Категорії
Консультація юриста

Акредитацію аптек «майже» скасовано

Наслідки інформаційних «бойових дій» в Україні, на відміну від зони АТО, помітні в кожному повідомленні, у кожній новині, пов’язаній зі сферою охорони здоров’я та обігу лікарських засобів.

Громадян і працівників аптек «урочисто» інформують про внесення двох речень до прийнятого в 90-х роках закону, однак замовчують і відтягують прийняття справді важливих і потрібних нормативних актів, від яких залежить майбутнє не лише аптечних мереж, а й сфери охорони здоров’я загалом.

Дії і логіка багатьох політиків та чиновників, ЗМІ і пересічних громадян усе ще далекі від об’єктивності й точності аналізу реальних подій. І що особливо неприємно, іноді як тріумф подається те, що мало бути зроблено ще вчора в обов’язковому порядку.

ВР України прийняла ЗУ «Про внесення зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я» № 326-VIII від 09.04.2015 р. (Закон № 326-VIII), президент його підписав. Закон набрав чинності 14.05.2015 р., а 13.06.2015 р. його було введено в дію.

Закон № 326-VIII, ч. 5 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я, доповнено двома реченнями: «Не підлягають обов’язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах».

Це означає, що з 13.06.2015 р. аптечні заклади можуть не проходити акредитацію.
Прийняття Закону підтверджує тенденцію держави на дерегулювання і спрощення роботи аптек. Потенціал фармацевтичного сектора в Україні лише зростатиме при зменшенні нав’язливого державного втручання. З подібною оцінкою погоджується більшість експертів на фармацевтичному ринку України.

Однак, коли Закон № 326-VIII був лише «на підході», він почав обростати необґрунтованими припущенням та заявами. Начебто, його прийняття здешевить лікарські засоби в аптеках, сприяє послабленню фінансового «тягаря» в аптечних мережах (а отже, аптеки почнуть більше заробляти). Чи відповідають такі висновки дійсності?

Звичайно, ні. Відомо, що більшість законодавчих змін у сфері обігу лікарських засобів відбувається через призму «інформаційної пропаганди». Це або реклама політикам і чиновникам МОЗ України, що реалізують їх, або загравання ЗМІ зі звичайними громадянами, які надзвичайно чуттєво реагують на деякі теми, наприклад, «ціна на лікарські засоби» або «підробка лікарських засобів» тощо.

В інформаційних «бойових діях» кожен сам за себе (громадянська війна, так би мовити), тож варто навчитися розрізняти об’єктивні причини і наслідки від звичайної пропаганди. Сильно задають інтонації також телевізійні канали та інші ЗМІ, що виступають не в ролі експертів на певному ринку, а лише згруповують маси новин, заганяючи їх у зручну для глядача або читача обгортку.

Однак повернемося до Закону № 326-VIII. Чи є заслугою ВР України його прийняття?
Вважаю, що ні. Ще на початку літа 2014 року в журналі «Рецепты аптечных продаж» повідомлялося про проблеми акредитації аптек (вона проводиться фактично як дублювання процедури ліцензування).

Принаймні на початок 2013 року існував Законопроект № 2226, яким пропонувалося внести аналогічну правку щодо скасування акредитації аптек! І ці самі автори згаданого Законопроекту № 2226 зареєстрували аналогічний Законопроект № 0927 від 27.11.2014 р. (з уточненнями й формулюванням у двох реченнях). А правову оцінку надмірності взаємодії ліцензування та акредитації було дано взагалі ще 2000 року!

Як бачимо, гра «введемо акредитацію – скасуємо акредитацію» вже давно є популярною у ВР України. Очевидно, причина цього – не піклування про аптечні заклади і якісне надання послуг населенню, а забезпечення доходу в бюджет від адміністративних процедур і непрямий дохід «на місцях» від «контролю» таких процедур.

Важко даються Україні реформи у сфері охорони здоров’я та обігу лікарських засобів. Переробляти два речення одного закону на 10 сторінок – уміємо, а от створити нові ефективні реформаторські закони, спрямовані на протидію корупції, та впровадити їх у дію – ні.

То скасували ліцензування імпорту лікарських засобів, то запровадили, то знову скасували. То не акредитуємо аптеки, то акредитуємо, але по-новому, то акредитуємо в добровільному порядку, то не акредитуємо взагалі.

А що ж далі? Через 6 місяців подамо новий законопроект, а ще через 1,5 роки приймемо закон, якими приберемо із ч. 5 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я речення «Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах»?

Чи, можливо, після відмови МВФ кредитувати Україну приймемо закон, яким знову введемо процедуру кредитування аптечних закладів?

А може, скасуємо пенсії за вислугу років працівникам аптечних мереж (адже вони знають та замовчують те, що аптеки мають фантастичні прибутки від продажів лікарських засобів за завищеною ціною)?

Зрозуміло, що відміна акредитації аптечних закладів є назрілим та нагальним питанням. Скасування акредитації (за наявності механізму ліцензування) при цьому має бути безповоротним, а не таким собі «важелем впливу» на фармацевтичний ринок (який можна або відміняти, або вводити).

Також не варто ставити в залежність дерегуляцію діяльності аптек із цінами на медичні препарати. Не треба шукати «зиск для пересічних громадян» там, де його ніхто не передбачав. Однак необхідно розумітися в нормативних актах у достатній мірі, щоб бачити можливі проблеми, які можуть з’явитися від нового закону.

Лист Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо нарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посадах провізорів, фармацевтів у недержавних аптеках» № 03-2/18-02-6 від 10.02.2004 р. містить положення, які безпосередньо стосуються проведення акредитації аптечного закладу.

Так, згідно з п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров’я за наявності спеціального стажу роботи. Перелік закладів і установ охорони здоров’я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою КМ України № 909 від 4 листопада 1993 року. Відповідно до нього до спеціального стажу зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Проте необхідною умовою створення закладів охорони здоров’я є їх державна реєстрація та акредитація, порядок якої визначається актами законодавства України.

І це не просто «прогалина» в законі!
Автори законодавчої ініціативи два роки витратили на те, щоб внести до Основ законодавства України про охорону здоров’я два речення, однак ніхто завчасно не підготував і не сформулював усі інші зміни в підзаконних актах та документах, що зроблять подібне рішення справді обдуманим та ефективним.

Існування акредитації в механізмі «добровільності» (замість її повного скасування) фактично призводить до ризиків для провізорів і фармацевтів в аптечних закладах при нарахуванні спеціального стажу.
Можливо, питання пенсії для вас ще не актуальне.
Однак чи знаєте ви, що буде через рік?