Категорії
Аптечна справа

Аптека «Ольвія»: кваліфіковані кадри передусім

Мережа аптек «Ольвія», яка впевнено закріпилася в м. Малині та суміжних селах, що на Житомирщині, цього року святкує перше десятиліття. Як завоювати прихильність відвідувачів і знайти золоту середину між прагненням заробити та бажанням допомогти, нам розповів керівник мережі, а також завідувач аптеки «Ольвія № 2» в смт Народичі Віталій Цьоха.

– Віталію, чому Ви вирішили займатися аптечною справою? Розкажіть про Ваш професійний шлях?

Мої батьки також провізори – я практично виріс в аптеці. У 7–8 класі я вже знав, що вступатиму до медичного вишу, посилено вивчав хімію і біологію. Закінчив Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова за спеціальністю «Фармація». Однак ми вчили і терапію, і хірургію та інші медичні спеціальності – ці знання дозволили кваліфіковано консультувати відвідувачів малинської аптеки, де я здобував свій перший досвід роботи на посаді завідувача. У 2005 році в с. Потіївка я з великими труднощами відкрив свою першу аптеку. Відтоді я працюю під гаслом: «Аптека, якій довіряють». Потім були аптеки в м. Малині. У лютому 2013 року – після трьох років інтенсивних спроб – вдалося відкрити аптеку в Народичах. Довго не міг знайти відповідного приміщення, оскільки в другій Чорнобильській зоні державну нерухомість продавати-купувати заборонено, а з комерційної нічого не підходило під ліцензійні умови. Змінилися ліцензійні умови, які зменшили квадратуру на 10 квадратних метрів, і я відразу скористався моментом. В середньому відкривав по одній аптеці в рік-півтора. Зараз у мене їх чотири.

– Чим Ви ще захоплюєтеся в житті, крім аптеки?

Основне моє хобі – це активний туризм: рюкзаки, гори. Минулого року я підняв прапор України і міста Малина на найвищу точку Східної Європи – гору Монблан. У 2013 році ці прапори побували на найвищій вершині Малого Кавказу – Казбеці. До речі, весільну подорож ми з дружиною відсвяткували, зійшовши на вершину гори Ельбрус – найвищу точку Європи, на яку піднімається лише 50 % бажаючих. Цей напрям намагаюся розвивати в Малині – організував туристичний клуб для дітей, навесні планую провести відповідні змагання для шкільної та районної молоді. Як учасник ініціативної групи «Малин ЕкоФест» реалізую проект зі збору відпрацьованих батарейок. Крім цього, я ще й депутат міської ради.

– Чи є у Вас свій рецепт успішних продажів? Що для Вас найважливіше в аптечній справі?

Мій основний рецепт – це кваліфіковані кадри, які дають якісні консультації. Освічений провізор може поставити діагноз і аргументовано призначити безрецептурні лікарські засоби. Таким чином, у вдячного відвідувача виникає абсолютна довіра до людини, яка працює в аптеці за першим столом. Здебільшого відвідувачі прив’язуються до певного спеціаліста і приходять особисто до нього. Так свого часу ходили до мене. Навіть зараз, незважаючи на зайнятість, я обов’язково кілька днів на місяць намагаюся працювати у своїх аптеках за першим столом. Так я краще розумію потреби відвідувачів, прорахунки персоналу. Я не ставлю перед собою завдання заробити більше грошей будь-яким шляхом, якщо я розумію, що людині препарат реально не потрібний, я ніколи їй його не продам. Бо для мене аптека – це насамперед заклад охорони здоров’я. З одного боку, я нібито втрачаю прибуток, а з другого, – якщо сьогодні людині допоможе препарат, який я порадив, то завтра вона знову прийде до мене. Я дивлюся вперед і не думаю про виручку одного дня. Постійно навчаю цьому своїх працівників.

– Які особливості управління сільською аптекою? Чи можете ви дозволити собі програму лояльності?

У село дуже складно заманити на роботу фармацевта. За п’ять років існування аптеки в с. Потіївка змінилося десять спеціалістів – людина рік працює, набирається досвіду, а потім тікає в місто. Була дуже велика проблема з кадрами й у Народичах – змушений був два місяці їздити на роботу в цей населений пункт, залишався там ночувати, поки вдалося переманити спеціаліста з державної аптеки. Сільська аптека будується на абсолютній довірі до фахівця, який стоїть за першим столом. У селі відвідувач може попросити ліки в борг або під запис до пенсії. Там провізори навіть гематоген на вексель пишуть (сміється). Останнім часом програма лояльності в аптеці не прив’язується до цінової політики. Звісно, питання ціни дуже важливе, бо в умовах погіршення економічної ситуації українці змушені берегти кожну копійку, та все-таки другорядне. Головне – це обслуговування. Я ставлю високі вимоги до своїх провізорів першого столу – і вдячні відгуки відвідувачів сповна компенсують мені час, який я витратив на їх навчання.

– У появі яких інформаційних проектів щодо фармацевтичної справи Ви були б зацікавлені?

Кожні п’ять років провізори повинні проходити переатестацію, яка в більшій мірі робиться для галочки. На курсах післядипломної освіти нічого нового й практичного не навчають. Реально не вистачає періодичних курсів для практикуючих провізорів першого столу та практикуючих завідувачів аптек, на яких би фахівці ділилися досвідом. У рамках депутатської діяльності я періодично беру участь у таких зустрічах – два дні живого спілкування дають більше, ніж півроку напрацювань. Комунікація між спеціалістами різних аптек у межах області та країни може дуже багато дати.

– Як позначилося на роботі аптеки різке знецінення гривні й уведення ПДВ на лікарські засоби?

За стрімким дорожчанням ліків, викликаним обвалом гривні, відвідувачі аптек не помітили введення 7 % ПДВ на них. Наша мережа змушена була відмовитися від дуже вартісних препаратів (500–700 грн) – це близько 1–2 % від загальної кількості лікарських засобів. Аптека в цих умовах нічого зробити не може, бо ціна залежить від виробника. Більшість українців уважають, що аптека – це дуже прибутковий бізнес, де націнки на медикаменти можуть сягати 100–150 %, що не є правдою. Законодавчо дозволена націнка на майже весь асортимент лікарських засобів становить 25 %, а з 1 січня 2015 року входить в дію Постанова № 955 від 17 жовтня 2008 року зі змінами, згідно з якою обмеження націнки зменшується, залежно від ціни препарату, до 10 %.

– Через декілька років вступить у силу Угода про асоціацію України з ЄС? Чи є у Вас певні очікування з цього приводу?

Оскільки міністром охорони здоров’я в Україні сьогодні стала людина, яка свого часу піднімала медицину Грузії, очікування досить позитивні. Від поїздки у 2013 році до цієї країни в мене залишилися приємні враження. Лікарня в селищі з населенням у півтори тисячі осіб краще забезпечена, ніж у Малині – місті, де я проживаю (населення понад 20 тисяч осіб)! Так сталося, що ми з дружиною рятували альпініста, якому стало дуже погано при підйомі на вершину Казбек, а потім вирішили його провідати в лікарні. Мене шокував рівень медичного оснащення й обслуговування цього маленького туристичного села – це була нова клініка з гарними палатами, новими автомобілями. Думаю, Україна візьме курс на відпуск рецептурних лікарських засобів суворо за приписом лікаря. Рух у цьому напрямі розпочато, бо самолікування набирає обертів. Головне, щоб приведення до норми відбувалося поступово – різке введення рецептурних препаратів може викликати паніку серед населення та мати зворотний ефект. До того ж на цей момент лікарі фізично не зможуть виписати таку кількість рецептів. Україна також рухатиметься до обмеження кількості аптек: можливість відкрити новий заклад на певній відстані від уже існуючого або ж визначення певної кількості пунктів на район. Наприклад, у Малині одну аптеку в середньому відвідує 1000 людей на місяць, при нормі 2500 осіб. Сьогодні ринок надзвичайно перенасичений. Це питання вже лобіюється певними структурами і блокується у Верховній Раді іншими структурами – за останні п’ять років його намагалися ввести двічі. З одного боку, обмеження аптек – це захист тих, хто вже працює, покращення рівня обслуговування; з другого, – за існування в Україні корупційної складової невідомо, чи буде можливість розвивати власну мережу. У будь-якому випадку, тільки обмеживши кількість аптек, держава може ставити жорстокіші вимоги до них, зокрема і щодо ціноутворення. Нинішні спроби зрегулювати ринок нічого хорошого не принесуть. Так, Постанова № 955 від 17.10.2008 року зі змінами, вступ у силу якої знову зменшить рентабельність аптек, призведе до подорожчання, а не здешевлення лікарських засобів. Оскільки на дешеві препарати можна було робити націнку в 30 %, виробники намагалися влізти в цей діапазон і здешевити продукцію. У нових реаліях їм буде вигідніше зробити ці препарати по 15 грн і заробити 1,50 грн, аніж по 9 грн – і отримати 90 копійок.

– Як Ви ставитеся до того, що процент відвідувачів аптек, які займаються самолікуванням, сьогодні зростає?

Це велика проблема. Українці не звикли довіряти фахівцям. Сьогодні відвідувачі аптек часто сперечаються з провізорами, начитавшись дурниць в Інтернеті. На жаль, розуміння того, що в аптеці працює спеціаліст, який досить освічений, щоб порадити ефективний препарат, немає. Правда, існує ще одна проблема – є провізори, які бояться брати на себе відповідальність і давати поради. Аби вилікуватися, необхідно довіритися кваліфікованому спеціалісту, – інакше діла не буде. Наших дітей необхідно вчити, що лікар, провізор, учитель – це важливі професії.

– Якою Ви бачите ідеальну аптеку?

Кваліфіковані працівники, повний асортимент лікарських засобів, кімната релаксації для персоналу – оце в моєму розумінні і є ідеальна аптека. На нинішній момент одна з найбільших проблем на фармацевтичному ринку – це кваліфікований персонал. Сьогодні випускники профільних ВНЗ, училищ взагалі нічого не знають, найкращі – трошки орієнтуються. У мене молодий персонал, який я був змушений вчити з «нуля». На кожного провізора пішов майже рік.

– Чого б Ви побажали вашим колегам і відвідувачам аптек у 2015 році?

Колегам необхідно покращувати професійність. Провізор – це професія, яка потребує щоденних нових знань. Усе знати неможливо, але для самовдосконалення є всі умови. Неодноразово я консультував відвідувачів аптек щодо нового лікарського засобу, існування якого заперечували в інших закладах. Це яскравий доказ того, що навчатися треба постійно: не тільки раз на п’ять років на курсах підвищення кваліфікації, а й кожен день. Для спеціаліста найвище досягнення, коли його вважають фахівцем та йдуть до нього за порадою. Відвідувачам аптек я бажаю навчитися довіряти спеціалістам. Якщо ви отримали неправильні або некваліфіковані рекомендації, змініть аптеку, знайдіть провізора, якому ви довірятимете як персональному лікарю.

Бесідувала Наталія ЯКОВЛЕВА

Також читайте, як на фармацевтичний ринок України буквально увірвалася аптечна мережа “Вітамін”.

Від РАП

РАП - https://www.rap.in.ua/