Категорії
Аптеки Світу

Аптечний октоберфест

Золоту осінь немов спеціально створено для фармацевтів – саме на цю пору припадають відразу два професійні свята, які ми відзначили у вересні. А зараз доречно згадати про країну з найдавнішими аптечними традиціями, яку за її успіхи у фармбізнесі називають «аптекою світу» (просто як нашу рубрику!) – про Німеччину. У жовтні тут відбувається славнозвісний пивний фестиваль, який у 2020 році зі зрозумілих причин скасовано. Але хоча двері до країни ковбас та пива поки що закриті, можна зазирнути тихенько крізь шпаринку і з’ясувати, які ж вони, німецькі аптеки? Невже настільки зразкові, як кажуть? Або ж причин для комплексів у нас немає…

Чого бракує Німеччині?

Чи не такі вони й зразкові, як здається здалеку?

Звісно, фармацевтична освіта є дуже серйозною. Так, вимоги до аптечного працівника подекуди космічні. І стандарти обслуговування в аптеках високі.

Але є й низка недоліків.

Зокрема, брак лікарських засобів. Останніми роками це стало справжньою проблемою. Періодично люди не можуть купити деякі онкологічні препарати, аспірин в ампулах, а іноді навіть найпростіші таблетки, наприклад, ібупрофен.

Серед причин експерти ринку називають практику лікарняних кас, у яких застраховані 73 із 83 млн мешканців Німеччини (в решти – приватні страховки). Для учасників державної програми всі рецептурні препарати оплачують лікарняні каси, де вони застраховані. А ті своєю чергою нерідко домовляються з окремими фармкомпаніями про знижки на конкретні медикаменти, які виписують пацієнтам лікарі, й оплачують тільки ці медикаменти.

У результаті лікарям доводиться виписувати, а аптекам – продавати тільки препарати певної компанії, яка дає лікарняній касі знижку. Аналоги конкурентів перестають мати попит і, як наслідок, вони припиняють виробництво. Якщо ж у компанії – майже монополіста несподівано виникають проблеми, то замінити його продукцію просто нічим. Ось і виникає дефіцит.

Ще одна причина нестачі лікарських засобів – розміщення потужностей фармпідприємств у Китаї та Індії з метою знизити витрати виробництва. На цей час майже 80 % вихідної сировини виробляється в цих двох країнах. І якщо де-небудь на фабриці в Китаї або Індії трапляється аварія –  виникає серйозна проблема. Адже із 500 рецептурних препаратів, віднесених у Німеччині до життєво важливих і необхідних, 300 виробляються лише трьома компаніями. Якщо виникають перебої з виробництвом на одному підприємстві або якість не відповідає стандарту, то опиняється під загрозою все постачання ліків.

Інша причина пов’язана власне з аптеками. Починаючи з 2017 року, німецьких аптек щорічно стає менше на 1,6 %, а це 325 аптек на рік. Сьогодні аптечних точок у Німеччині настільки мало, як не було із середини 1980-х. Їхня щільність знизилася із 24 до 23 аптек на 100 тис. мешканців і тепер є значно нижчою за середній показник по ЄС.

Відповідно, кількість власників аптек скоротилася із 15 236 до 14 882. Їхні компанії разом із 4541 філією становлять 19 423 аптеки. Але на те є причина, і ім’я їй – перенасиченість ринку.

Така ось математика. І висновок про те, що на аптечному сонці теж є плями.

Таблетки на смак і колір

У німецьких аптеках продаються приблизно 4 тис. видів таблеток. Найменша – 4,5 мм у діаметрі, найбільша (капсула для зміцнення імунітету після трансплантації внутрішніх органів) – розміром понад 2,5 см. Більшість таблеток – круглі або овальні (такі легше ковтати), але трапляються варіанти й у вигляді сердечок або квіточок. Вони різного кольору, хоча переважають білі: їх дешевше виробляти.

Дослідження показали, що червоні таблетки є привабливішими для сердечників і пацієнтів з високим тиском, блакитні – для тих, хто потребує заспокійливого, природні лікарські засоби охочіше купують, якщо вони зеленого кольору.

Вогонь, вода, мідні труби та інші випробування

Що ж, про складне поговорили. Можна перейти до більш приємної теми якісної фармацевтичної освіти. Настільки якісної, що багато студентів не витримують і кидають навчання, не встигнувши розпочати.

Що ж їх лякає?

Спочатку майбутні фармацевти протягом чотирьох семестрів вивчають основи ремесла з упором на біологію, хімію, фізику і математику, після чого складають перший державний іспит. На наступному етапі студенти вивчають вузькоспрямовані дисципліни: фармацевтичну хімію, біологію, фармацевтичні технології, фармакологію та клінічну фармацію.

Потім на них чекає другий державний іспит. Останній рік навчання присвячений практиці. Перші шість місяців – обов’язкове стажування в аптеці, наступні шість – стажування на вибір (в аптеці, у страховій компанії, на фармацевтичному підприємстві або в науковій лабораторії). Після цього настає час третього державного іспиту і… залишається ще один – апробація, усний тест, що оцінює навички консультування відвідувачів аптек.

Отримати ліцензію, яка дасть право працювати самостійно, можна тільки після успішного проходження всіх цих випробувань. Тож, стати ліцензованим фахівцем за п’ять років вдається не всім: програма насичена, заняття тривають із 9 ранку до 6-7 вечора, до того ж великий обсяг інформації студенти мають опрацювати самі. Поєднувати такий напружений графік із роботою практично неможливо. Тому студенти, які не мають джерела доходу, змушені розтягувати навчання на більш тривалий термін. На щастя, система це дозволяє. А ось заочного навчання для фармацевтів у Німеччині не передбачено: багато занять відбуваються в лабораторіях.

Навіщо ж такі муки?

А ось тут можна починати заздрити. Справа в тому, що професія фармацевта у країні середньовічних замків відкриває не тільки можливості гідного заробітку, але й розкішні кар’єрні перспективи. Робота в аптеці – лише одна з них. Також можна консультувати лікарів з питань фармакотерапії, влаштуватися до страхової компанії або на фармацевтичне підприємство – не де-небудь, у Німеччині! Або навіть відкрити власну аптеку. Хоча з цим, як ми бачимо, останнім часом складніше.

Нарешті, німецькі фармацевти непогано заробляють: їхні зарплати входять до десятки найвищих серед колег у світі. Середній річний дохід німецького фармацевта становить приблизно $44 800.

Хто-хто за віконцем живе?

Попри те що лави німецьких аптек злегка порідшали, їх все ще багато. У Німеччині аптеки всюди. Вони причаїлися в старих будинках і нових торгових центрах, у тихих вуличках і біля станцій метро. Їх може бути кілька на одну вулицю і не бути жодної на цілий район. Здебільшого це чисті світлі приміщення, не дуже великі й не дуже маленькі, на одну або дві каси, за класикою заставлені різнокольоровими коробочками з ОТС-препаратами.

Побудова німецьких аптек точна й логічна, як годинник. Керує аптекою власник або менеджер, якому вистачило терпіння отримати фармацевтичну освіту. При цьому він займається тільки адміністративною роботою і стежить за тим, щоб усі юридичні норми виконувалися. Це важливо, суди нікому не потрібні.

Фармацевти – працівники першого столу відпускають ліки і консультують пацієнтів з питань їхнього застосування. Виписуючи рецепт, лікар вказує тільки діючу речовину і дозування, а який саме препарат видати хворому, визначає вже фармацевт.

Крім того, в штаті кожної аптеки є технічні помічники – фахівці, які вивчали професію протягом 2,5 року і ще не отримали диплом та ліцензію. А ще є співробітники, які займаються організаційними питаннями. Вони відповідають за замовлення препаратів та їхню доставку, перевіряють накладні та рахунки медичного страхування.

На складі середньостатистичної німецької аптеки зазвичай утримується приблизно 10 тис. різних найменувань препаратів, тож такий працівник зобов’язаний стежити, щоб потрібні найменування завжди були в наявності, до того ж закуповувалися за вигідною ціною.

Відмінність менталітетів

Німцям дуже подобається лікуватися. За кількістю скарг на здоров’я вони – чемпіони світу. І це при тому, що тривалість життя в Німеччині – одна з найвищих. Проте до лікарів німці звертаються частіше, ніж будь-хто: в середньому 17 разів на рік. А до фармацевтів – набагато частіше.

Роль колег у країні квітів величезна. Так, саме до них приходять люди з легким нездужанням – до лікарні звертаються вже з більш серйозних питань. Фармацевт в окремому кабінеті вимірює тиск, проводить експрес-аналіз крові і надає свої рекомендації. Однак порадити він може тільки безрецептурні препарати, асортимент яких у Німеччині не такий вже й широкий. Майже 80 % ліків аптеки відпускають за рецептами.

Цікаво, що, володіючи певною владою в частині рекомендацій, німецький фармацевт не зацікавлений продати дорожчий препарат. Справа в тому, що, згідно із законом, припустима націнка на недорогі лікарські засоби становить 70 %, тоді як на дорогі – не більш як 30 %. Таким чином, доступним препаратам надано зелене світло.

Ще один факт, незвичний для українців: аптеки працюють суворо п’ять днів на тиждень, із 9:00 до 18:00. Цілодобово відкрита тільки чергова аптека, одна на район. Здається, що це незручно для споживачів і невигідно для самих аптек. Однак завдяки чітко працюючій системі пацієнти завжди своєчасно отримують необхідні ліки (коли вони є в наявності). Найчастіше відвідувач потрапляє до фармацевта з рецептом від лікаря, термін придатності якого становить 12 годин, а в деяких випадках він може бути продовжений до 24 годин.

Аптечні мережі в Німеччині заборонені. Власник закладу, крім основного відділення, може відкрити тільки три додаткові у своєму або сусідньому районі. Їхнім управлінням займаються ліцензовані фармацевти, а головною аптекою він має керувати сам. Довірити її іншому фахівцеві дозволяється лише у виняткових випадках: якщо власника призвано до армії, досяг пенсійного віку, серйозно захворів або не може більше працювати.

Назви мене правильно!

За даними Süddeutsche Zeitung Magazin, для німецьких споживачів привабливішими є препарати, в назві яких є букви Z і X (ікс). Дослідження показали, що люди підсвідомо асоціюють їх з науково-технічним прогресом. Тож зовсім не випадково в назві кожного п’ятого лікарського засобу, що отримав допуск на німецький ринок в останні 30 років, є букви Z або X.

***

Загалом аптеки Німеччини – відмінна школа для перфекціоніста, який хоче стати ідеальним фармацевтом. Тут вимагають по максимуму, але тією ж мірою і платять. І не тільки грошима, але й повагою, і довірою споживача. А ось чи є бажання йти до цього статусу через такі терни, чи український підхід все ж таки є м’якшим і приємнішим, – тут кожен вирішує для себе сам.

Джерела: Süddeutsche Zeitung; Reuters; дані BfArM; Bundesvereinigung Deutscher Apothekerverbände.

Повний список джерел наявний у редакції.