нагадують неоране поле ніж домашню роботу відмінника. Годі й говорити, що з учителями в діток-Стрільців доволі складні стосунки, проте серед однолітків вони завжди мають авторитет.

КОЗЕРІГ

Знайти Козерога серед шкільних аутсайдерів майже неможливо. Діти, народжені під цим знаком, сумлінні та працьовиті практично з пелюшок. Коли Козеріг йде до школи, стає ще більш серйозним – серед шкільних предметів немає такого, якому б він не приділяв уваги. Навіть фізкультура не виняток! Тому не дивно, що вчителі його цінують. Щодо поведінки, то здебільшого і тут – жодних проблем, адже малий Козеріг настільки зайнятий, що просто не має часу на дурниці. Він відвідує гуртки та секції й завжди воліє знати більше, ніж вимагає шкільна програма. Так, однокласники часом вважають його занудою та нагороджують несимпатичними прізвиськами на кшталт «ботана». Але ж сміється той, хто сміється останнім – підростемо й побачимо!

ВОДОЛІЙ

Водолії-школярі зазвичай тихі і доброзичливі, тож учителі не матимуть з ними проблем. Ну, майже не матимуть – на уроках малий Водолій ловитиме гав, малюватиме, мріятиме, заглядатиме до телефона – тобто займатиметься чим завгодно, окрім самого уроку. Але нікому не заважатиме. Просто на стандартних уроках творчій натурі одинадцятого знаку нудно, а вроджені інтелектуальні здібності дозволяють слухати вчителя в пів вуха – цього достатньо, щоб засвоїти шкільну програму. Отже, з Водоліїв виходять якщо не старанні учні, то принаймні школярі з хорошою успішністю. До того ж вони дуже комунікабельні й мають безліч друзів як у класі, так і поза школою. На товаришах Водолій випробовує свої креативні здібності, влаштовуючи витівку за витівкою. Тому не дивуйтеся, якщо він зірве урок, запропонувавши класу дещо більш цікаве, ніж фізика або англійська, – водяні знаки періодично влаштовують оточуючим шторм. Тож радійте, що не цунамі!

РИБИ

Про те, що Риби – мрійники, вчителі знають. Однак щоразу дивуються, коли бачать, як мала Рибка «поринає у себе» просто посеред уроку. Змінити цю рису характеру практично неможливо – яке народилося, таке й пригодилося! Свою відмінну або хорошу оцінку Риба все одно дістане – багата фантазія та харизма дозволяють їй виплутатися з найскладнішої ситуації. Тому діти, народжені під сузір’ям Риб, непогано вчаться, не докладаючи до того особливих зусиль. Проте, як і Стрільці, терпіти не можуть правил та обмежень – якщо на уроці їм не цікаво, жодні докори сумління не заважатимуть Рибам прогуляти такий урок. Адже Риби плавають лише там, де хочуть!

Категорії
Консультація юриста

Чи існуватиме мораторій на рекламу після 2024 року?

Новина про можливу заборону реклами лікарських засобів (ЛЗ) для компетентного юриста – новиною бути не може. Таке «гадання із відриванням пелюсток», заборонити – не заборонити, відбувається регулярно. Звичайна справа. Тим більше, що системний бізнес вже давно орієнтується на поширення реклами з використанням спеціалізованих видань та заходів (що виводить просування ЛЗ із зони популістської та політичної турбулентності).

Але… чому мораторій на рекламу ЛЗ існуватиме саме до 01.01.2024 року? Стратегічний план розвитку системи охорони здоров’я населення планують впроваджувати на період аж до 2030 року (а там багато цікавого: введення оцінки керівників ЗОЗ, системи якості медичних послуг, об’єднання вторинної і третинної ланки, посилення відповідальність за підробку документів про вакцинацію, чергова зміна ЗУ «Про лікарські засоби» тощо). А мораторій на рекламу – лише на 2 роки?

Що ж такого має бути в 2024 році?

Президент України Володимир Зеленський у тандемі з Радою національної безпеки і оборони України продовжує шукати ефективні комбінації, що можуть задовольнити очікування збіднілого та втомленого карантином населення України.

У пересічної людини є набір базових уявлень про фармацевтичний ринок під час існування гострої коронавірусної хвороби COVID-19:

✓ Перша. Існування ковіду проносить користь лише великим фармацевтичним корпораціям світу та фармацевтичній мафії в Україні.

✓ Друга. Звичайний споживач теле-, радіопередач та засобів масової інформації є надзвичайно легковірним та вкрай схильним до самолікування (огірками та «силою землі», корінням імбиру або дорогими рецептурними препаратами – без різниці).

Запровадження мораторію на використання реклами лікарських засобів (тимчасової заборони!) вбиває відразу двох, так би мовити, зайців: і фармацевтичні вовки на дієті, і овець в аптеках менше.

Як не крути, з огляду на існуючі виклики для Президента України та Уряду (а також перелік масштабних цілей, озвучених у Стратегічному плані розвитку), введення «тимчасового» мораторію на рекламу ЛЗ для досягнення соціальних цілей – дуже просте і зрозуміле населенню рішення!

Тому не дивно, що Указом Президента України № 369/2021 від 18.08.2021 р. введено в дію рішення РНБО України від 30.07.2021 року «Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою», яке і містить опцію про заборону (серед багатьох інших завдань, що є менш спекулятивними, однак складнішими для отримання швидкого ефекту).

Оскільки реклама лікарських засобів дає третину доходів телебачення та багатьох ЗМІ, до ухвалення остаточного рішення щодо запровадження мораторію та його формату – до 01.12.2021 р. (саме до кінця осені 2021 року має бути розроблений Стратегічний план розвитку системи охорони здоров’я населення на період до 2030 року) – можна очікувати «рекламних майданів», громадських слухань, відкритих та закритих листів від фармацевтичних компаній та спілок, чиї безпосередні інтереси подібна заборона стосуватиметься.

Також зараз не обговорюється інструмент компенсації шкоди інтересів «постраждалих» від заборони реклами ЛЗ. Максимум ідеться про «соціальну відповідальність» бізнесу (тобто «ви тут тримайтеся»). Така риторика не може бути сприйнята як справедлива всім суспільством (окрім споживачів реклами, є її виробники).

Стратегічний план розвитку системи охорони здоров’я населення на період до 2030 року містить стратегічні, однак не завжди легкі та популярні рішення (можна сказати, що він спрямований на фактичне продовження медичної реформи або коригування того, що робили, та недоробили):

✓ поетапне включення до тарифів на медичні послуги вартості ЛЗ, які зараз закуповуються централізовано, розроблення коригувальних (підвищених та понижених) коефіцієнтів до тарифів;

✓ запровадження вертикально інтегрованої системи контролю за якістю надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я будь-якої форми власності;

✓ введення індикаторів якості надання первинної медичної допомоги;

✓ показників ефективності для керівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності;

✓ розгляд питання об’єднання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в один вид;

✓ посилення відповідальності за підроблення документів, у тому числі електронних, про вакцинацію (COVID-сертифікати та довідки про проведення щеплень);

✓ стимулювання підготовки за державним замовленням фахівців за напрямами спеціалізацій: «Бактеріологія», «Вірусологія», «Епідеміологія», «Клінічна лабораторна діагностика», «Лабораторна імунологія», «Мікробіологія і вірусологія»;

✓ чергове коригування ЗУ «Про лікарські засоби» з метою забезпечення гармонізації законодавства України із законодавством ЄС (реформування державних органів у сфері обігу ЛЗ, удосконалення інспектування діяльності, пов’язаної з обігом ЛЗ, удосконалення вимог щодо діяльності аптек, зміна вимог до фармаконагляду, промоції та рекламування ліків, унормування питань обігу харчових і дієтичних добавок)

Стратегічний план розвитку – чудовий! Але це «гра в довгу». Вистачить і на цей президентський термін, і на всі наступні (і чинного президента України, і його наступників). Починати ж потрібно з чогось простішого, швидкого, ефективного та зрозумілого населенню… Наприклад, із заборони реклами лікарських засобів.
Наскільки тимчасовим може бути такий мораторій? Тривалість існування заборони може корелюватися з тривалістю існування загрози (зокрема сезонної) щодо гострої коронавірусної хвороби COVID-19. А ця хвороба, як маски, щеплення, періодичні локдауни, може бути дуже надовго.

Так чому тимчасову заборону реклами ЛЗ запропоновано встановити саме до 01.01.2024 року?

Тому що на 2024 рік заплановано проведення чергових, восьмих за рахунком з моменту проголошення незалежності України у 1991 році, виборів Президента України. Якщо досвід заборони реклами ЛЗ виявиться позитивним, тимчасове стане постійним, якщо негативним – то настане час (дуже точно вивірений) переглянути «помилкові рішення».

Красиве, майже геніальне рішення.

Категорії
Гороскоп

Якщо підсіли батарейки. Як знаки зодіаку відновлюють втрачену енергію

Чи знайоме вам відчуття, коли попереду безліч справ, а сил для роботи бракує майже з самого ранку? І щодня це повторюється. Як уникнути виснаження і тривалий час залишатися енергійним? У кожного знака зодіаку є свої рецепти відновлення внутрішніх резервів, часом доволі кумедні.

ОВЕН

Овен – трудоголік, тому не дивно, що він часто втомлюється. Проте релакс на м’якому дивані не приносить йому бажаного відновлення. Народжені під першим знаком влаштовані так, що відпочити їм допомагає лише бурхлива діяльність. Коли вагон невідкладних справ мчить на Овна на повній швидкості, намагаючись розчавити, той навіть радіє, адже для цього знака нещадний цейтнот є звичайною підзарядкою потужних життєвих акумуляторів. Якщо ж замість вагона важливих завдань у наявності лише маленький візочок, тікаючи від нудьги, Овен знаходить чим себе зайняти – влаштовує ремонт, косметичний або навіть капітальний, генеральне прибирання, переставляння меблів… Справжній Овен завжди при ділі й не розуміє чужих скарг на брак часу та сил – у нього всього вдосталь. Він навіть готовий з ким-небудь цим багатством поділитися, проте ніхто не просить!

ТЕЛЕЦЬ

Переважну частину свого життя Тельці працюють не покладаючи рук. Народжені під цим сузір’ям звикли домагатися всього власними силами, отже, довго не зважають на втому. Терпіння – одна з головних чеснот Тельців, але й воно не безмежне. І лише тоді, коли Телець падатиме з ніг, він, нарешті, наважиться увімкнути «паузу». На відміну від Овнів, для яких марафонський забіг або поклейка шпалер – відпочинок, Тельці воліють накопичувати сили за класичною схемою – ніжаться в ароматній ванні, гріються на сонечку або влаштовують собі свято шлунка. З тортиками, тістечками й цукерками. За деякий час такий варіант релаксації може дещо змінити параметри Тельця, але він не засмучується. Адже почувається сповненим енергії, а це – найголовніше.

БЛИЗНЮКИ

Близнюки знають безліч способів «підзарядитися», тому зовсім не турбуються про те, що робитимуть, якщо «сяде батарейка». Наприклад, влаштують суперечку. Опонент втрачатиме сили, намагаючись навернути Близнюка на свій бік, проте хитрун саме цього й бажає, тож відверто насолоджується поєдинком. Поклавши супротивника на обидві лопатки, Близнюк почувається оновленим і готовим до наступних двобоїв. Якщо ж сперечатися немає з ким, в хід іде глузування (не із себе, звісно), легкий флірт у колі друзів або на робочому місці та навіть звичайна дружня балаканина. Тож коли бачите Близнюка, що настирливо чіпляється до всіх з розмовами, не дивуйтеся, це він відпочиває. Кожен відпочиває, як уміє.

РАК

Раки – особи надзвичайно чутливі, тому життя для них – суцільний стрес. Щодня доводиться за щось боротися, тож сил часом бракує. А де ж їх взяти? У Раків на цей випадок є два перевірені рецепти. Перший: поплакатися в чию-небудь жилетку на свою тяжку долю. Іноді допомагає, особливо якщо поплакатися неодноразово. Другий спосіб більш радикальний – зчинити галас. Хоча б малесенький… Коли бачиш, як жертва твоїх емоцій теж шукає, в чию б жилетку поплакатися, з душі падає камінь, відкриваючи шлях потоку енергії. Правду кажучи, Раки знають ще один, третій, абсолютно нешкідливий спосіб відновити внутрішній баланс – взяти декілька днів відпустки і посидіти вдома, насолоджуючись власноруч створеним затишком. Але бос зазвичай таких кроків не вітає, отже, доводиться обирати поміж перших двох …

ЛЕВ

Лев не знімає корони навіть вдома, проте постійна підтримка власного реноме потребує сил, тому «царі звірів» часто почуваються втомленими. Щоб відновити запас енергії, цей знак використовує ті самі методи, що й прості смертні – відвідує концерти, «запалює» на вечірках, «пікнікує». Варто зазначити, що це ніколи не відбувається на самоті – за відсутності хорошої компанії Левові сумно. Однак у гарному товаристві до нього доволі швидко повертаються сили, до того ж чим активнішими є Левові розваги, тим енергійнішим він стає і тим швидше повертається до серйозних справ. І жодних медитацій наодинці!

ДІВА

Про те, що Діва втомилася, оточення дізнається раніше за саму Діву. Принаймні вони починають про це здогадуватися, адже поради й зауваження, на які Діва завжди щедра, починають литися на своїх та чужих, наче дощ із неба.
І спосіб життя в них неправильний, і їжа шкідлива, і праця недолуга… Невже ці образи варто терпіти? У жодному разі! Надайте Діві можливість відпочити! А оскільки цей невгамовний знак навіть відпочивати воліє з користю, запропонуйте їй надзвичайно корисне дозвілля – «фітнес» на присадибний ділянці. Якщо власного городу немає, можна допомогти друзям або родичам, адже саме баталії з колорадським жуком чи бур’янами здатні вберегти Діву від емоційного вигорання. А фізична втома позбавляє її бажання прискіпуватися до інших – тож перефразувати відомий вислів про вовків і овець можна так: «І Діва задоволена, і оточуючі щасливі!».

ТЕРЕЗИ

Терези черпають енергію в інтелектуальних розвагах. Обожнюють читання та розмови про книжки, часто цитують улюблених авторів. Звісно, щоб похизуватися ерудицією та подивитися, як реагує оточення. Якщо реагує правильно, Терези розквітають, наче щойно полита рослина. Якщо ж їхню обізнаність не оцінили, вони можуть викреслити скупих на компліменти приятелів з кола свого спілкування та спробують «підживитися» в інший спосіб. Народженим під цим знаком подобається шопінг – оновлений гардероб або щойно придбана дрібничка для дому творять із Терезами дива, повертаючи інтерес до життя навіть найбільш втомленим. А для особливо тяжких випадків, коли бракує будь-яких сил, існують атмосферні кафешки – найефективніший Терезовий павер-банк.

СКОРПІОН

Скорпіон настільки енергійний, що майже не відчуває втоми.
Він відпочиває і відновлює сили, просто змінивши вид діяльності.
Наприклад, замість виснажливої праці прямує на аудієнцію до керівництва зі скаргами на колег. Цікаво, що Скорпіон не гребує скаржитись і на тих, з ким ще вчора із задоволенням пив каву. Але це було вчора, а сьогодні викрити ледацюгу та нездару – його святий обов’язок. Насправді Скорпіон просто втомився. Якщо під час зустрічі з подругою він із сумом констатує, що її новий одяг нагадує мішок для сміття, його надмірна відвертість, імовірно, спричинена бажанням розслабитися. Робити компліменти Скорпіон не вміє, а різати правду-матінку комусь в очі – чудовий метод відновлення душевної рівноваги. Проте повний релакс і оновлення Скорпіон отримує у великих компаніях, де для кожного присутнього знаходить «добре слово». Щоб почуватися задоволеним, більшості Скорпіонів цього достатньо.

СТРІЛЕЦЬ

Стрільцю відомо безліч способів наповнитися енергією. Тож коли втомлюється, він випробовує всі поспіль. Розпочинає з вечірки в галасливій компанії. Втомившись від неї, Стрілець шукає спокою в кіно, проте більшість фільмів видаються йому нудними. У пошуках активного відновлення Стрілець сідає на «вєлік» і до знемоги крутить педалі. Зрозуміло, що після такого відпочинку йому не до роботи – голодний та виснажений, Стрілець робить спроби релакснути в кафешці, проте там забагато відвідувачів і знову галас, галас… Потрапивши до замкненого кола, Стрілець, безумовно, намагатиметься його полишити і по-справжньому «підживити батарейки». Це не складно. Стрільцеві варто лише пригадати, під яким сузір’ям він народився, та влаштувати собі гідний свого знака відпочинок – екстремальний!

КОЗЕРІГ

Цей знак часто відчуває нестачу енергії, але завжди намагається це приховати. Адже в Козерогів купа планів, тож часу для відпочинку майже не залишається. Відверто кажучи, деякі Козероги намагаються перекласти хоча б частину своїх обов’язків на чиї-небудь міцні плечі, але роблять це доволі незграбно, зі сварками та докорами. Проте існують інші способи відновити втрачені сили. Якщо йдеться про Козерогів, цьому знаку варто знайти для себе творче хобі. Після виснажливої праці в нього можна поринути з головою – наступного дня ви почуватиметеся ніби після капітального ремонту! Подумайте, до якої справи у вас є потяг, і спробуйте її опанувати. Плетіть макраме, ріжте орігамі, навчіться йоги. Відчуєте від того задоволення – можете вважати себе «вічним двигуном»: якщо до Козерогової працездатності додати вміння відновлюватися, він майже непереможний!

ВОДОЛІЙ

Водолій упевнений у тому, що найрозумніший. Принаймні він старанно створює собі такий імідж. Заради нього Водолій мандрує Інтернетом, відвідує цікаві події та спілкується з неординарними особистостями. Знання, отримані таким чином, доволі поверхові, проте, назбиравши звідусіль по крихті інформації, Водолій почувається мало не всезнайком. Це надає йому сил та бажання вирішувати найскладніші завдання. Однак так само легко Водолій може кинути розпочату справу – тривала одноманітна робота виснажує представників цього знака. Щоб цього не сталося, варто час від часу «перемикати тумблер» – робити перерви та займатися тим, чим хочеться. Але Водолієві варто пам’ятати – у зупинок мають бути межі. Інакше ви заплутаєтеся в павутинні справ та не закінчите жодної!

РИБИ

Риби частіше втомлюються не від роботи, а від частих змін власного настрою. Здебільшого з хорошого на поганий. Періщить дощик – Рибам сумно, припікає сонечко – немає чим дихати, бос похвалив – мабуть, планує звільнити… Щоб Рибка повноцінно відпочила, їй слід налаштуватися на позитив. На кшталт «дощ – це до врожаю, сонце – до відпустки, а керівникові компліменти – до премії». Якщо Риби налаштовані позитивно, то працюють легко і майже не втомлюються. А коли відчувають брак сил – надихаються планами на щасливе майбутнє. Тож зірки рекомендують дивитися комедії, подорожувати та спілкуватися лише з позитивними людьми. І буде вам наснага до роботи і здорові нерви!

Категорії
Цікава Україна

Перлина під мулом

Знаєте, в чому родзинка повторних мандрівок? У відкриттях. Якщо змінити звичний маршрут і зосередитися на пунктах, які до того не вважав вартими уваги, потрапляєш до абсолютно іншого світу. І в непримітній маленькій мушлі знаходиш перлину. Приблизно так і трапилося з Білгородом-Дністровським. Якщо в місті, до якого приїздять на кілька годин для оглядин Аккерманської фортеці, зупинитися хоча б на два дні, відкриєш для себе невідому раніше Бессарабію. З її неповторною сумішшю культур. Отже, рушаймо, адже вересень – чудовий час для подорожей півднем України.

Найпростіше потрапити до Білгорода з Одеси, їдучи власним авто, рейсовим автобусом або численними маршрутками. Вісімдесят два кілометри рейсовий транспорт долає за півтори години, квиток коштує недорого – лише 70-80 грн. Проте машиною їхати більш цікаво – можна обрати дорогу узбережжям, між курортними селищами та помилуватися видами на море, вони тут надзвичайно мальовничі. Зі столиці дістатися пункту призначення теж нескладно – у Білгороді зупиняється потяг, що їде з Києва до Ізмаїла. Вартість квитка в купе – приблизно 600 грн.

Пересуватися самим містом, навіть у разі відсутності власного залізного коня доволі зручно – невеликим Білгородом курсує чимало маршруток. Якщо ж зупинитися на ночівлю в центральній частині, транспорт взагалі не знадобиться, оглянути більшість пам’яток ви зможете в режимі пішої прогулянки.

Хочеш жити – вмій шукати!

У Білгороді-Дністровському є декілька пристойних готелів. Наприклад, у тихому районі в безпосередній близькості до Аккерманської фортеці розташована «Фієста», що пропонує гостям зручні номери вартістю від 900 грн; нещодавно побудований «Бутік 2017» – більш дорогий, середня вартість проживання становить приблизно 1800 грн на добу, але за відгуками він є найкращим у регіоні. Ці та інші готелі міста можна забронювати на популярному сайті https://www.booking.com/

А як щодо оренди квартир? Вибір є, ще й ціни демократичні – доба оренди одно- або двокімнатної квартири в центрі міста коштуватиме мандрівникові від 400 грн до 600 грн. Звісно, на проживанні у віддалених районах можна заощадити 100-200 грн на добу.

Зробили вибір і оселилися? Тоді гайда на прогулянку!

Від Тіри до Білгорода

До речі, чи відомо вам, що ми гуляємо одним з найдавніших міст Європи? Принаймні, руїни грецького міста Тіра, на яких побудовано Білгород-Дністровський, датують ІІІ-ІV століттями до нашої ери. Залишки Тіри, де й досі тривають розкопки, можна побачити перед входом до Аккерманської фортеці. Тобто за прадавніх часів тут жили греки. Але прийшли недобрі гуни, потім готи, Тіру зруйнували і достеменно невідомо, хто жив на цих землях аж до XIII cт., коли тут запанувала Золота Орда. Проте ординці не дуже суворо наглядали за захопленими територіями та в себе під носом прогледіли, як до колишньої Тіри прийшли генуезці й розпочали будівництво. І не просте, а фортифікаційне. Хоча не виключено, що хитрі вихідці з Генуї зуміли домовитися з монголо-татарами і дістали дозвіл на будівництво. Отже, саме генуезці спорудили Цитадель – найпотужнішу частину майбутньої фортеці. А все інше – величні мури й десятки башт добудували молдавани, які згодом змінили попередніх володарів. До речі, назва Аккерман – турецька, оскільки молдавський мегаполіс (уявіть собі, 20 тис. мешканців у XV cт.!) у 1484 році захопили османи, спорядивши до міста величезне військо – аж 400 тисяч вояків та понад 100 великих кораблів! Але й турецьке ім’я і молдавське, Четятя Албе, означає те саме, що й сучасне – Білгород, тобто Біле місто. Стіни фортеці будували з білого вапняку, який скріплювали розчином з яєць, товченого мармуру та кремнію, тож вони були надзвичайно міцними й мали вигляд велетенської білої скелі, що здійнялася над синім лиманом. Фортеця вражає й сьогодні – до наших днів збереглися всі 2,5 км периметру, 26 башт із 34, численні двори, господарські споруди та навіть залишки мечеті. Туристам тут є на що подивитися, особливо якщо гуляти фортецею з гідом – вони знають чимало місцевих легенд. Ось, наприклад, біля Дівочої башти вам розкажуть про кровожерливу доньку молдавського господаря Олександра Доброго, Тамару. Батько довірив їй керування містом, однак красуні за стінами не сиділося, тож вона зібрала собі банду, що нападала на навколишні села, грабуючи та вбиваючи їхніх мешканців. Коли батько про це дізнався, звелів замурувати доньку-монстра в башті, яку відтоді називають Дівочою.

Під час екскурсії фортецею (вхід – 80 грн для дорослих та 40 грн – для дітей) ви дізнаєтесь і побачите чимало цікавого та, ймовірно, зголоднієте, адже на оглядини піде не одна година. Рятувати туристів взялися місцеві ресторатори – на території фортеці розташувалося декілька закладів, що пропонують кухню «під середньовіччя». Є й звична шаурма та запашна кава, на пуфах із сіна з видом на лиман пити її навіть романтично. А якщо добре пошукати, то під одним із виходів до лиману знайдеться невеликий човен, на якому за певну суму (як домовитеся) можна поплавати вздовж стін фортеці. Отже, розваг та вражень вистачить!

Свято шлунка

Тепер про місцеві кафе та ресторани. Як для невеликого містечка, їх тут чимало: ресторан «Тренд» на вулиці Єврейській пропонує відмінні суші, «Зелений шум» на вулиці Шевченка – французьку кухню і дизайн у стилі Прованс, «Айва», що на Перемоги, – широчезний асортимент закусок. Є кафе, де готують на мангалі. Кавою та смаколиками можна поласувати у Fishman (щоб виправдати назву, тут годують і морепродуктами), у кав’ярні з дивною назвою «ПеРеХвАтЧиК», а також у «Монблані» або в «Кафе де Парі». Є й багато інших, маленьких і побільше, в них непогана кухня і доступні ціни, до того ж більшість власників дбають не лише про шлунок гостей, а й про естетику своїх закладів, тому не варто їх оминати.

Історичний мікс

Особливо наступного дня, коли гулятимете містом у пошуках цікавинок. Адже одному з найстаріших міст Європи й окрім фортеці є чим здивувати туристів. Ви знайдете тут Скіфську могилу – мабуть, до греків на цій землі жили скіфи. Вік могили точно не ідентифіковано, але йдеться аж про ІХ–І століття до н. е.! На стінах підкурганного склепу можна побачити унікальні рельєфні орнаменти. Їхнє призначення вчені не розгадали, але вважають, що в могилі знайшов спокій видатний скіфський воїн. Відшукати прадавнє поховання нескладно, воно розташоване за два кілометри від центру, на розі вулиць Шабської та Лазо.

Однак не скіфами єдиними – у Білгороді є й сарматський склеп. Наприкінці вісімдесятих років минулого століття в піщаному кар’єрі виконували господарські роботи і натрапили на кілька складених одна на одну кам’яних брил, які й виявилися склепом, збудованим, імовірно, приблизно 1700 років тому. Фрагменти амфор, червона кераміка та жертовний вівтар, які тут знайшли, підказали археологам, що поховання належало сарматам. Цінності тепер зберігаються в краєзнавчому музеї, тож турист може оглянути лише двокамерне приміщення, проте з огляду на його давнину, воно того варте! Шукайте склеп сарматів на території Вірменської церкви, що на вул. Кутузова.

Подейкують, що вірмени викупили свій майбутній храм у греків, які його будували. Споруда була облаштована як монастир, тому нові власники, бажаючи отримати повноцінний храм, добудували приміщення для ритуальних служб. Церква вийшла дещо дивною – наполовину підземною, довгою й низенькою. І на сьогодні, на жаль, занедбаною… Шкода, що місто, яке може бути туристичною перлиною, не цінує своїх пам’яток… Проте є й оптимістичні новини – вірменська громада планує реставрувати храм.

Але повернімося до історії. Обов’язково відвідайте Грецьку церкву, що неподалік Вірменської, на вул. Леона Попова, 13. Зовні вона невелика, проте має ошатний вигляд і чималу підземну частину. Колись, у ХV ст., Грецький храм навіть був резиденцією візантійського екзарха в Молдавському князівстві. Тут у 1330 році поховали Іоанна, молдавського купця, який відмовився прийняти іслам за часів володарювання мусульман. За це його було страчено та згодом зараховано до когорти святих. Тіло мученика у 1402 році перевезли до румунської Сучави – так білгородський купець став святим Іоанном Сучавським, покровителем Румунії. На місці його страти забило цілюще джерело, біля якого збудували невелику церкву. Нині це місце паломництва багатьох християн, насамперед з Молдови та Румунії. Щоб знайти його, доведеться проїхатися (не лякайтесь, лише 10 хвилин!) або прогулятися вулицею за адресою: вул. Шабська, 116. Наприкінці бетонної огорожі, ідучи вбік лиману, ви й відшукаєте румунську святиню.

У Білгороді-Дністровському є і болгарський храм (у Бессарабії чимало болгар) і синагога, і, звісно, російські та українські культові споруди – їх легко знайти на мапі міста. Проте вони не настільки давні, але за бажання можна відвідати й їх, оглядини храмів – це завжди занурення в історію та культуру місцевості.

І ще…

Вдосталь надивившись історичних пам’яток Аккермана, прямуйте до селища Шабо. Бессарабські вина та сири – теж наше надбання, тому їхати сюди варто. Десять хвилин на авто (маршруткою трохи довше) – і ви матимете змогу скуштувати місцеві сири (Європейська сироварня, 100 грн за екскурсію), на власні очі побачити, як створюють вина (200 грн за екскурсію винзаводом), та купити смачні сувеніри для рідних і друзів. А ще – повечеряти в романтичному ресторані «Шабський дворик», з бессарабськими стравами та вином. Звісно, якщо ви не водій. Смачного! І повертайтеся сюди знову – час іде, країна змінюється!

Бюджет поїздки на дві людини
(два дні, одна ніч):
– Пальне з Одеси до Білгорода-Дністровського та в зворотний бік – 600 грн
– Проживання в орендованій квартирі (одна ніч, центр міста, всі вигоди, «не сезон»): 400 грн
– Квитки до фортеці – 160 грн
– Квитки до заводу «Шабо» та сироварні – 600 грн
– Харчування – 600 грн
___________________________________
Разом: 2260 грн

Категорії
У истоков

Янгол у рисовій пудрі

(Продовження, початок у РАП № 5-7)

Якою була жінка Вікторіанської епохи? Існує думка, що у XIX ст. ідеал жіночої краси розвивався під знаком вікових змін. У 1830-х роках – це тип дівчинки-підлітка, на кшталт дівчаток у романах Діккенса, потім – дівчини і молодої жінки, нарешті, останніми десятиріччями на арені з’являється зріла, висока, впевнена в собі жінка. Іноді цей образ пов’язують з дорослішанням і старінням королеви Вікторії, хоча є й більш переконливі причини: ідеали гордих статурних дам стають популярними після успішного старту руху суфражисток і кампанії за загальну доступну освіту для дівчат. Саме на цей період припадає справжній бум хімічних відкриттів. Чи не щороку вчені створюють новий засіб, що означає черговий прорив на ринку. І чергові зміни у догляді за тілом, шкірою, волоссям.

Смерть їй до лиця

На той час набув популярності особливий тип жіночої краси, пов’язаний з відродженням інтересу до готики. Щоб досягти цього ідеалу, жінкам доводилося жертвувати здоров’ям: вони смоктали свинцеві олівці, пили оцет, капали в очі беладону, аби створити ефект розширених зіниць. Ідеал витонченої, виснаженої жінки, яка перебуває на межі життя і смерті, блискуче втілювала графиня Крістіна Тривульціо Бельджойозо. Вона була відома худобою, блідістю, пристрастю до містики і влаштовувала у своєму салоні вишукані прийоми, де нерідко були присутні священники. Вітальня графині нагадувала готичну каплицю з вітражними вікнами, в тому ж стилі був витриманий інтер’єр: на книжкових полицях – пилові середньовічні фоліанти, в кутку – череп.

Іншою неоготичною зіркою була Марі Дюплессі, яка в 23 роки померла від туберкульозу і стала прототипом Маргарити Готьє з роману «Дама з камеліями» (Дюма-син, що написав роман, був одним з її кавалерів). Дамам, які хотіли створити образ сухотної краси, доводилося вдаватися до додаткових хитрощів: щоб мати томний вигляд, достатньо було трохи склепити повіки. Меланхолійний вираз обличчя, що досягається в результаті цієї виверти, іменувався словом morbidezza («м’якість», «зніженість», «тендітність»).

До речі, культура цього часу рясніє образами мертвих жінок – і як об’єктів еротичного жадання (новели Едгара По), і як тема для естетизованого споглядання (роботи прерафаелітів), і навіть як кітч (популярні гіпсові маски «невідомої утоплениці із Сени»).

Живе жіноче тіло вселяло у вікторіанців непідробний містичний жах, тому його заковували в справжню механізовану клітку з корсету, кринолінів, важких тканин. Багатошарові спідниці були такими важкими, що вагітні жінки часто непритомніли. Хоча найчастіше причиною таких станів, оспіваних у літературі як ознака особливої жіночої чутливості та витонченості, ставали корсети, що утрудняли дихання. Затягнутий корсет вважався вірним свідченням про моральну чистоту і суворі звичаї. Існувала навіть приказка: Loose dress – loose morals («вільна сукня – вільні звичаї»). Водночас тугий корсет мав і сексуальні конотації, а розшнуровування корсету значилося серед еротичних забав епохи. Перебільшуючи вигини жіночого тіла, підтримуючи бюст, корсет недвозначно підкреслював чарівність дами.

Взагалі ж у повному обладунку вікторіанська жінка нагадувала важко озброєного лицаря: вага її туалету становила приблизно 17 кг. Капелюхи з квітами, накидки, парасолька, жакети, не кажучи вже про криноліни, були вельми громіздкими.

Рецепти домашньої косметики XIX сторіччя

Косметичне молочко від баронеси Стафф:
«Для приготування молочка візьміть: ½ унції подрібненого бензоїлу (бензойна смола, або росний ладан. Виготовляється з тропічних дерев сімейства стіраксових. Застосовується в парфумерії як консервант у кремах та інших косметичних продуктах), ¾ пінти 90%-ного спирту та ¾ пінти справжнього орлеанського оцту. Помістіть усе в пляшку і збовтуйте щоранку. Після закінчення 15 днів профільтруйте суміш через папір».

Медичний оцет, «що є прекрасним засобом від вугрового висипання та прищів»:
«М’ятна вода – 6½ драхм, м’ятний спирт – 6 драхм, спирт шавлії – 6 драхм, спирт розмарину – 6 драхм, спирт лаванди – 6 драхм, орлеанський оцет – 3½ пінти».

Парфумерний етикет

В історії парфумерії кінець 30-х років XIX ст. завершується остаточним переходом від тваринних ароматів до легких квіткових. Мускус, амбра, цибетин витісняються лавандою, розмарином, флердоранжем, акацією, фіалкою і туберозою. Тепер вважається, що різкі тваринні запахи можуть послужити причиною неврозів, меланхолії, і пізніше – істерії в жінок. Аромати тваринного походження залишаються куртизанкам, а благопристойним буржуазним дамам рекомендується палітра з легких квіткових запахів. Це відповідає новій риториці любовного кокетства: потрібно вміти збудити бажання, не порушуючи зовнішніх канонів скромності, запаморочити голову кавалеру, не даючи недвозначних авансів.

Жінці приписуються слабкість, витонченість, делікатність почуттів і поетичність натури. Тому дама асоціюється з квіткою, безневинною і прекрасною. Звідси мода прикрашати наряд квітами, захоплення оранжереями і зимовими садами. Світські героїні з роману «Паризькі таємниці» Ежена Сю влаштовують у себе вдома розкішні зимові сади і прикрашають свої бальні наряди живими квітами: «Того вечора на маркізі була сукня з білого крепу, прикрашена гілочкою камелії, в чашечці якої виблискували, на зразок крапель роси, напів­приховані в ній діаманти; вінок таких самих кольорів осяяв її чистий білий лоб».

Нова мода потребує іншого поводження з парфумами: тепер їх прийнято наносити не на шкіру, як раніше, а на окремі предмети туалету – носові хустки, віяло, рукавички і рукавиці, мережива, що оздоблюють бальний букетик квітів. Білизна в домівці має пахнути лавандою.

За цими мінливими канонами парфумерного етикету можна розгледіти важливі зміни в суспільстві, де з’являється нова активна сила – середній клас. Серед іншого свій статус його представники демонструють через особливе ставлення до тіла, чому сприяє санітарна реформа, що розгорнулася саме в цей період.

Турбота про гігієну дозволяє відокремити себе від «брудної» бідноти і відповідати ідеалам стерильного буржуазного укладу.

Хорошим тоном вважалося помірне використання парфумів, до того ж рекомендувалося дотримуватися одного аромату. Баронеса Стафф, авторка популярної книги порад щодо краси і моди, писала: «Зловживання парфумами є помилкою. Не ризикуючи втратити міру, окропіть усю вашу білизну і одяг одними й тими ж легкими парфумами з ніжним ароматом, що, без сумніву, зробить вас ще привабливішою. Я повторю, що жінці слід відмовитися від змішування ароматів. Вона має вибрати одні парфуми і користуватися тільки ними. Її речі, включно з книгами і папером для письма, її одяг, будуар і подушки в екіпажі, – усе, аж до останньої дрібниці, має виділяти один і той самий приємний аромат».

Мода завжди має рацію

У Вікторіанську епоху багато косметичних та гігієнічних засобів виготовлялися вдома – що, звичайно, било по прибутковості аптекарської справи, адже аптекарі активно брали участь у створенні засобів для краси. Але такою вже була тенденція.

Неабияку популярність мали фарби, що освітлюють волосся. Але, на жаль, якщо дама перестаралася і волосся виходило занадто світлими, їй могли дорікнути в легковажності та навіть у дурості.

Отже, ми бачимо, що подібні закиди на адресу блондинок мають доволі давню історію.

Змінюються й правила використання косметики: пудра, рум’яна і білила, популярні в галантному сторіччі, відходять у минуле. Тепер лікарі кажуть, що шкірі потрібно дихати, пори мають бути відкриті, тому слід більше застосовувати очисні лосьйони, ополіскувати обличчя мильним розчином і зволожувати мигдальним кремом.

Утім, для вечірніх виходів, як і раніше, використовується пудра, що дозволяє досягти ефекту «перлової шкіри», і чорна підводка для очей. Дифірамби рисовій пудрі співають поет Шарль Бодлер і письменник Теофіль Готьє, автори нарисів про косметику та моду. Для них жіноча краса була аналогічною витвору мистецтва. Згідно з Бодлером, «пудра створює видимість єдності у фактурі та кольорі шкіри; завдяки їй шкіра набуває однорідності, нібито вона обтягнута балетним трико, таким чином, що жива жінка починає бути схожою на статую або на створіння вище і божественне. <…> Отже, якщо мене правильно зрозуміли, прикрашання особи не повинно виходити з вульгарної і ганебної претензії, мета якої – імітувати природну красу і змагатися з молодістю. <…> Зовсім немає потреби приховувати косметику і намагатися, щоб вона не була вгадана. Навпаки, вона може бути підкресленою і, у всякому разі, відвертою».

Аналогічні аргументи наводить Готьє: «Ніжна пудра дозволяє надати шкірі слюдяний, мармуровий відтінок і приховати той здоровий рум’янець, що в наші дні має абсолютно недоречний вигляд, бо передбачає перевагу фізичних потреб над потребами духовними. Можливо навіть, що жінок змушує накидати на шию, плечі, груди і руки цей легкий білий покрив, що пом’якшує теплі, безсоромні кольори голого тіла, не що інше, як неясний подув соромливості. За допомогою пудри форми живого тіла наближаються до форм статуї; вони очищаються і одухотворяються. Ще одна важлива тема – звичай жінок підводити очі, який також нерідко засуджують: завдяки йому вії подовжуються, брови вигинаються дугою, очі загоряються новим блиском; жінка, яка підфарбовує очі, подібна прославленому майстру, який наносить на полотно останні мазки. Мода завжди має рацію».

До речі, ці вислови відомих людей ілюструють основні тогочасні тенденції. Адже в середині XIX ст. жіночу красу безпосередньо пов’язували з моральними якостями. «Фізична краса – це знак внутрішньої краси, тобто духовної та моральної краси, і в цьому полягає основа, принцип, єдність прекрасного», – писав французький філософ Віктор Кузен.

Найпоширеніший тогочасний жіночий ідеал – «янгол у домі», добропорядна мати сімейства. Однак цей ідеал був далеко не єдиним: буржуазним рожевощоким лялькам протистоять богемні жінки, які вільно експериментують з нарядами і косметичними засобами.

Краса та промисловість

І янголів, і блудниць XIX ст. обслуговувала ціла індустрія косметики, що саме тоді й почала розвиватися в промислових масштабах. Саме в цей період було вивчено можливості використання перекису водню з косметичною метою, оксид цинку застосовувався в пудрах. З’являється вдосконалений крем для тіла з новими інгредієнтами – вазеліном і мінеральними маслами, ланоліном. Завдяки досягненням у галузі фізики вперше заговорили про сонцезахисні препарати.

Спершу вчені вважали, що сонячні опіки провокувала спека. Але в 1801 році Йоганн Вільгельм Ріттер з Німеччини виявив ультрафіолетове випромінювання. У 1820 році англієць Едвард Хоум бився над питанням, чому люди зі смаглявою шкірою більш стійкі до ультрафіолету, ніж зі світлою. Провівши кілька дослідів, він переконався в наявності у людини особливого пігменту – меланіну, який захищав шкіру від впливу сонця.

У 1878 році австрієць Отто Фаєль вивчав властивості таніну як сонцезахисного засобу. Але в цієї речовини виявився один серйозний недолік – вона надмірно забарвлює шкіру.

Більшість косметичних засобів виготовлялися на мануфактурах. Але їхній вибір був невеликим, і доступні вони були лише заможним людям – одна з головних причин, чому люди вдавалися до домашньої косметики. Промислова революція і використання парових машин не лише збільшили кількість створюваних продуктів, але й зробили їх більш доступними. Тож у Вікторіанську епоху у всьому світі почали з’являтися повноцінні компанії та торгові марки, які спеціалізувалися на косметиці, парфумерії та засобах гігієни. Попереду було бурхливе XX ст. з його новими ідеалами краси, що стрімко змінюватимуться.

Продовження – у наступному номері.

Джерела:
1. Vigarello G. Le propre et le sale. Paris, 1985.
2. A. Ribeiro. Facing Beauty. Painted Women and Cosmetic Art. New Haven and London, 2011.
3. Рецепти духів і туалетних вод вікторіанської Англії / Пер. і прим. Людмили Аляб’євої // Аромати запахи в культурі. Т. 1, М., 2010.
4. Бодлер Ш. Похвала косметике // Ш. Бодлер. Об искусстве. М., 1986.
5. Готьє Т. Мода як мистецтво // Іноземна література. № 3. 2000.

Повний список джерел знаходиться в редакції.

Категорії
♥ story

Черный принц и рыжий таракан

***
Все началось со стихов. Унылых, бесформенных стихов, которые Кристина слушала, поджав губы и с трудом скрывая неловкость и скуку. А ведь вечер обещал так много! Симпатичное лицо на фото, интеллигентные очки с тонкой оправой, «я заеду за тобой в семь». Он мило шутил, казался умным и легким. И вот – вместо ожидаемого романтического вечера она получает стихи на пустой парковке, под бумажный стаканчик капучино и гамбургер из «Макдональдса». Ах, да, апофеоз: стихи были адресованы его бывшей. О которой он говорил, не умолкая ни на минуту. Как он подобрал ее на дороге, когда она голосовала, как влюбился, как она ушла к его другу и прихватила с собой квартиру и машину. А он все равно ее любит. И вот, послушай еще одно стихотворение. Написал, когда встретил ее случайно в супермаркете…

Сайты знакомств все больше напоминали Кристине коровник с тоннами навоза, в котором нужно долго ковыряться, прежде чем откопается бриллиант. Или не откопается. И то верно: откуда взяться бриллианту в коровнике?

По крайней мере, этот был точно не он.

Распрощались мило – Кристина в свои тридцать с хвостиком так и не освоила дзен, как отказывать резко и одним махом, поэтому, посулив авансы, вернулась домой и попросту заблокировала кандидата. Очевидно, парень нуждался в психотерапевте, а не в девушке.

Ладно, кто там у нас на очереди?
Этот был старше. Судя по виду, точно знал, чего хочет. Кристина не была уверена, что готова к резким поворотам от «Привет, я Виктор» до «Может, поужинаем у меня?»

Поужинали в итоге в ресторане. Прошлись. Поцеловались. И тут выяснилось, что он женат. А еще – гордый автор сборника эротических стихов. И один вот как раз завалялся в сумке. Дарю. Напишешь потом свое мнение. Да что там потом, я вот прямо сейчас тебе продекламирую наизусть.

Кристина слушала о райских вратах и нефритовых стержнях, едва сдерживаясь от глупого девчачьего хихиканья. И думала, где же она так провинилась, и чем навредила своей карме.

Пообещала поэту оригинального жанра написать развернутую рецензию, позволила поцеловать себе руку – и на этом их знакомство было окончено.

***
На следующий день с невеселым скепсисом пролистывала анкеты. Складывалось впечатление, что сайт собрал всех социофобов и социопатов в городе Киеве. Не то чтобы она искала принца на белом авто – после мучительного разрыва хотелось легких, ни к чему не обязующих знакомств. Просто свиданий. Чтобы почувствовать себя живой, вернуть искорки взгляду. Хотя глубоко внутри жила надежда: а вдруг?

Но ни одна из встреч пока не приносила радости. А еще – эти бестактные вопросы: «А сколько времени вы были вместе? А почему расстались?»

Считается, что это нормально – спрашивать о причинах разрыва на первом свидании. Но Кристина не могла понять, почему должна говорить о таких личных вещах с абсолютно незнакомым человеком. Чтобы развлечь его интересной историей? Чтобы сразу указать на болевые точки и проблемы, которые ее волнуют?

Сами мужчины, впрочем, не стеснялись в откровениях. Прямо и пространно рассказывали о своих экс-подругах, вываливали все застарелые обиды на столик перед Кристиной, как нестираное белье из плетеной корзины. А потом с мазохистским удовольствием перебирали каждую вещь, выискивали самые грязные и показывали ей в надежде на добрые сочувствующие уши.

Постепенно она становилась все более циничной. И с неприятным удивлением обнаружила, что уже почти не верит в любовь. По крайней мере, в собственной жизни.

***
Он написал, как и десятки других таких же иностранцев. «Привет, у тебя красивая улыбка. Буду рад пообщаться».

Кристина подперла щеку рукой и задумчиво пролистала фото: ну, неплохо. Высокий, симпатичный. Лицо доброе. А еще безумно похож на мальчика Анжика, мулата, который учился с ней в первых классах. Анжик (а точнее Диатулу Стев Анж) сидел за первой партой. Он был классным, умным, угощал всех жвачками, которые присылал ему отец из Франции, и танцевал брейк на голове. Кристина слегка увлеклась им в десять лет. Но потом перевелась в другую школу, и связь оборвалась. Хотя ее история с ребятами, имеющими африканские корни, на этом не закончилась.

Когда подросла и поступила в университет, замечала, какой интерес вызывает у них. Сама в ужасе отшатывалась: еще чего не хватало! Темнокожие парни пугали, были слишком настойчивыми, и в целом казались дикими. Хотя пару раз она встречала настоящих красавчиков с такими фигурами и чертами лица, что в обморок можно упасть. Но не решалась перейти черту. Менталитет, культура, и что скажут подруги… А родители?!

Но сегодня вдруг решилась. Ответила на его сообщение. Договорились о встрече.
Весь день провела в тревожных сомнениях. Пойти на свидание или нет? А вдруг он опасен? А вдруг ее кто-то с ним увидит? Среди ее знакомых не было ни одной девушки, которая встречалась бы с африканцем. И с чего она решила, что это хорошая идея?

С другой стороны, два вечера подряд сомнительной поэзии, пивные животики и даже целые животища, бесконечные истории разводов и ненависти-любви к жестоким женщинам… Пожалуй, встреча с иностранцем, который даже пишет с акцентом, станет приятным разнообразием.

***
На встречу она опоздала на сорок минут. Предупредила его, и получила обещание подождать. Ничего, решила про себя, если не дождется, так тому и быть. Все равно идея сумасшедшая.

Он дождался. Восхищенная улыбка, открытое лицо с полными губами и широким носом, и что-то детское в глазах… Он совсем не пугал ее.

Говорил мало, но неплохо. Был спокоен и уверен в себе. И конечно, никаких стихов.
Кристина решила, что это просто эксперимент. Так, для галочки.

А потом началось безумие. Никогда прежде она не испытывала ничего подобного. Вдруг оказалось, что все ее представления о том, что значит быть женщиной, до боли наивные.

Она клала голову ему на плечо и закрывала глаза, не думая ни о чем. Он называл ее «моя красота», брал за руку и вел куда-то – ей было все равно, куда. Он что-то говорил, и она соглашалась. Пьяная и отрешенная, она парила над раскаленным городским асфальтом, не замечая ничего вокруг. Даже восхищенных возгласов мужчин, которые каким-то инстинктивным чутьем выискивали ее в толпе по одной только походке или блаженной улыбке.

Взахлеб рассказывала о нем подругам – они все предостерегали ее. Говорили, что нужно быть осторожнее. Что можно заразиться СПИДом, забеременеть, заиграться… Кристина знала, что они правы. Это пора прекратить. Да и он видит в ней только физическую женщину. Ему нет дела до того, чем она живет, дышит. Неинтересно, что у нее в голове. И в принципе он не способен ее понять. Подруги правы. К тому же для него это так, легкая интрижка. В Интернете она читала множество историй о том, как африканцы бросают украинских женщин, со смесью жалости и превосходства смотрела на одиноких мамочек темнокожих детей.

Однажды, купаясь в озере, увидела юную пару – мальчика и девочку-мулатку лет семнадцати. Девочка спрашивала:
– Ты не боишься, что тебя со мной увидят? Что все подумают?
А он гордым рыцарем отвечал:
– Мне все равно! Это наше с тобой дело.

Представила себе, как тяжело будет ребенку, если вдруг он родится от такой связи. И снова подумала, что надо это прекратить. Несмотря на парение, счастье. На то, что рядом с ним у нее отключалась голова от всех забот и проблем. Пора нажать на «стоп».

***
Случай подвернулся, спустя два месяца после их первой встречи. Однажды утром, отсыпав кошке корма, Кристина обнаружила, как к ней в тарелку бодрым шагом деловито шествует… таракан! Крики, истерика, дрожание рук от гадливости. У Кристины никогда в жизни не водилось рыжих «друзей», а вот у ее неутомимого принца из Конго на съемной квартире был целый зверинец. Искать источник инвазии долго не пришлось.

Она объявила ему в переписке, что между ними все кончено. Что она готова смириться со многими вещами, но не с тараканами в своей квартире. И что он, конечно, ни в чем не виноват, но на этом точка.

И заблокировала, удалила его во всех мессенджерах, соцсетях – вообще везде. Чтобы не было искушения написать снова.

Решила для себя, что один таракан – не самая высокая плата за такой волшебный, но бесперспективный роман. И забыла о своем приключении.

***
А дальше было примирение с бывшим. В течение трех мучительных месяцев они пытались наладить отношения. Но старые ранки сочились все сильнее, пока не прорвало. Ужасный скандал. Окончательное решение. Два месяца Кристина жила, как во сне. Чтобы заставить себя жить, попробовала опять ходить на свидания. Даже встретилась с парой африканцев – во-первых, она его, конечно, не забыла. Во-вторых, почему-то казалось, что если он был таким, то и все остальные с его континента не хуже. Глупая ошибка. Еще и с ноткой расизма. Вспоминала о нем с тоской. Но сама так скрупулезно, с хирургической точностью, его вырезала из своей жизни, что теперь и захотела бы – не нашла. И что за нелепая привычка – блокировать, чуть что не так?

Хотя неважно. Прошло полгода с их последней встречи. Он, наверное, уехал в Канаду к дяде, как собирался. Или нашел себе кого-то. Такой горячий парень вряд ли надолго задержится один.

Он ведь все время говорил, что настроен на семью и детей. Кристина была уверена, что цель у него не самая благородная: «сделать» местной девушке ребенка и поселиться у нее в квартире, решив все свои жилищные проблемы. Таракан помог ей избежать этой предсказуемой и жалкой участи. Она не верила ни единому его слову. Лишь знала, что с ним счастлива. И теперь, собирая осколки себя по полу, заедая боль под бокал вина перед телевизором, с тихой нежностью думала о своем тайном любовнике, который когда-то перевернул ее мир. Хотя его черты и смазались в ее памяти.

***
С бывшим они нашли точку опоры. Общались, как друзья. Но Кристина не допускала и мысли о том, чтобы сойтись снова. Слишком много боли принесли ей эти отношения. Больше, чем радости.

В один сентябрьский день вдвоем вышли из ее подъезда. Светило теплое солнышко. Кристина подставила ему лицо, улыбнулась. Окинула взглядом пространство перед собой: на лавочке у подъезда сидел симпатичный темнокожий парень. И смотрел прямо на нее.

«Он?!» – проскочила удивленная мысль. Нет, не может быть. Полгода – слишком долгий срок. Просто похож. Прошла мимо него, обернулась. Он тоже обернулся и теперь, улыбаясь, с откровенным интересом смотрел ей в глаза.

Кристина ощутила какое-то лихорадочное беспокойство. Она была уверена, что это просто незнакомый симпатичный африканец. Интересно, он снял жилье в ее подъезде? С досадой подумала, как нехорошо, что он видел ее с бывшим. Теперь подумает, что она замужем, что, конечно же, не так…

Одернула себя: ты же не собиралась больше в это ввязываться! Забудь.

Но все три часа, пока они ходили по делам, думала только об этом парне. И дыхание перехватило, когда вернулись, а он по-прежнему сидел на лавочке. С той разницей, что на нее он больше не смотрел.

***
После этой встречи мысли о прошлом не оставляли ее в покое. Настолько, что, покопавшись в телефоне, она все-таки нашла его номер. И опешила. Что теперь делать?

Вечером написала банальное: «Привет! Как твои дела?» – и легла спать.

Наутро первым делом кинулась стирать сообщение. Но было поздно. Он ответил.

(Продолжение следует).